Презентация на тему Травлення в кишках

кишки в системі травлення;
б) склад і властивості підшлункового соку;
в)

регуляція панкреатичної секреції;
г) жовчоутворення і жовчовиділення;
д) склад і властивості кишкового соку;
ж) порожнинний та мембранний гідроліз поживних речовин.
2. Травлення в товстій кишці:
а) склад і властивості соку товстої кишки
б) значення мікрофлори товстої кишки

л соку. При центрифугуванні сік ділиться на дві частини:

надосадова рідина майже не містить ферментів, а в осад випадають велика кількість злущених з поверхні кишки епітеліоцитів (за добу злущується близько 200 г), слиз, лейкоцити і значна кількість різних ферментів (близько 20), які беруть участь у завершальних стадіях гідролізу білків, жирів та вуглеводів. Найважливіші з них – пептидази, сахараза, мальтаза, лактаза та ліпаза. Сік також містить ряд неорганічних сполук. рН соку досягає 7,5–8,0. Епітеліоцити слизової оболонки тонкої кишки інтенсивно відновлюються, їх життєвий цикл становить близько 5 діб.
Функції кишкового соку.
За його участю відбуваються остаточний гідроліз поживних речовин, захист слизової оболонки, підтримання хімусу в рідкому стані, формування лужної реакції кишкового вмісту.

який сприяє розчиненню жиру
Процеси поживних речовин у кров, відфільтровує

токсини і відходи
Часто називають енергетична фабрика організму

Ендопептидази (трипсин, хімотрипсин, елестаза) розщеплюють внутрішньопептидні зв‘язки білків, утворюючи

пептиди і амінокислоти.
б). Екзопептидази (карбоксипептидаза А і В, амілопептидази - розщеплюють в білках і пептидах кінцеві зв‘язки, звільняючи амінокислоти одну за одною
2. Ліпази (діють на жири).
Ліполітичні ферменти виділяються в неактивному (профосфоліпаза А) і активному стані (панкреатична ліпаза). Панкреатична ліпаза гідролізує нейтральні жири до жирних кислот і моногліцнридів; фосфоліпаза А розщеплює фосфоліпіди до жирних кислот.
3. Амілази (діють на вуглеводи)
4. Нуклеази (розщеплюють амінокислоти):
рибонуклеаза і дезоксинуклеаза.

залози
12-пала
кишка
ентерокіназа

Трипсин

хемотрипсиноген


хемотрипсин
прокарбоксипептидаза

карбоксипептидаза

Білки
Гідроліз білків

залозою
ІІ - група інгібітори сироватки крові (коллідин).
ІІІ -

інгібітори панкреатичних ферментів, які містяться в харчових продуктах, зокрема в бобах.

що під його впливом гідролізуються білки, жири та вуглеводи.

Якщо перев'язати протоку залози, то буде засвоюватись лише 40 % жирів та 50 % білків.
Гідрокарбонати, що входять до складу соку, нейтралізують кислий хімус, який надходить із шлунка. Створюються оптимальні умови для дії ферментів підшлункової залози та кишкового соку.

Під час головної фази секреції основна роль належить нервовим

впливам, що реалізуються через блукаючий нерв під час умовно- та безумовно-рефлекторних реакцій. Під впливом вигляду, запаху їжі, її надходження у ротову порожнину рефлекторно виділяється сік підшлункової залози. Симпатичні нерви здійснюють трофічний вплив на підшлункову залозу, їх імпульси посилюють синтез органічних речовин, у той же час пригнічуючи їх виділення.
Під час шлункової фази нервові впливи зберігаються, але починають діяти гуморальні фактори, зокрема шлунковий гастрин.
Кишкова фаза характеризується чіткою залежністю кількості соку та його складу від складу хімусу. В цей час вирішальне значення мають гуморальні фактори. Під впливом хімусу, що надійшов у 12-палу кишку, утворюються два гормони – секретин і ХЦК-ПЗ. Секретин утворюється у S-клітинах слизової оболонки 12-палої кишки під впливом НСl, ХЦК-ПЗ, у І-клітинах цієї оболонки – під впливом продуктів гідролізу білків та жирів. Секретин діє на клітини проток підшлункової залози. Під його впливом виділяється багато соку з високою концентрацією гідрокарбонатів та малою кількістю ферментів. ХЦК-ПЗ впливає на синтез та виділення ферментів ацинарними клітинами залози. Під його впливом виділяється мало соку із значною кількістю ферментів.

ФАЗИ СЕКРЕЦІЇ СОКУ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

протоків потрапляє в жовчний міхур і через відкритий сфінктер

загальної жовчної протоки – у дванадцятипалу кишку. Жовч утворюється в печінці постійно, а надходить у кишку періодично. Тому розрізняють два процеси — секреції жовчі та її виділення в кишку у зв'язку з прийомом їжі.

в гепатоцитах печінки, потім системою жовчних протоків потрапляє в

жовчний міхур і через відкритий сфінктер загальної жовчної протоки – у дванадцятипалу кишку. Жовч утворюється в печінці постійно, а надходить у кишку періодично. Тому розрізняють два процеси — секреції жовчі та її виділення в кишку у зв'язку з прийомом їжі.

холецистокінін
4) бомбезин
5) харчові речовини: яєчні жовтки, жири,

м'ясо
6) іони Mg2+.

кислого шлункового вмісту.
2. Білки жовчі зв’язують пепсин, усуваючи руйнівний

вплив на слизову кишок шлункових протеаз.
3. Жовч підвищує активність панкреатичної ліпази.
4. Емульгує жири.
5. Жовчні кислоти сприяють стабілізації утвореної емульсії.
6. Жовч необхідна для всмоктування жирних кислот, каротину, вітамінів-Д, Е, К.
7. Жовч підвищує тонус і посилює перистальтику кишок, переважно дванадцятипалої і товстої.
8. Жовч має бактеріостатичну дію на кишкову флору, попереджуючи гниття.
9. Жовч сприяє фіксації ферментів на поверхні ворсинок.

і всмоктування поживних речовин відбуваються на мембрані епітеліальних клітин

тонкої кишки. Сюди надходять частково перетравлені інгредієнти після попереднього розщеплення під впливом ферментів травних соків у кишках.
Внутрішня поверхня кишок має вирости – мікроворсинки. У свою чергу їхня поверхня вкрита шаром глікокаліксу (мукополісахариди). На глікокаліксі містяться адсорбовані ферменти, що утворюють своєрідний "малий конвейєр". Ферменти, які лежать ближче до порожнин кишки, перетравлюють відносно великі молекули харчових речовин. Біля основи глікокаліксу містяться ферменти, фіксовані на клітинній мембрані, які остаточно гідролізують речовини. Тут, на мембранах ентероцитів, розташовані системи транспорту, котрі забезпечують їх всмоктування.
Ферменти, які здійснюють мембранне травлення, утворюються власне епітеліоцитами, а також надходять сюди з соком підшлункової залози. Серед них є ферменти, що остаточно гідролізують вуглеводи, білки та жири.
За рахунок складок слизової оболонки кишок, ворсинок і мікроворсинок різко збільшується загальна площа тонкої кишки. У дорослої людини вона становить близько 200 м2.

ascendens)

поперечна ободова кишка (colon transversum)

низхідна ободова кишка (colon

descendens )

сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum)

пряма кишка (rectum)

не впливає на секрецію соку. Домінуючу роль у регуляції

секреторної функції тонкої кишки відіграють місцеві рефлекси. Це реакція на тактильні чи хімічні подразники. Хімічними стимуляторами є продукти травлення білків або жирів, панкреатичний сік, кислоти. Наявність у хімусі продуктів гідролізу білків та жирів стимулює секрецію багатого на ферменти соку. Таким чином, секреція стимулюється тоді, коли є хімус.
Секрецію соку тонкої кишки посилює ряд гормонів, зокрема, секретин, ВІП, ХЦК-ПЗ, мотилін. Соматостатин секрецію гальмує.
У товстій кишці стимуляція секреції теж відбувається за рахунок місцевих рефлексів. Під впливом механічного подразнення секреція посилюється у 8-10 разів. Певне значення мають впливи парасимпатичних нервів, які іннервують 1/3 нижніх частин товстої кишки. При цьому посилюється секреція соку, який багатий на слиз.

дисахаридази, олігосахаридази - розщеплюють ди- і олігосахариди до моносахаридів

(сахараза, мальтаза, лактаза, трегалаза, ізомальтаза)

2) амінопептидаза, дипептидаза - розщеплюють пептиди до АК

3) ліполітичні: ліпаза - розщеплює ТАГ до гліцеролу і МАГА, холестераза, фосфоліпаза А, В.

4) ДН-каза, РН-каза - ДНК і РНК до нуклеотидів

5) кисла і лужна фосфатази - розщеплюють складноефірні зв'язки в моноефірах фосфорної кислоти з утворенням вільного ортофосфату.

дія до патогенних мікроорганізмів, запобігаючи їх проникненню і розмноженню;
Інактивують

ферменти тонкої кишки;
Розщеплюють органічні сполуки хімуса з утворенням органічних кислот, амонійних солей органічних кислот, амінів та ін.;
Стимулюють всмоктування води і амінокислот;
Ензими бактерій розщеплюють волокна клітковини, які не перетравились в тонкій кишці;
Сприяють бродінню вуглеводів до кислих продуктів (молочної, оцтової кислоти), а також алкоголю. Кисле середовище запобігає процесам гниття;
Мікрофлора сприяє утворенню вітамінів К, групи В.

% - на
молочнокислі бактерії, кишкову
паличку, стрептококи та

спороносні
анаероби.Під дією мікроорганізмів
відбувається остаточний розпад
речовин, створюється імунний бар'єр
шляхом гальмування патогенних
мікроорганізмів,синтезуються вітаміни
групи В і К та біологічноактивні
речовини. Під дією мікробів
неперетравлені вуглеводи
розпадаються на молочну і оцтову
кислоти, алкоголь, СО2 і Н20. Білки
підлягають гниттю з утворенням
токсичних речовин (індол, скатол,
фенол) і біологічноактивних сполук
(гістамін, тирамін).