Презентация на тему Галактики

молочний, молочний) - гігантська, гравітаційно-пов'язана система із зірок і

зоряних скупчень, міжзоряного газу і пилу, і темної матерії.
Ядро - мала область в центрі галактики.
Диск - відносно тонкий шар, в якому сконцентровано більшість об'єктів галактики. Підрозділяється на газопиловий диск і зоряний диск.
Полярне кільце - рідкісний компонент. У класичному випадку галактика з полярним кільцем має два диски, що обертаються в перпендикулярних площинах. Центри цих дисків в класичному випадку збігаються. Причина виникнення полярних кілець до кінця не зрозуміла.
Сфероїдальний компонент - сфероподібний розподіл зірок.
Балдж (англ. bulge - здуття) - найбільш яскрава внутрішня частина сфероїдального компонента.
Гало - зовнішній сфероїдальний компонент.
Спіральна гілка (спіральний рукав) - ущільнення з міжзоряного газу і переважно молодих зірок у вигляді спіралі.
Бар (перемичка) - виглядає як щільне витягнуте утворення, що складається із зірок і міжзоряного газу.

(не астроном)?

Основні видимі складові галактик включають :

Нормальні зірки різних мас і віків, частина яких укладена в скупченнях.
Компактні залишки зірок.
Холодне газопилове середовище.
Найбільш розріджений гарячий газ з температурою в мільйони келвінів.

Галактики не мають чітких кордонів. Не можна точно сказати, де закінчується галактика і починається міжгалактичний простір. Спектр галактик складається з випромінювання всіх складових її об'єктів. Основне джерело випромінювання - це зірки. Ближче до свого краю галактика тьмяніє, значить, і середня щільність зірок падає.

галактики?

Ієрархічна теорія

Згідно з нею , після виникнення перших зірок у Всесвіті почався процес гравітаційного об'єднання зірок у скупчення і далі в галактики. Останнім часом ця теорія поставлена під сумнів. Сучасні телескопи здатні « заглянути » так далеко , що бачать об'єкти , що існували приблизно через 400 тис. років після Великого вибуху. Виявилося , що на той момент вже існували сформовані галактики. Припускається, що між виникненням перших зірок і вищевказаним періодом розвитку Всесвіту пройшло занадто мало часу , і галактики сформуватися не встигли б .

Інфляційна теорія

Версія полягає в тому , що коли йшов процес розширення Всесвіту з надсвітловою швидкістю, то утворені раніше квантові коливання утворили неоднорідності, які могли притягувати різні нестабільні речовини. Тому матерія гравітаційно стиснулась навколо цих ділянок і утворились газові туманності. А далі почався процес утворення зірок і перетворення туманностей у галактики.

Хаббла – це морфологічна класифікація галактик по їх зовнішньому

вигляду, запропонована Едвіном Хабблом у 1926 році (у 36-му – модифікована). Згідно із нею галактики поділяються на три великі класи:

Еліптичні

Спіральні

Іррегулярні

1300
Іррегулярна галактика NGC 1427A

де Вокулера - це широко вживане розширення системи Хаббла,

запропонована де Вокулером в 1959 році. Основні зміни торкнулись класифікації спіральних галактик, тоді як усі інші залишились по більшій мірі у першоствореному вигляді.

що дійсно одиноких галактик небагато. Порядку 95% галактик утворюють

об’єднання. Є кілька видів таких об’єднаннь:

Групи
(до 10 галактик)

Скупчення
(до сотні)

Мегаскупчення
(до 1000)

велика (якщо середнє значення відстані між галактиками не більше

ніж на порядок більше їх діаметра), то більш масивна галактика може перетягнути міжгалактичний гарячий газ , що оточує сусідню галактику , тим самим позбавивши її джерела енергії , що витрачається при формуванні зірок. Якщо додатково зменшити відстань , то можливо , що більш масивний компонент разом з міжгалактичним газом перетягне на себе і темне гало галактики , залишивши її фактично без темної матерії. Особливо часто таке зустрічається при сильному розходженні в масах галактик.
Якщо відстань невелика (невеликий і час взаємодії), то в галактиках виникнуть хвилі щільності газу, що може послужити причиною масованого спалаху зореутворення і появі спіральних гілок.
Граничний випадок взаємодії - це злиття галактик. За сучасними уявленнями, спочатку зливаються темні гало галактик. Потім галактики починають наближатися один до одного по спіралі. І тільки потім починають зливатися зоряні компоненти, викликаючи в навколишньому газі хвилі щільності і спалахи зореутворення.