Слайд 2
Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
Яке значення має
книга в житті людини?
Чому книгу вважають джерелом знань?
Пригадайте легенду про хрещення Руси-України. Як народ сприймав християнство?
Чим християнське вірування відрізняється від язичницького?
Що таке Біблія? В чому її значення для духовного розвитку людини?
Як ви ставитеся до релігії?
·Дайте визначення легенді як жанру фольклору. Які легенди ви знаєте? З якою метою вони складалися?
Слайд 3
Дім, у якому немає книг, нагадує тіло без
душі.
Цицерон
Все минає,
а любов після всього зостається.
Все минає, а не Бог і не любов
Г. Сковорода
Слайд 4
Основні жанри давньоруської літератури:
повісті,
повідання,
сказання,
літописи,
житія,
слова,
повчання,
поеми,
хождіння…
Слайд 5
Особливості розвитку давньої української літератури
Вона була рукописною, її
пам’ятки здебільшого не мали стійкого тексту.
Не розвинулось ще
почуття авторської власності, тексти багатьох творів не зберегли ні імені їхніх авторів, ні дат написання.
Література ця великою мірою була зв’язана з церквою, з історичними подіями, з тими чи іншими історичними особами.
Слайд 6
Найдавніші рукописні книги Київської Русі
Першою ілюстрованою книгою, яка
дійшла до нас, є «Остромирове Євангеліє», виготовлене у 1056–1057
рр. для новгородського посадника Остромира.
Природну основу тодішньої літератури становила усна народна творчість: пісні, перекази, легенди, заговори і заклинання. Особливе місце посідали пісні-билини. Відомі билини Київського і Новгородського циклів.
Прикладом високого книжного письма є «Ізборники» (1073, 1076 рр.), створені для великих київських князів Ізяслава та Святослава Ярославичів. Книга відкривається розворотом, на лівому аркуші якого зображений князь Святослав із сім’єю, на правому — Спас на престолі. На третьому аркуші — зображення орнаментованого триглавого храму, далі — чотири портретні мініатюри. На берегах книги — знаки зодіаку. Чудовими пам’ятками книжкового мистецтва були вже згадувані нами «Остромирове Євангеліє», «Радзивилівський літопис», «Юрієве Євангеліє» та ін.
Слов’яни мали дві азбуки — глаголицю і кирилицю. Кирилиця була створена грецькими ченцями Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов’ян. Саме кириллицею написані всі відомі твори ХІ ст. і наступних століть: «Остромирове Євангеліє», «Ізборники Святослава» 1073, 1076 рр., «Слово про закон і благодать митрополита Іларіона», «Мстиславове євангеліє», «Повість минулих літ» та ін.
Слайд 7
Перекладна література
До найцінніших перекладів належить Пересопницьке Євангеліє з
1556–1561 рр. Назва його походить від монастиря в Пересопниці
на Волині. Воно перекладалося «для першого виразумлення люду християнського посполитого».
Крім перекладної церковної побутувала і світська перекладна література. Це і збірки афоризмів, наприклад «Бджола», і природничо-наукові твори типу «Шестиднев» Іоанна Екзарха або «Фізіолог» і хронографи та історичні повісті.
Збірки афоризмів — це своєрідні антології стислих мудрих висловів, вибраних з Біблії за тематичним принципом: про добро і зло, про чистоту і невинність, мужність, правду, братолюбство, навіть про злих жінок. «Шестидневів» було декілька. Найкращий із них — Василя Великого. Це коментар до біблійного повідомлення про творення світу за шість днів, про астрономічні дослідження небозводу. Збірник «Фізіолог» — це окремі оповіді про рослини, тварин, каміння. «Християнська топографія» — перший підручник з географії.
Таким чином, перекладна література — це жанр давньої літератури.
