– завоювання) – загарбницькі походи іспанців (конкістадорів) кінця ХV–ХVІ
ст.
У 1519 р. іспанський ідальго Ернан Кортес вирушив на завоювання держави ацтеків. Луки й списи ацтеків не могли протистояти гарматам і рушницям іспанців. Крім того жаху ацтекам надавали вершники на конях, оскільки вони ніколи не бачили коней. Правитель ацтеків Монтесума вирішив піти на переговори і впустив Кортеса у столицю Теночтітлан, але останній увійшовши в місто захопив імператора в полон і вбив його. Після цього почалася семимісячна облога конкістадорами Теночтітлана, яка завершилася його розграбуванням та руйнуванням. Європейці досить жорстоко ставилися до місцевих народів Америки. Бартоломе де Лас Касас у своїй книзі «Історія Індії» писав:«Християни… чинили серед індіанців надзвичайні жорстокості. Єдина і справжня причина того, чому християни розорили і знищили безліч ні в чому не винних людей, – це прагнення захопити їхнє золото. Вони йшли з хрестом у руці та з ненасиченою жадобою золота в серці».
У 1532 р. на завоювання держави інків до Перу був відправлений загін, який очолював Франсіско Пісарро. Він захопив у полон правителя держави – Великого Інка Атагуальпа й обіцяв звільнити його, якщо індіанці до стелі заповнять золотом і коштовностями в’язницю, у якій перебував вождь. Інки виконали умову, але Пісарро стратив Атагуальпу. Невдовзі конкістадори розгромили й імперію інків.