Презентация на тему Уран

молодих планет.
Через обмеження зони видимості неозброєним оком у

давні часи не знали про планету, вона була відкрита лише в XVIII столітті.

Сонця = 2735 млн км
S max від Сонця

= 3004 млн км
D (екватор) = 51 118 км
V серед орбітального руху =6,8 км/с
Т період обертання = 17 год 12 хв
М=14,531M⊕
V = 62,181 V⊕
Т Середня температура = -210°C
Відхилення осі = 97° 55´
Відомі супутники - 20
g  = 9,67 м/с2
ρ  = 1,30 г/см3

1781 році

Уїльямом Гершелем.
Сучасна назва була запропонована Боді, який знайшов його в міфології, оскільки йшлося про наступну за Сатурном планету. Адже Уран в грецькій міфології син Геї (Землі) і батько Сатурна.

спектра, що тягнеться на 50000 км від планети.
Атмосфера Урана

складається приблизно
з Н2 - 83%, Не-15% і СН4 - 2%.

світла метаном у верхній частині атмосфери.
Імовірно, існують хмари

інших кольорів, але вони ховаються від спостерігачів перекриваючим шаром метану.

швидкістю, ніж у екватора.
Швидкість цих вітрів на середніх

широтах трохи більше 600 км/год, і дмуть вони в паралельних напрямках.
Ті вітри, які формуються на низьких широтах, слабші і дмуть проти напрямку обертання зі швидкістю 360 км/год.

перпендикулярна плоскості екліптики, але вісь Урану майже паралельна цій

площині. Причини “лежачого” стану Урану невідомі.

Уран обертається, як-то кажуть, “лежа на боку”.
Нахил осі обертання до площини орбіти становить 980.

Подібна проблема є й у Венери, яка хоч і не лежить
на боці, але також обертається у зворотному боці.

— виключно дивна і надзвичайно химерна картина зміни пір

року.
Один поворот довкола Сонця Уран здійснює за 84 земних роки. За цей час на ньому відбувається зміна всіх 4 сезонів — весни, літа, осені й зими, тривалість кожного з яких дорівнює майже 21 земному року.
У «разгар» літнього сезону в північній півкулі Урану безперервний день триває більше 20 земних років. Увесь цей час південна півкуля занурена в суцільну темноту — там «зима», яку можна назвати й полярною ніччю.
У весняний і осінній періоди на Урані відбуваються щодобовий схід і захід Сонця.
Далі по мірі зсуву планети вздовж орбіти до області, відповідній зимі в північній півкулі, екстремальні умови освітленості настають знов, але тепер уже постійно освітленою стає південна півкуля, а північна занурюється більш ніж на 20 земних років у холодний морок полярної ночі.

На полюсах і на екваторі зміна пір року відбувається абсолютно по-різному. На екваторі урановий рік включає 2 літа і 2 зими, і тривалість цих сезонів відповідає майже 21 земному рокові. А ось на полюсах буває лише по одному літу і одній зимі. Зате тривають вони там в 2 рази довше, ніж на екваторі — по 42 земних роки.

– північний.
Якщо Уран утворився, лежачи на боці, то

це не дуже зістикується з припущеннями про походження нашої планетної системи.
Зараз усе більше вважають, що таке положення Урану – результат зіткнення з великим небесним тілом, можливо, астероїдом, на ранніх стадіях формування планети.

двома головними й

двома другорядними.

в його кільцевої системи і двох його супутників -

Міранди (угорі в центрі) і Аріеля (унизу зліва).
З моменту відкриття Урана в нього знайшли 10 кілець і 15 супутників.
Кільця в Урана не такі, як у Сатурна: вони дуже тонкі, буквально ниткоподібні, і побачити їх можна лише за допомогою спеціальних методів спостережень.

синє

кільце

Кільце складається з наночасток і виникло, імовірно, завдяки одному з супутників.
Порівняно недавно вчені виявили, що зовнішнє кільце Сатурна (або "кільце Е") також забарвлене в синій колір - при тому, що останні кільця мають червонуватий відтінок.
Кільце складається з часток замерзлих газів і пилу. Колір визначається розмірами часток, які розсіюють біле сонячне світло.
Відтінок більших часток переходить у "червону" область, дрібних - у "синю".
Учені відзначають, що і в Сатурна, і в Урана синє кільце дотикається з орбітою одного з супутників - у першому випадку це Енцелад, у другому - Меб.

(як це відбувається з супутниками всіх інших планет),

а майже перпендикулярно їй. Це унікальний випадок у Сонячній системі. Зараз відомо 26 супутників Урана, 5 найбільш великих відкриті вже давно, перших 2 з них виявив сам Гершель в 1787 році.
Порушуючи астрономічну традицію, що вимагає брати назви для планет і супутників з міфологічних сюжетів різних народів, супутники отримали імена персонажів із творів англійських літераторів — Шекспіра і Попа.