Что такое findslide.org?

FindSlide.org - это сайт презентаций, докладов, шаблонов в формате PowerPoint.


Для правообладателей

Обратная связь

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Яндекс.Метрика

Презентация на тему Вступ до лекційного курсу з історії України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст

Содержание

План:
Вступ до лекційного курсу з історії України  кінця ХVІІІ – початку План: Література: Обов’язкова: Верменич Ярослава. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні / Ярослава Верменич. – Лисяк-Рудницький І. Зауваги до проблеми «історичних» та «неісторичних» націй / Сарбей Віталій. “Українське відродження” і “Українське ХІХ століття” як концептуальні історіографічні поняття 1. Об’єкт і предмет курсу, його мета і завдання Історія – пізнавальна сфера у вигляді дуже складного, нелінійного, поліцентричного утворення, локалізовані в історичному просторі українських етнічних земель і часі кінця ХVІІІ – генеза, сутність, особливості, еволюція подій, процесів, явищ, ідей та діяльності людей у Жак Ле Гофф (фр. Jacques Le Goff, нар. 1 січня 1924, Тулон) Стара історія:Пов'язує історію з політикою.Історія представлена як опис подій. Історія фокусувала увагу Показати цілісну картину історичного процесу в українських землях кінця ХVІІІ – початку Завдання курсу полягають у таких положеннях: 2. Основні теоретико-методологічні принципи, підходи та методи Методологія – теорія науково-пізнавальної діяльності. Теоретико-методологічний принцип – це правило, закон дослідження, його висхідне положення, основоположне начало. історизм, об’єктивність, системність, плюралізм, багатовимірність.Теоретико-методологічні принципи: Теоретико-методологічний підхід – це вектор, напрямок історичного дослідження. аналітичний, синтетичний, описовий, динамічний, статичний, генетичний, історико-порівняльний, типологічний, мікроісторичний, регіональний, структурно-функціональний або системний, персоналістичний, синергетичний.Теоретико-методологічні підходи Метод дослідження (від грец. methodos – вчення, теорія, шлях дослідження) – спосіб аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, аналогія, вимір, експеримент, моделювання, формалізація, аксіоматика, ідеалізація, історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, метод діахронного аналізу, або різночасовий, проблемно-хронологічний, ретроспективний, біогеодетерміністський (розглядає 3. Поняття «українського ХІХ століття»,  його головний зміст та стадії Ввів до наукового обігу поняття «українське ХІХ століття» для визначення періоду від На Наддніпрянщині: І стадія ( «шляхетська») – від 1780-х рр. до 1840-х ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ   «Українського ХІХ століття»: 1. Соціотворчий процес, що виявився ототожнюється з суспільством, де домінує індивідуалізм та уніфіковані соціальні зв’язки, і визначається Виникає в останній чверті ХІХ ст. – на початку ХХ ст. – 4. Загальні схеми історії України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. У ХVІІІ – на початку ХХ ст. в російській імперській ідеології основою «Традиційна схема» «Прагматична схема» М. Устрялова демонструвала «єдність» польської, литовської, російської та української історії. Російські історичні міфи були, зокрема, про: київську спадщину, „третій Рим”, „возз’єднання” та Наприкінці ХVІІІ ст. Річ Посполита припинила своє існування, але на Правобережній Україні У той період українська історична наука мала спростувати імперську політичну ідеологему, що Д.Бантиш-Каменський (1788—1850)М.Маркевич  (1804 — 1860) М. Костомаров (1817-1885)М.Максимович (1804 —1873). О.Лазаревський До 1917 р. у світосприйнятті українських інтелектуалів домінувала федералістсько-автономістська, а не незалежницька Важливе значення у становленні української історичної свідомості мали праці репрезентантів державницької школи,
Слайды презентации

Слайд 2 План:

План:

Слайд 3 Література: Обов’язкова:

Література: Обов’язкова:

Слайд 4
Верменич Ярослава. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні

Верменич Ярослава. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні / Ярослава Верменич.

/ Ярослава Верменич. – К.: Ін-т іст. України НАНУ,

2003. – 517 с.
Гирич І. Б. Концептуальні проблеми історії України / І. Б. Гирич. – Тернопіль, 2011.
Дашкевич Ярослав. Постмодернізм та українська історична наука / Ярослав Дашкевич // Пам’ять століть. – 2000. – № 4.
Довжук І. В. Нова історія України (середина ХVІІ – початок ХХ ст.): підручник / І. В. Довжук. – Луганск, 2010. – 732 с.
Зашкільняк Л.О. Україна між Польщею й Росією: історіографія та суспільна свідомість / Л. О. Зашкільняк // Укр. істор. журн. – 2005. – № 5. – С. 93 – 113.
Історія України: Курс лекцій: У 2 кн. / Л. Г. Мельник, В. Ф. Верстюк, М. В. Демченко та ін. Кн. 2: ХХ століття. – К.: Либідь, 1992. – 464 с.
Кінан Едвард. Російські історичні міфи / Едвард Кінан. – К.: Критика, 2001. – 272 с.
Клименюк Олександр. Методологія та методи наукового дослідження: навч. посібник / Олександр Клименюк. – К.: Міленіум, 2005. – 186 с.
Когут Зенон. Коріння ідентичності. Студії з ранньомодерної та модерної історії України / Зенон Когут. – К.: Критика, 2004. – 352 с.
Колесник І. І. Українська історіографія. Концептуальна історія / І. І. Колесник. – К.: Ін-т історії України НАН України. – 2013. – 566 с.
Колесник І. І. Українська історіографія ХУІІІ – початок ХХ століття: навч. посібник / І. І. Колесник. – К.: Генеза, 2000. – 256 с.

Рекомендована:


Слайд 5 Лисяк-Рудницький І. Зауваги до проблеми «історичних» та «неісторичних»

Лисяк-Рудницький І. Зауваги до проблеми «історичних» та «неісторичних» націй /

націй /

І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе: у 2 т. – Т. 1. – К.: Основи, 1994. – С. 29 – 39.
Лисяк-Рудницький І. Проблеми термінології та періодизації в українській історії / І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе: у 2 т. – Т. 1. – К.: Основи, 1994. – С. 41 – 46.
Лисяк-Рудницький І. Структура української історії в ХІХ столітті / І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе: у 2 т. – Т. 1. – К.: Основи, 1994. – С. 193 – 202.
Лукінюк Михайло. Обережно: міфи! Спроба системного підходу до висвітлення фальшувань історії України / Михайло Лукінюк. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2003. – 576 с.
Нові перспективи історіописання / за ред. Пітера Берка. – К.: Ніка-Центр, 2004. – 392 с.
Плохій Сергій. Брама Європи: історія України від скіфських воєн до незалежності / Сергій Плохій. – Х.: КСД, 2016. – 496 с.
Потульницький В. А. Україна і всесвітня історія: Історіософія світової та української історії ХVІІ – ХХ століть / В. А. Потульницький. – К. Либідь, 2002. – 480 с.
Потульницький В. А. Українська та світова історична наука: рефлексії на межі століть / В. А. Потульницький. // Укр. істор. журн. – 2000. – № 1. – С. 3 – 20; № 2. – С. 27 – 47; № 3. – С. 22 – 44; № 4. – С. 20 – 37.
Реєнт О. П. Деякі проблеми історії України ХІХ ст.: стан і перспективи наукової розробки / О. П. Реєнт // Укр. істор. журн. – 2000. – № 2. – С. 3 – 26.
Реєнт Олександр. Україна в імперську добу (Хіх – початок ХХ ст.) / Олександр Реєнт. - К., 2003. – 336 с.
Рибалка І. К. Історія України. – Ч. 2: Від початку ХІХ ст. до лютого 1917 року. – Х.: Основа, 1997. – С. 3 – 4.


Слайд 6 Сарбей Віталій. “Українське відродження” і “Українське ХІХ століття”

Сарбей Віталій. “Українське відродження” і “Українське ХІХ століття” як концептуальні історіографічні

як концептуальні історіографічні поняття історії України кінця ХУІІІ –

початку ХХ ст. / Віталій Сарбей // Осягнення історії. – Острог; Нью-Йорк: Острозька академія; Українське історичне товариство, 1999. – С. 443 – 451.
Сидоренко Олександр. Постколоніалізм і українська історіографія / Олександр Сидоренко // Генеза. – 1998. № 1 – 2 (6-7). – С. 123 – 125.
Стельмах Сергій. Історична наука в Україні епохи класичного історизму ХІХ – початок ХХ століття: моногр. / Сергій Стельмах. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – 378 с.
Таран Л. В. Провідні тенденції світової історіографії в ХХ ст. та проблеми кризи сучасної української історичної науки / Л. В. Таран // Укр. істор. журн. – 1998. – № 5; 1999. – № 1. – С. 85 – 91.
Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми / колект. моногр. за ред. Леоніда Зашкільняка. – Лв.: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2004. – 406 с.
Хабермас Юрген. Философский дискурс о модернизме. Двенадцать лекцій. Изд. 2-е, испр. / Юрген Хабермас. – М.: Изд-во «Весь мир», 2008. – 416 с.
Шманько І.І. Метод як засіб пізнання: навч.-метод. посібник / І.І. Шманько, О.В. Химинець, В.В. Химинець, В.М. Петечук. – Ужгород: інф.-видавн. центр ЗІППО, 2010. – 244 с.
Яковенко Наталя. Вступ до історії / Наталя Яковенко. – К.: Критика, 2007. – 376 с.

Слайд 7 1. Об’єкт і предмет курсу, його мета і

1. Об’єкт і предмет курсу, його мета і завдання

завдання


Слайд 8 Історія – пізнавальна сфера у вигляді дуже

Історія – пізнавальна сфера у вигляді дуже складного, нелінійного, поліцентричного

складного, нелінійного, поліцентричного утворення, не векторизованого однобічно лише на

наукове чи позанаукове пізнання, або ж на той чи інший моноцентризм – європо-, євразіоцентризм – у вивченні минулого.

Слайд 9 локалізовані в історичному просторі українських етнічних земель і

локалізовані в історичному просторі українських етнічних земель і часі кінця ХVІІІ

часі кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. події, процеси,

явища, досвід людського життя минулого.

Об’єкт курсу:


Слайд 10 генеза, сутність, особливості, еволюція подій, процесів, явищ, ідей

генеза, сутність, особливості, еволюція подій, процесів, явищ, ідей та діяльності людей

та діяльності людей у сфері матеріального виробництва, суспільно-політичному, етнонаціональному,

інтелектуальному, духовно-культурному та повсякденному житті.

Предмет курсу:


Слайд 11 Жак Ле Гофф (фр. Jacques Le Goff, нар.

Жак Ле Гофф (фр. Jacques Le Goff, нар. 1 січня 1924,

1 січня 1924, Тулон) — французький історик- медієвіст, один

із найяскравіших представників «Нової історії», що вийшла зі школи «Анналів», біля витоків якої стояли Марк Блок і Люсьєн Февр. Залишився вірним концепції тотальної історії. Перший директор Вищої школи суспільних наук.

Жак Ле Гофф


Слайд 12 Стара історія:
Пов'язує історію з політикою.
Історія представлена як опис

Стара історія:Пов'язує історію з політикою.Історія представлена як опис подій. Історія фокусувала

подій.
Історія фокусувала увагу на великих вчинках людей, держав,

діячів.
Історики писали історію за документами.
Традиційна візія стверджувала, що історія об’єктивна.

Нова історія:

Пов'язує історію з кожною людською діяльністю.
Історія представлена як аналіз структур.
Історія фокусувала увагу на діях, помислах пересічних історичних персоналій.
Історики залучали до написання історії усні, зорові свідчення, статистику тощо.
Заперечувала об’єктивність історії.

У чому була відмінність «старої» і «нової» історії?


Слайд 13 Показати цілісну картину історичного процесу в українських землях

Показати цілісну картину історичного процесу в українських землях кінця ХVІІІ –

кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. в загальноцивілізаційному контексті,

визначити головний зміст та особливості “українського ХІХ століття”.

Мета дисципліни :


Слайд 14 Завдання курсу полягають у таких положеннях:

Завдання курсу полягають у таких положеннях:

Слайд 15 2. Основні теоретико-методологічні принципи, підходи та методи

2. Основні теоретико-методологічні принципи, підходи та методи

Слайд 16 Методологія – теорія науково-пізнавальної діяльності.

Методологія – теорія науково-пізнавальної діяльності.

Слайд 17 Теоретико-методологічний принцип – це правило, закон дослідження, його

Теоретико-методологічний принцип – це правило, закон дослідження, його висхідне положення, основоположне начало.

висхідне положення, основоположне начало.


Слайд 18 історизм,
об’єктивність,
системність,
плюралізм,
багатовимірність.

Теоретико-методологічні принципи:

історизм, об’єктивність, системність, плюралізм, багатовимірність.Теоретико-методологічні принципи:

Слайд 19 Теоретико-методологічний підхід – це вектор, напрямок історичного дослідження.

Теоретико-методологічний підхід – це вектор, напрямок історичного дослідження.

Слайд 20 аналітичний,
синтетичний,
описовий,
динамічний,
статичний,
генетичний,
історико-порівняльний,

типологічний,

аналітичний, синтетичний, описовий, динамічний, статичний, генетичний, історико-порівняльний, типологічний, мікроісторичний, регіональний, структурно-функціональний або системний, персоналістичний, синергетичний.Теоретико-методологічні підходи

мікроісторичний,
регіональний,
структурно-функціональний або системний,
персоналістичний,
синергетичний.
Теоретико-методологічні підходи


Слайд 21 Метод дослідження (від грец. methodos – вчення, теорія,

Метод дослідження (від грец. methodos – вчення, теорія, шлях дослідження) –

шлях дослідження) – спосіб розв’язання завдання, досягнення мети на

основі застосування сукупності засобів, прийомів, процедур теоретичного та практичного осягнення історичної дійсності.

Слайд 22 аналіз,
синтез,
індукція,
дедукція,
абстрагування,
аналогія,
вимір,
експеримент,

аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, аналогія, вимір, експеримент, моделювання, формалізація, аксіоматика,

моделювання,
формалізація,
аксіоматика,
ідеалізація,
порівняння,
обчислення,
спостереження,
узагальнення
Загальнонаукові методи:


Слайд 23 історико-генетичний,
порівняльно-історичний,
історико-типологічний,
метод діахронного аналізу, або різночасовий,

історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, метод діахронного аналізу, або різночасовий, проблемно-хронологічний, ретроспективний, біогеодетерміністський

проблемно-хронологічний,
ретроспективний,
біогеодетерміністський (розглядає національний простір як етносоціоприродне утворення),

дифузіоністський (культурно-історичний),
соціологічний,
структурно-функціональний,
статистичний.

Конкретно-історичні методи:


Слайд 24 3. Поняття «українського ХІХ століття», його головний зміст

3. Поняття «українського ХІХ століття», його головний зміст та стадії

та стадії


Слайд 25 Ввів до наукового обігу поняття «українське ХІХ століття»

Ввів до наукового обігу поняття «українське ХІХ століття» для визначення періоду

для визначення періоду від кінця козацької державності, тобто

від 80-х рр. ХVІІІ ст., до початку Першої світової війни 1914–1918 рр., відтак охоплює час приблизно 130 років ХІХ ст. – найменш відома доба української історії.

Іван Лисяк-Рудницький (1919–1984 рр.)


Слайд 26 На Наддніпрянщині:
І стадія ( «шляхетська») – від

На Наддніпрянщині: І стадія ( «шляхетська») – від 1780-х рр. до

1780-х рр. до 1840-х рр.
ІІ стадія («народницька») –

від 1840-х рр. до 1880-х рр.
ІІІ стадія (модерністична») – від 1890-хрр. до 1914 р.

На Галичині:

І стадія («епоха гегемонії греко-католицького духовенства») – від 1780-х рр. до 1840-х рр.
ІІ стадія («народовецька») – від 1840-х рр. до 1880-х рр.
на рубежі ХІХ –ХХ ст. – «модернізм».

«Українське ХІХ ст.» (за І. Лисяком-Рудницьким) ділять на:


Слайд 27 ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ «Українського ХІХ століття»: 1. Соціотворчий процес,

ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ  «Українського ХІХ століття»: 1. Соціотворчий процес, що виявився

що виявився в новому класоутворенні, формуванні і становленні буржуазії,

пролетаріату, нової інтелігенції. 2. Процес економічної модернізації, поступу ринкових відносин. 3. Націотворчий процес, стрижнем якого стало постання в основних рисах української модерної нації. 4. Культуротворчий процес, серцевиною якого стало утвердження модерної класичної української культури. 5. Українські землі постають як геополітичний чинник, використовуються як об’єкт міжнародної політики.

Слайд 29 ототожнюється з суспільством, де домінує індивідуалізм та уніфіковані

ототожнюється з суспільством, де домінує індивідуалізм та уніфіковані соціальні зв’язки, і

соціальні зв’язки, і визначається періодом від ХVІІ ст. до

60-х рр. ХІХ ст.

Модерність:


Слайд 30 Виникає в останній чверті ХІХ ст. – на

Виникає в останній чверті ХІХ ст. – на початку ХХ ст.

початку ХХ ст. – коли посилюється вплив інтелектуально-культурної сфери

на соціальну динаміку. Модерн – це посттрадиційне суспільство, важливими прикметами якого є індустріалізм та капіталізм.

Модернізм:


Слайд 31 4. Загальні схеми історії України кінця ХVІІІ –

4. Загальні схеми історії України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.

початку ХХ ст.


Слайд 32 У ХVІІІ – на початку ХХ ст. в

У ХVІІІ – на початку ХХ ст. в російській імперській ідеології

російській імперській ідеології основою була державницька концепція історії Росії

як історичного самодержавства київських Рюриковичів через Владимиро-Суздальську Русь, Московію Івана ІV Грозного і до імперії Петра І.

Слайд 33 «Традиційна схема»

«Традиційна схема»

Слайд 34 «Прагматична схема» М. Устрялова демонструвала «єдність» польської, литовської,

«Прагматична схема» М. Устрялова демонструвала «єдність» польської, литовської, російської та української

російської та української історії. У середині ХІХ ст. схема

спадкоємності самодержавної влади доповнена М. Погодіним, що додав теорію „етнічної “спадкоємності населення Київської й Московської Русі. Офіційна історія Росії обгрунтовулася в державній, або юридичній школі російської історіографії ( С. Соловйов, К. Кавелін, Б. Чичерін, О. Градовський). Праці С. Соловйова та В. Ключевського утвердили москвоцентричну концепцію історії східного слов’янства як єдиного „русского” народу.

Слайд 35 Російські історичні міфи були, зокрема, про:
київську спадщину,

Російські історичні міфи були, зокрема, про: київську спадщину, „третій Рим”, „возз’єднання”

„третій Рим”,
„возз’єднання” та „процвітання” України,
„окраїнність” України,
„старшобратство”,
тотожність понять

„Русь” і „Росія”,
„руський” і „російський”,
про „єдиний народ”, як спорідненість „великоруського” та „малоруського” етносів,
про українське „наріччя” та ін.

Слайд 36 Наприкінці ХVІІІ ст. Річ Посполита припинила своє існування,

Наприкінці ХVІІІ ст. Річ Посполита припинила своє існування, але на Правобережній

але на Правобережній Україні включно з Києвом польські впливи

були вітчутні, особливо напередодні польських повстань 1830–1831 та 1863–1864 рр. Виявом цього стала польська “теорії східних кресів”, якими називалися терени Правобережної України.
Мали ходіння польські історичні міфи про минуле Речі Посполитої як суспільство злагоди, про месіанську роль “кресів” як східного форпосту католицької цивілізації, уявлення про польську вищість.

Слайд 37 У той період українська історична наука мала спростувати

У той період українська історична наука мала спростувати імперську політичну ідеологему,

імперську політичну ідеологему, що ґрунтувалася на концепції єдності історичної

минувшини народів Російської імперії, і відтворити історію та культуру українського народу задля утвердження його самобутності та спадковості державницької традиції.

Слайд 38 Д.Бантиш-Каменський (1788—1850)
М.Маркевич (1804 — 1860)

М. Костомаров (1817-1885)
М.Максимович (1804

Д.Бантиш-Каменський (1788—1850)М.Маркевич (1804 — 1860) М. Костомаров (1817-1885)М.Максимович (1804 —1873). О.Лазаревський

—1873)
.
О.Лазаревський (1834 —1902)
І.Франко (1856-1916)
М. Грушевський
(1866-1934)

В. Антонович
(1834 – 1908)

Слайд 39 До 1917 р. у світосприйнятті українських інтелектуалів домінувала

До 1917 р. у світосприйнятті українських інтелектуалів домінувала федералістсько-автономістська, а не

федералістсько-автономістська, а не незалежницька історична перспектива України. Поворот до

усвідомлення ними концепту незалежності України відбувся на рубежі 1917 – 1918 рр.

  • Имя файла: vstup-do-lektsіynogo-kursu-z-іstorії-ukraїni-kіntsya-hvІІІ-–-pochatku-hh-st.pptx
  • Количество просмотров: 129
  • Количество скачиваний: 0