Слайд 2
Класифікація, різновиди
Кам'яне вугілля розділяють на блискуче, напівблискуче, напівматове,
матове. У залежності від переваження тих або інших петрографічних
компонентів виділяютьвітренове, кларенове, дюрено-кларенове, кларено-дюренове, дюренове і фюзенове кам'яне вугілля. Пласти вугілля можуть бути складені одним з вказаних літотипів, частіше їх чергуванням. Як правило, блискучі відміни вугілля малозольні внаслідок незначного вмісту мінеральних домішок.
Існує багато видів класифікації кам'яного вугілля: за речовинним складом, петрографічним складом, генетичні, хіміко-технологічні, промислові та змішані.
Слайд 3
Місце знаходження кам’яного вугілля в Україні
Родовища кам’яного вугылля зосереджені у Дніпровському
вугільному басейні, частково в межах Донецького басейну, а також
в Закарпатській, Полтавській, Харківській областях. Більшість промислових покладів пов'язана з гірськими породами палеогену і неогену. Головні родовища — Коростишівське (Житомирська область), Звенигородське (Черкаська область), Олександрійське (Кіровоградська область), а також Андрушівське, Козацьке, Новомиргородське, Морозівське та інші.
Слайд 4
Запаси кам’яного вугілля в світі
Найбільшими прогнозними ресурсами вугілля
володіє Євразія – 14,4 трлн т. У Північній і
Південній Америці зосереджено 6,33 трлн т, з них 4,76 трлн т – бурого вугілля. Прогнозні ресурси Австралії і Океанії оцінюються в 1,51 трлн т, Африки – 0,22 трлн т. Істотні прогнозні ресурси вугілля відомі в Антарктиді, де вони, імовірно, перевищують 2 трлн т тільки кам’яного вугілля. Прогнозні ресурси морів і океанів оцінюються приблизно в 8 трлн т.
Слайд 6
Використання кам’яного вугілля
Один з найперспективніших напрямів використання кам'яного
вугілля — скраплення (зрідження) — гідрогенізація вугілля з отриманням рідкого палива.
При
переробці кам'яного вугілля отримують також:
активне вугілля, штучний графіт і т. д.;
в промислових масштабах вилучається ванадій, ґерманій і сірка;
розроблені методи отримання ґалію, молібдену, цинку, свинцю.
Існують різні схеми неенергетичного використання кам'яного вугілля на основі термохімічної, хімічної та іншої переробки з метою їх повного комплексного використання і забезпечення охорони довкілля. Для задоволення потреб економіки Україна щорічно використовує близько 100 млн. т вугілля, з яких майже 80 млн. т видобувається вітчизняними підприємствами.
Слайд 7
Коксування кам’яного вугілля
Коксування вугілля — метод термічної переробки переважно
кам'яного вугілля, що полягає в його нагріванні без доступу
повітря до 1000-1100 °С і витримки, при цій температурі, внаслідок чого паливо розкладається з утворенням летких продуктів і твердого залишку коксу.
Основним цільовим продуктом цього процесу є кокс, що використовується головним чином як відновник і паливо в металургійній промисловості. Кокс характеризується такими основними показниками:
істинна густина — 1800-1950 кг/м3;
насипна густина — 400-500 кг/м3;
пористість — 49-53 %;
вихід летких речовин — 0,7-1,2 %;
вміст вуглецю — >96,5 %;
вологість — <5 %,
зольність — 10-11 %;
вміст сірки — 1-2 %;
теплота згоряння — 32 Мдж/кг.
Слайд 8
Застосування продуктів коксування
Головним споживачем крупних класів коксу є чорна
металургія. Крупний кокс (клас +25 мм) використовують також в
кольоровій металургії при виплавці міді, свинцю, нікелю, в хімічній промисловості як відновник для отримання сульфіду натрію, цинкових білил, вуглекислого газу, сухого льоду, для випалювання вапняку, як висококалорійне бездимне паливо для комуналь-но-побутових і промислових цілей і ін. Кокс середньої крупності (5-25 мм) застосовується в електротермічному виробництві для одержання феросплавів, карбіду кальцію, цинку, жовтого фосфору і ін., дрібний кокс (–5 мм) використовується як паливо.
Слайд 9
Продукти коксування
Продукцію коксохімії за глибиною переробки можна розділити
на три групи:
– продукти, що безпосередньо вловлюються з коксового газу (кам'яновугільна
смола, бензол, аміак, сірководень і ін.);
– продукти первинної переробки смоли і бензолу;
– продукти вторинної переробки смоли і бензолу
