Презентация на тему Систематика найпростіших. Тип апікомплексні

людини. Назва походить від будови апікального комплексу, розташованого на

передньому кінці тіла, що сприяє прониканню паразита в організм живителя. До складу комплексу входять: коноїд (органоїд форми зрізаного конуса, що складається із спірально закручених фібрил); мікротрубочки (спрямовані від переднього полюса до заднього, виконують опорно-рухову функцію та надають клітині сталої форми); роптрії (пляшкоподібні органоїди) і мікронеми (ниткоподібні органоїди, що містять ферменти лізису мембран клітин живителя).

(ультрацито-стомами), через які здійснюється піноцитоз. Цикл розвитку складається із

послідовного чергування статевого та нестатевого розмноження (метагенез) із зиготичною редукцією. Інвазійна стадія – спорозоїти, що перебувають у захисній оболонці – ооцисті. Остання вкривається додатковими оболонками, утворюючи цисту. В організмі живителя спорозоїти виходять з оболонок спороцисти і спори, проникають всередину клітин, де живляться, ростуть (стадія трофозоїта) і розмножуються.

з яких є споровики. Він нараховує кілька підкласів: Gregarinia

– Грегарини, Coccidia – Кокцидії, Piroplasmia – Піроплазми.

і порожнини тіла безхребетних (членистоногих, кільчастих червів та голкошкірих).

Грегарини, які паразитують у кишківнику, є найбільшими із споровиків (до 16 мм), а їх тіло є розчленованим на епімерит (орган кріплення), протомерит і дейтомерит. Залишаючись одноклітинними вони є тричленистими організмами (Cephalina). Грегарини, які паразитують у внутрішніх порожнинах та статевих органах, як правило, не мають розчленування тіла (Acephalina).

своєю зернистістю. Дейтомерит, що містить ядро, відмежований від протомериту

ектоплазмою. Зовнішній шар ектоплазми містить слизистий шар та пелікулу, яка на периферії тіла утворює поздовжні гребені. Коливання (ундуляція) таких гребенів є одним із механізмів руху грегарин разом з іншими принципами (реактивний рух внаслідок виділення слизу або скорочення міонем, що містяться в ектоплазмі). Продукт запасання – глікоген, який використовується як джерело енергії у безкисневому середовищі. Живлення сапрофітне. Травна і скоротлива вакуолі відсутні.

двох особин в одній оболонці), формування і копуляцію гамет,

зиготи (ооцисти) та редукційного поділу з утворенням восьми спорозоїтів

.

людини. Потрапивши в організмі живителя разом з ооцистою, спорозоїти

проникають у клітини епітелію кишківника, де ростуть, живляться сапрофітно та розмножуються нестатевим шляхом – шизогонією. Клітини (мерозоїти), що утворилися при цьому, проникають в інші епітеліальні клітини і дають початок наступним поколінням шизонтів. Починаючи з 3-го покоління, мерозоїти формують мікро- і макрогамети. Після запліднення зигота перетворюється в ооцисту, потрапляє у просвіт кишківника і виводиться назовні.

ооцисти ядро ділиться двічі (мейотичний поділ). При цьому утворюється

чотири спороцисти з власною оболонкою. Всередині кожної після мітотичного поділу ядра формується по два спорозоїти. На цій стадії ооциста стає інвазійною. Кокцидії – паразити із вузькою видовою специфічністю щодо живителя. Кокцидіози зумовлюють загальне пригнічення розвитку, виснаження організму та високий летальний ефект серед молоді (кролів – 85%, ягнят – 90%, курчат – 100%). При цьому спостерігається зниження продуктивності тварин.

і людини, відноситься токсоплазма – Toxoplasma gondii. Життєвий цикл

токсоплазми проходить зі зміною двох живителів – проміжного (гризуни, копитні, людина) та основного (котячі). Уражаються насамперед клітини мозку, а також лімфатичні вузли, м’язи, органи зору. В організмі основного живителя зазнає статевого розмноження (оогамія) у клітинах кишкового епітелію. Ооцисти з фекаліями виводяться назовні.