Презентация на тему Розвиток космонавтики

чи бумажні трубки, заповнені твердим порохом. Ці трубки були

відкриті лише з одного кінця. Коли порох згорав, продукти його згоряння - розкалені гази - витікали з великою швидкістю через цей отвір. Реактивна сила, створена струєю, заставляла ракету летіти з великою швидкістю.

Скоріше всього, спочатку и були своєрідною іграшкою.
Пізніше їх сталивикористовувати в якості зброї

двигаючого працюючого
заряду пороха,
несли спеціальні феєрверки чи
сигнальний

склад.

Так з'явилися ракети - сигнальні вогні і різні другі.
Слідуючим кроком було перетворення ракети
вбойовий замість феєрверочного складу
вона стала нести на собі бойову головку з
фугасним знарядом. На початку нинішнього
століття були створені ракети працюючіне на
твердому паливі - поросі, а на рідкому.

інколи дуже
складного обладнання, то все це
залежить від

конкретного призначення
ракети. А призначення всякої ракети –
доставка якого-небудь корисного вантажу
в конкретне місце. Звичайно, поки ще
рідко ракета служить для транспортування
людей чи вантажних перевезень, хоча і
такі приклади вже є.

Основні частини любої ракети - це
чи інша ємкість для палива і двигуна.

Кибальчич Микола Іванович
1853 – 1881. Винахідник. Революціонер-народник.
Випускник Новгород-Сіверської гімназії. Учився
в Інституті Інженерів шляхів сполучення (1871-1873)
і Медико-хірургічної академії
в Петербурзі (1873). Арештований (1875) за революційну
діяльність і 2 роки провів в одиночному ув’язненні.
З 1878 р– на нелегальному становищі. Організатор
динамітної майстерні, «головний технік» «Народної
волі». Розробив конструкцію бомб, якими був
смертельно поранений імператор Олександр II (1.03.1881). Засуджений
за участь у царевбивстві, Кибальчич був доставлений у жандармське
управління, що розміщалося в дворі будинку №2 по Гороховій вулиці.
Знаходячись у ув’язненні, розробив перший у Росії ракетний
літальний апарат для польоту людини, при цьому запропонував
пристрій порохового ракетного двигуна, метод керування польотом
шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння,
спосіб забезпечення стійкості апарата. Проект виявився похованим
у жандармському архіві і побачив світло тільки в 1918 р. Страчений
за вироком суду.

Кондратюк Юрій Васильович (Олександр Гнатович Шаргей)
Один з піонерів розробки основ космонавтики. Механік і винахідник,
автор досліджень можливості ракетного польоту у світовий простір,
автор оригінальний ідей у рішенні проблем міжпланетних
подорожей. Існує версія , що він прожив усе життя під чужим ім'ям.
Справжнє його ім'я – Олександр Ігнатійович Шаргей і
народився він не в Сибіру, а на Україні, у Полтаві. У 1916 р.
Кондратюк-Шаргей був покликаний на
військову службу. Після революції 1917 р. його мобілізували в білу
армію, де він і служив якийсь час. Ще в 1919 р. розглянув основні
питання космонавтики, виклавши їх у творі «Тим, хто буде читати,
щоб будувати». Він запропонував використовувати як паливо
космічних ракет водневі з'єднання деяких металів і металоїдів,
зокрема – бороводород. Пізніше, побоюючись репресій з боку
Радянської влади, він змінив свої паспортні дані. Це загадкова
людина, сибіряком його називали тільки тому, що саме в центрі
Сибіру (у Новосибірську) у 1929 р. вийшов у світ твір за назвою «
Завоювання міжпланетних просторів». У ній вивів, незалежно від
Ціолковського, формулу польоту ракети. На його роботи звернув
увагу професор В.П. Ветчінкін (1888-1950). У червні 1931 р. засуджений,
направлений на роботу в проектно-конструкторське бюро.
Із середини 1930-х років працював у московських проектно-
конструкторських організаціях, зіграв помітну роль у елеваторобудуванні
й інших областях техніки.Загинув під Калугою. Реабілітований у 1970 р.

Корольов Сергій Павлович
30.12.1906 (12.01.1907) – 14.01.1966.
Закінчив МВТУ ім. М. Баумана, його дипломним проектом керував А.Н. Туполев.
Член-кореспондент АН СРСР по Відділенню технічних наук (механіка) (23.10.1953).
Академік АН СРСР по тому ж відділенню (20.06.1958). Видатний вчений і
конструктор, що вніс визначальний внесок у розвиток ракетно-космічної техніки.
З ранніх років цікавився авіацією, ще в період навчання у вузі почав працювати в
області ракетобудування. Арештований з безпідставних обвинуваченнях у тім, що розробки ракетної техніки велися нібито без достатніх теоретичних основ, що допустив шкідництво при створенні ракети «212», Військовою колегією Верховного Суду засуджений до 10 років табірних робіт з поразкою в правах і конфіскацією майна (27.09.38). У 1939 р. направлений у район Магадана на золоті копальні, де його помітив (раніше знайомий) колишній директор авіазаводу № 156 М.А. Усачев ( що відбував 15 років таборів після загибелі В.Чкалова), скориставшись особистим авторитетом серед ув'язнених, Усачев врятував його від загибелі (на початку 1960-х рр. Усачев працював заступником головного інженера в КБ Корольова). На початку березня 1940 р. його справа знову була направлена на дослідування, але був підготовлений повторний помилковий обвинувальний експертний висновок комісії постановою Особливої наради НКВД був присуджений до 8 років виправно-трудових таборів (10.07.1940). Клопотання депутатів про його звільнення залишені без задоволення. З обвинувальних висновків експертної комісії довідався про успішний іспит у квітні 1940 р. ракетопланів, над якими працював з 1935 р.

якому обґрунтував важливе значення робіт, що проводилися їм, по

ракетних літаках і своїй невинності. По клопотанню Туполева, йому дозволили працювати в Особливому технічному бюро НКВД (начальник – А.Н. Туполев), у цьому ж КБ (згодом ЦКБ-29 НКВД працювали сотні інших висококваліфікованих інженерів. Після евакуації в Омськ працював конструктором і заступником начальника цеху авіабудівельного заводу. У 1942 р. переведений у Казань на завод №16 для роботи в спеціальному КБ (яким керував також знаходившийся у ув’язненні В.П. Глушко) над проектом реактивного літака. Один і розроблювачів двигуна для літака Ла-7Р. Ознайомлений з указом про звільнення з ув’язнення (9.8.1944), у 1945 р. спрямований у Німеччину для вивчення досвіду робіт ракет Брауна. Один із творців ракети Р1, з якої почалася післявоєнна історія радянської ракетної техніки. У січні 1955 р. завершив випробування ракети Р5М – стратегічної, здатної нести ядерний заряд. У 1950-і рр. звернувся в головну військову прокуратуру з проханням про перегляд його справи. Забезпечив перший запуск Р7, а потім і досягнення успішного результату вже на четвертому запуску. Його ракета Р7(«сімка») вивела перший ШСЗ і корабель з першим у світі (*пробел*) космонавтом Ю.А. Гагаріним. Розробив нову могутню ракету-носій Н1, літні випробування якої почалися вже без нього, однак незабаром програма створення цієї ракети була припинена. Визнаний гідним безлічі державних нагород і премій. 20 квітня 1956 р. у Кремлі йому була вручена перша Золота Зірок Героя Соціалістичної Праці.
Сергій Павлович Корольов - видатний конструктор і вчений, що працював в галузі ракетної і ракетно-космічної техніки. Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, академік Академії наук СРСР, він є творцем вітчизняної стратегічної ракетної зброї середньої і міжконтинентальної дальності й основоположником практичної космонавтики. Його конструкторські розробки в області ракетної техніки представляють виняткову цінність для розвитку вітчизняного ракетного озброєння, а в області космонавтики мають світове значення.

може
зрівнятися з ракетним по швидкості,
дальності і висоті

польоту.
Дійсно, кому ще під силу, крім ракети,
перевезти вантаж на відстань 10000 км
за пів години, чи доставити його на місяць?
Звичайно, подібні задачі по плечу не
кожній ракеті.

Щоб її швидкість була більшою, політ
дальнім та точним, корисний вантаж
значний по вазі, ракету приходиться
оздоблювати потужними двигунами,
точною системою керування,
навігаційним обладнанням і різними
іншими приладами. В цих випадках
проста ракета перетворюється в цілий
ракетний поїзд, багатоступінчата
ракета, так назвав її вперше
К.Є.Ціалковський.

Ідея ракетного потягу дуже проста;
вона заключається в тому, що опорожнілі
паливні баки та двигуни, відділяються від
ракети. Зрозуміло, що витрати пального
на розгінзменшиної та полегшиної ракети
виявляєтьсяменшою, а кінцева швидкість
ракети набагато більшою.

ступеня –
задньої ракети, входячої в ланцюг. Ця ракета

виносить весь потяг на деяку висоту
і відділяється. Потім вмикаються двигуни слідуючої частини - і так далі, поки не
залишиться тільки одна, верхня, ступінь. Таким чином, ракетний поїзд ніби
поступово " розтає" в польоті. В такому поїзді весь корисний вантаж повинен
знаходитись в самому передньому "вагоні".

Адже ж щоб вивести на орбіту штучний супутник Землі,

ракета повинна
досягти першої космічної швидкості, щоб поболати земне тяжіння і
вийти в міжпланетний політ.

" Людство не залишиться вічно на землі,але, в погоні

за світлом
і простором, спочатку несміливо проходить за межи
атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір”"

це близько 6000 спутників!
Запущений у Радянському Союзі перший в

історії людства штучний супутник Землі. Він важив 83,6 кг. Прорвавшись крізь земну атмосферу, перша космічна ластівка винесла в космічний простір наукові прилади і радіопередавачі. Вони передали на Землю першу наукову інформацію про космічний простір, оточуючий Землю

00 годин 02 хвилини 24 секунди торкнувся поверхні Місяця!

Вперше за всю історію апарат, створений руками людини,
досяг другого небесного тіла і доставив на безжиттєву
планету пам'ятник великому подвигу радянського народу –
вимпел з зображенням Герба СССР. "Луна-2" з'ясувала, що
у місяця немає магнітного поля та поясів радіації.

відбувся перший політ людини в космос. Сергій Павлович не

міг розділити з першим космонавтом Юрієм Гагаріним по праву належні йому славу і визнання. До останнього дня життя С.П.Корольова світові було невідоме прізвище цієї людини, лише стандартне «Головний конструктор», яке час від часу з’являлось у пресі.Велику увагу С.П.Корольов приділяв минулому вітчизняної науки. Він надавав велику допомогу в створенні в Калузі меморіального музею К.Е.Ціолковського та будівництві нового музейного комплексу, встановленні пам’ятника Ф.А.Цандеру. З його ініціативи було організовано спеціальну групу, яка займалась збиранням і  систематизацією усіх матеріалів про піонерів вітчизняної ракетної техніки.

роки Дніпропетровськ вважався закритим містом, оскільки на його території

розташовувався Південний машинобудівний завод. Завод і до цього дня залишається режимним підприємством.
У 1951-ому році заводчани отримали урядовий наказ, який рекомендував приступити до виготовлення ракет. Під керівництвом головного конструктора С.Корольова була створена ракета Р-1 (SS–1 по класифікації НАТО), а незабаром і Р-2, Р-3 (SS-2, SS-3). Активно використовуючи сучасні технології, конструктори заводу приступили до проектування нових ракет. Так з'явилася ракета 8К63 (SS-4), яка працювала на висококиплячих компонентах палива.

В ті роки ракетобудуванням займалися в Дніпропетровську і в Москві. Конструктори Туполев, Янгель, Корольов, Лавочкин та інші внесли величезний вклад до розвитку ракетобудування нашої колишньої великої країни. Але найдосконалішою бойовою ракетою стала ракета 15А18М (SS-18), виготовлена фахівцями «Південмашу». У 90-і роки вона була визнана кращою в світі серед міжконтинентальних балістичних ракет. Американці дали їй прізвисько «Сатана», а заводчани називають «невидимкою».

імені Сергія Павловича Корольова в Житомирі  - це місце,

де знаходять для себе щось цікаве  дорослі й малі, куди  неодмінно приводять своїх гостей житомиряни. Сюди приходять діти, щоб поринути у світ космічної казки, не забувають сюди дорогу і їх батьки, і люди старших поколінь.
Пишаючись своїм музеєм, житомиряни вбачають космічну закономірність у тому, що саме в їх місті на початку століття, у 1907 році, народився майбутній засновник практичної космонавтики Сергій Корольов.        Саме в Житомирі в 1970 році було відкрито меморіальний будинок-музей академіка Сергія Павловича Корольова. В єдиному пориві, всім миром створювали його. І музей цей став улюбленим дітищем житомирян, окрасою й гордістю міста та області.
Прийшовши в музей, ви почуєте розповідь про життя і діяльність засновника практичної космонавтики, талановитого вченого, інженера Сергія Павловича Корольова. Це буде розповідь про те, як колись у Радянському Союзі зароджувались ракетобудування і космонавтика,  як робили свій вклад у цю справу науковці України.  А ще ви переконаєтесь, що це не просто музей історії техніки, це - музей Людини, що вміє, долаючи труднощі й численні перепони, створювати чудеса техніки, це музей  здійсненої мрії.