Презентация на тему Культура Японії

становить 377 873 км².
Він включає в себе понад 3000

великих і малих островів, серед яких найбільшими є острова Кюсю, Сікоку, Хонсю та Хоккайдо

кленовими листями (момидзи). Це явище має майже таку ж

популярність, як і весняна традиція милування квітами сакури.

Свято милування Місяцем називається цукімі мацурі, і відзначається у

японців восени, в повний місяць найбільш близьке до Осінньому рівнодення.

Японські удожники знаходили в ній натхнення - не випадково

засипана снігом дівчина часто ставала предметом живопису.

японців приходять в парки милуватися цвітінням сакури
lПочинає її хід

країною цвітіння уме (японської сливи). Ханамі - дуже короткочасне задоволення, триває близько 7-10 днів, а потім пелюстки опадають. Традиція милування квітучою сакурою, як і багато інших сучасних японських свят, виникла при імператорському дворі. Це сталося ще в третьому столітті нашої ери.

форма спільного чаювання, створена в середні століття в Японії

і по теперішній час культивована в цій країні. З'явившись спочатку як одна з форм практики медитації ченців-буддистів, стала невід'ємним елементом японської культури. Класичне чайне дійство як процес регулюється чотирма принципами: гармонія (ва), шанування (Кей), чистота (сей), спокій (дзяку), які називають «чотирма шляхетними істинами» шляху чаю.

композицій із зрізаних квітів, пагонів у спеціальних посудинах і

розміщення їх в інтер'єрі. В основу ікебани покладено принцип вишуканої простоти.

найчастіше невелика статуетка, що виконувала роль ґудзика, брелока, засобу

закріплення на поясі чи окраси на кшталт застібки в японському одязі кімоно.

Матеріалом для створення нецке могло бути усе розмаїття сировини Японії — від дерева до порцеляни. Чим заможнішим був володар нецке, тим коштовнішим міг бути матеріал і тим талановитішим був майстер, що його виготовив.

вирощування карликових дерев у невеликих ємностях.
Не кожне деревце в

низькому контейнері — бонсай, японські традиціоналісти обмежують список видами: сосна, ялина, ялівець, клен, азалія, рододендрон.

«сухого пейзажу», який часто називають сад дзен. Сад дзен

переважно відносно невеликий, оточений стіною, і, як правило, призначений для споглядання в сидячому положенні. Класичні сади дзен були створені в храмах дзен-буддизму в Кіото в період Муроматі. Вони були покликані імітувати інтимну сутність природи, а не її зовнішній вигляд, а також служити допомогою в медитації про справжній сенс життя.[2]