Презентация на тему Планета Марс

періодом  687 земних діб рухається  навколо  Сонця  на  середній  відстані

228 млн. км. За розмірами Марс майже  вдвічі,  а  за  масою – в дев’ять разів менший від Землі

25°, завдяки чому на Марсі відбувається зміна пір року,

а тривалість доби лише  на  20  хв.  менша за земну. Напрямок на точку перигелію Марса близький до напрямку  на  точку афелію Землі. Тому коли обидві планети у своєму русі навколо Сонця   опиняються   поблизу   цих   точок  водночас,  тобто  Марс  перебуває  у протистоянні  до  Землі,  віддаль  між  ними  стає  найменшою – 56 млн. км. Таке взаємне положення Землі та Марса називається великим протистоянням. 

трапляються у серпні – на  початку  вересня.  У  цей  час

Марс повернутий до Землі південним полюсом, і тому його південна півкуля вивчена краще, ніж північна.  Марс  має  розріджену атмосферу. Це дозволяє вивчати його поверхню безпосередньо з  Землі. Дві третини поверхні Марса займають світлі ділянки, які отримали назву материків,  близько  третини  –  темні  ділянки, названі морями.

точні карти поверхні. Поблизу полюсів восени  утворюються білі плями –

полярні шапки, які зникають повністю або значно зменшуються в розмірах на початку літа. 

Скіапареллі повідомив   про   відкриття  ним  на  поверхні  Марса  чітких  ліній, 

які  ніби перетинають  марсіанські  пустелі, і дав їм назву канали. Було навіть висловлено припущення,  що це споруди, створені розумними істотами для транспортування води від полюсів планети у зневоднені при екваторіальні райони. 

наприклад.  така  ділянка,  як  Еллада  – величезна  чаша  діаметром  1700

км., що лежить нижче навколишнього ландшафту на 5,5  км., – практично позбавлена кратерів. Є на Марсі також безладно розташовані пагорби  і  провалля,  різного  роду  утворення,  схожі на русла висохлих річок, системи вузьких тріщин, гірські райони і окремі гори вулканічного походження. 

– вулкано-тектонічний   регіон   Фарсіда,   який,   окрім  того,  є  найважливішим погодотворчим  фактором 

на  планеті.  Це  вулканічне плато, яке здіймається над навколишньою  територією  на висоту до 4-5 км., а третина його площі – навіть на 8-9  км,  є  п’єдесталом  для  велетенських  і  давно згаслих вулканів 19-27 км. заввишки.  Три  з  них  розташовані  в  одну  лінію,  яка  перетинає  екватор. А четвертий, феноменальний у своїй грандіозності, знаходиться осторонь від них.  Цей  найбільший  у  Сонячній  системі  вулкан носить назву Олімп.

4000 км. завдовжки і до  200  км. завширшки. Основою цієї

рифтової долини є величезний (2500 Ч 75-150 Ч  6  км.)  каньйон  Титоніус  Часма,  що означає “ величезна безодня ” . На крутих схилах  каньйону  –  зсуви  та осипи, глибокі яруги. Його дно несе на собі сліди бурхливої  діяльності  потоків  води. Оскільки зараз рідкої води на Марсі немає, то  існує  припущення,  що в минулому клімат планети був значно теплішим, так що на ній існували моря і протікали річки. 

якому міститься 15-20  %  кремнію,  12-16  %  заліза,  близько  10 

%  фосфору,  7 % марганцю та кобальту,  а  також кальцій, хром, нікель, ванадій, титан, молібден, цирконій та ін.   Жодна  з  відомих  земних  гірських  порід  не  збігається  за  складом  з марсіанськими. 

Сонця, густиною та складом  атмосфери, а також оптичними властивостями грунту.

Найвища температура, зареєстрована  на  поверхні Марса, становить 300 К, але вона різна для світлих і темних  ділянок,  що  лежать поряд. Тому говорять про середню температуру 230 К. На  екваторі  вона  встановлюється  приблизно  через годину після полудня. Уночі температура  навіть в екваторіальних районах знижується до 170 К, а в полярних – до  140  К.  Такий великий перепад температур пояснюється малою теплопровідністю грунту. 

і повністю закривати поверхню.  Через  невелику  силу  тяжіння навіть після

закінчення пилової бурі в повітрі зависає значна кількість пилинок, забарвлюючи небо у рожевий колір.  Полярні  шапки,  які  змінюють  свої  розміри в залежності від марсіанської пори року,  складаються  з твердої вуглекислоти. Улітку вона випаровується, залишаючи невелику  ділянку  водяного  льоду завтовшки в кількасот метрів. Вважається, що вся  вода  на  Марсі  знаходиться у зв’язаному стані на полярних шапках і в шарі вічної мерзлоти. 

Соджорнер ”, який працював  на  поверхні  Марса  у другій половині

1997 р. Зокрема, він передав на Землю  близько  40  стереоскопічних знімків поверхні планети. Життя на Марсі він не виявив. 

часу Кеплер, як це видно з  його  листа  до  Галілея: 

„Я...  шалено хочу мати телескоп, щоб, якщо зможу, випередити вас у відкритті двох супутників, які обертаються навколо Марса ”.  Під  час  протистояння  Марса у серпні 1877 р. американець А. Холл, випробовуючи новий  66-сантиметровий  рефрактор,  узявся відкрити ці супутники. 2 серпня Холл уперше  побачив  супутник,  згодом  названий Деймосом (грец. „ жах ”), а 17 серпня він відкрив Фобос