Презентация на тему Травна система

хімічна обробка і формування травної грудки.
На сосочках язика, а

також на інших ділянках слизової оболонки рота розташовані смакові, температурні та больові рецептори. Подразнення яких викликає секрецію слини та інших травних соків, а також оцінюється смак їжі.
Хімічна обробка їжі здійснюється за допомогою слини.
Слина - безбарвна, трохи мутна рідина (внаслідок наявності епітеліальних клітин слинних залоз і лейкоцитів), слабко лужної реакції. Містить 99% Н2О, органічних речовин (білки, вільні амінокислоти, вуглеводи) та неорганічні речовини (солі Na, Ca, K), сечову кислоту, сечовину, аміак, вітаміни.
До складу слини входять ферменти: птіалін і мальтази (амілази), які розщеплюють крохмаль до моносахаридів, проте повного розщеплення ними не відбувається бо їжа в роті перебуває мало часу (10-15 сек).

Ротова порожнина

Шлунок
Шлунок -

це розширена ділянка травної трубки, здатна тривалий час утримувати значну кількість їжі, де відбувається часткове її перетравлення.
Виділяють кардіальну, фундальну і пілоричну частини шлунка, передню і задню стінки, велику й малу його кривизну.

Шлунок (gаster- гастер)

Гло́тка (  pharynx-фаринг) 

Стравохід- (œsóphagus-езофагус)

хімозин), які гідролізують білки;
♦ ліпаза, яка гідролізує емульговані жири. У

дорослих людей шлункової ліпази майже немає. Жирна їжа пригнічує соковиділення, сприяє проявленню дії ліпази;
♦ соляна кислота (0,5 %), яка денатурує білки і сприяє набряканню та розщепленню білків, активує фермент пепсиногени, створює кисле середовище, необхідне для дії ферментів шлунка, стимулює перистальтику шлунка, панкреатичну секрецію і має бактерицидну дію;
♦ уреаза - розщеплює сечовину, при цьому звільняється аміак, який частково нейтралізує НСІ;
♦ лізоцим - надає шлунковому соку бактерицидної дії;
♦ муцин (шлунковий слиз) - захищає слизову оболонку шлунка від механічних і хімічних пошкоджень.

Слизова оболонка шлунку характеризується гетерогенністю клітинного складу шлункових залоз:
головні клітини виділяють ферменти шлункового соку; обкладові продукують соляну кислоту;
додаткові - мукоїдний секрет.
Основна травна функція шлунку полягає в гідролізі білків.

кишечник
Тонкий кишечник - відділ травного каналу, в якому неперетравлені поживні

речовини шлункового вмісту підлягають подальшому інтенсивному гідролізу, чому сприяють секрети підшлункової залози, печінки та власне кишечника, а продукти гідролізу транспортуються через стінку кишечника у внутрішнє середовище організму.
Завдовжки тонкий кишечник 5 м, а в діаметрі 4 см.

Стінка тонкої кишки складається з трьох оболонок:
зовнішньої - серозної (очеревина), середньої - м'язової непосмугованої (гладенька), внутрішньої - слизової, яка має ряд особливостей:
1) колові складки, завдяки яким поверхня слизової оболонки значно збільшується, збільшуючи також поверхню всмоктування;
2) її покривають кишкові ворсинки, мікроворсинки - вирости слизової оболонки; в кожній ворсинці є каналець, через який проходять лімфатичні і кровоносні судини. Ворсинки відіграють важливу роль у пристінковому травленні та всмоктуванні поживних речовин.

голодна кишка.
Ileum - клубова кишка.
Тонкий кишечник

Тонкий кишечник має 3 відділи

кишка (лат. Duodenum, читається «дуоденум ): початковий відділ тонкого

кишечника, має форму літери «С» і довжину 25-30 см (21 см у живої людини ), огинає головку підшлункової залози, в неї впадають загальний жовчний проток і головний панкреатичний протік (іноді буває додатковий панкретіческій протока). Назва дана згідно довжині цієї кишки, яку стародавні анатоми вимірювали на пальцях (палець в давнину на Русі називали « перст»).

являє собою верхню половину тонкого кишечника.

Порожниста кишка починається від дванадцятипало-порожнистого згину і займає більшу частину середнього відділу черевної порожнини.
Цей відділ утворює багато петель, які розташовуються в лівій верхній частині черевної порожнини.
Назва «порожниста» походить від того, що на розтині вона часто виявлялася порожньою тому її ще називають «голодна кишка».

Порожниста (голодна) кишка

Клубова кишка
клубова кишка (ileum, Ілеум - від грец.

ios скручувати): є нижньою половиною тонкого кишечника. Чіткої межі між тонкої і клубової кишкою немає, а самі вони дуже схожі за зовнішнім виглядом. Тому анатоми домовилися, що верхні 2/5 тонкої кишки - це jejunum, а нижні 3/5 - ileum. Довжину в метрах рахуйте самі.

colon - висхідна ободова кишка,
transverse colon - поперечна ободова

кишка,
descending colon - низхідна ободова кишка,
sigmoid colon - сигмовидна кишка,
rectum - пряма кишка.

Товстий кишечник
Товстий кишечник має кілька відділів:

Сліпа кишка (cecum

, цекум): довжина 1 - 13 см; це ділянка товстого кишечника нижче впадання клубової кишки, тобто нижче ілеоцекального клапана. Від місця сходження трьох стрічок відходить червоподібний відросток (апендикс), який може бути спрямований не тільки вниз, але і в будь-яку іншу сторону.
Висхідна ободова кишка (ascending colon , колон асценденс)
Поперечна ободова кишка (сolon transversum, колон трансверсум)
Низхідна ободова кишка (descending colon , колон десценденс)
Сигмовидна кишка (sigmoid colon , колон сігмоідеум): довжина дуже мінлива, до 80-90 см.
Пряма кишка (rectum , ректум): довжина 12-15 см

рідина лужної реакції (рН 7,8-8,4) з вмістом ферментів, які

діють на білки (трипсин, хімотрипсин, карбоксипептидази А і В), жири (ліпаза) та вуглеводи (амілаза, мальтоза, фуронідаза, лактаза).
Білкові ферменти виробляються у вигляді не­ активних попередників — трипсиногену, хімотрипсиногену, прокарбоксипептидази А і В. Активізація трипсиногену забезпечується ферментом кишко­вого соку — ентерокіназою, хімотрипсиноґену - трипсином. Ставши активним, трипсин в свою чер­гу активує хімотрипсиноген.

Надходячи до дванадцятипалої кишки, їжа піддається дії соку підшлункової залози (панкреатичного), кишкового соку та жовчі

Трипсин діє на пептидні зв'язки, розщеплюючи білки до високомолекулярних поліпептидів, поліпептиди розщеплюються хімотрипсином до низьколекулярних поліпептидів і частково амінокис­лот. Рибонуклеаза гідролізує нуклеїнові кислоти на нуклеотиди та фосфорну кислоту, ліпаза роз­щеплює жири на гліцерин та жирні кислоти. Її активатором є іони кальцію та жовчні кислоти Гліколітичний фермент амілаза розщеплює крохмаль та глікоген на мальтозу, фермент мальтаза гідролізує мальтозу на дві молекули глюкози, фуронідаза розщеплює сахарозу на глюкозу та фруктозу, лактаза розщеплює молочний цукор лактозу моноцукрів галактози і глюкози.

гідроліз харчових речовин, розпочатий в шлунку і 12-палій кишці.

В ньому присутні переважно ферменти, що діють на проміжні продукти розщеплення білків і вуглеводів, які утворились в 12-палій кишці. Тут містяться протеолітичні ферменти (аміно-карбоксиполіпептидази, дипептидази, які розщеплюю полі- і дипептиди до амінокислот. На дисахарид діють ферменти мальтаза, інвертаза і лактаза. Є тут і фермент ентерокіназа, який діє на трипсиноген, перетворюючи його на трипсин.

Сік брунерових залоз містить в собі багато слизу, білковий фермент, аналогічний пепсину. Ліберкюнові залози знаходяться на всьому протязі тонких кишок.

Жовч - густа зеленувато-жовта рідина, яка містить 98% води; 0,8% жовчних кислот та їхніх солей; 0,2% жовчних пігментів; 0,6% - холестерину; 0,4% різних мінеральних солей, а також ферменти фосфатази.
Жовч наділена властивістю активізувати травні ферменти кишок, а також емульгувати жири, і таким чином, збільшує поверхню взаємодії ферментів (ліпаз) із жирами, полегшуючи їх розщеплення. Жовч також посилює рухову активність кишок; завдяки бактерицидним властивостям затримує гнильні процеси у кишках.Виділяючись у просвіт 12-ти палої кишки вона також приймає активну участь у травленні.