Презентация на тему Великая отечественая

Народився Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко в с. Основа біля Харкова у дворянсько-поміщицькій сім'ї. З дитинства він був хворим і кволим. Із-за золотухи в п'ятирічному віці хлопчик осліп. Зір повернувся до нього знов після відвідування Озерянського храму. Юний Квітка побачив світло, що йшло від ікони Озерянської Божої Матері й прозрів.

Подія ця мала такий великий вплив на нього, що на двадцять третьому році життя він вирішив стати послушником монастиря. Щоправда, цьому кроку передувала військова служба. Перебуваючи послушником Куряжського монастиря, Квітка, одягнений у чорні смиренні шати, виконував різноманітну роботу до 1806 року. Потім він знов повернувся на війскову службу, за призначенням урядової комісії в міліцію Харківської губернії.

В 1812 році Г.Ф.Квітка починає свою громадську діяльність. В Харкові відкривається постійний громадський театр, директором якого назначають Григорія Федоровича. За звичаєм палко і пристрасно братися за будь-яку справу, він до того захопився театром, що ледь не одружився з одною із його акторок.

І хоча директорську посаду в театрі йому прийшлось залишити із-за своеї активної благодійної й просвітянської діяльності, любов до сцени Основ'яненко проніс через усе життя. Пізніше це почуття спонукало його до створення драматичних творів для театру. В 1841 році він надрукував цікаву й приголомшливу "Історію театру в м. Харкові". 

Як старанний член, а пізніше голова Благодійного товариства, Григорій Федорович став ініціатором відкриття у Харкові інституту шляхетних дівиць в 1812 році. Згодом з його старанністю  були також  відкриті Кадетський корпус і Публічна бібліотека та наукове товариство при університеті. Свою публіцистичну діяльність Квітка почав в 1816 році статтею про інститут шляхетних дівиць в "Українському віснику", потім був одним із редакторів цього журналу до 1817 року.

Інститут, в заснуванні й пропаганді якого Квітка приймав таку живу участь, відіграв, у свою чергу, чимале значення у його житті. В 1821 році він одружився з однією із класних дам. Одержавши на виборах посаду предводителя дворянства в 1817 році, Квітка виконував свої обов'язки предводителя до 1829 року. Згодом цю посаду зайняв його брат, Андрій Федорович.

Приблизно з 20-х років починається  його літературна діяльність. Один за другим виходять з друку його твори: "Харківська Ганнуся" (1832), "Солдатський портрет" (1833), "Шельменко-денщик", "Дворянські вибори". В 1827 році Основ'яненко пише п'єсу "Приезжий из столицы, или суматоха в уездном городе", яка була надрукована значно пізніше, у 1840 році. Саме Квітка-Основ'яненко написав пісню "Грицю, Грицю, до роботи", яка стала настільки відомою, що перетворилась в народну - факт найвищого визнання.

Чудовий письменник все життя любив театр, влаштовував домашні спектаклі, в яких і сам брав участь, неперевершено грав на флейті, був непоганим композитором. І разом з цим не залишав громадської діяльності на благо рідного міста. В 1832 році Квітка-Основ'яненко був призначений на посаду судді, а пізніше був обраний головою Харківської палати головного суду. Ця посада була останньою.

В червні 1843 року  він захворів запаленням легень і через одинадцять днів, приготувавшись до смерті, тихо відійшов на руках дружини, поряд з рідними й близькими. Похований він був на Холодногірськім цвинтарі - звідти відкривався чудовий краєвид на рідне місто, якому Квітка віддав все життя.

Висновок: Квітка-Основ'яненко носить почесне ім'я «батька української прози». Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-побожними героями, є типовим зразком українського сентименталізму. Творчість Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури.