Презентация на тему Законы Кеплера

рух планет навколо Сонця. Названо на честь німецького астронома

Йоганеса Кеплера, який відкрив їх шляхом аналізу спостережень руху Марса навколо Сонця, здійснених данським астрономом Тихо Браге.

орбітами, в одному з фокусів яких перебуває Сонце (всі

орбіти планет і тіл Сонячної системи мають один спільний фокус, в якому, власне, і розташовано Сонце).

найдальша від нього точка — афелієм.

відношенню відстані фокуса від центра до довжини великої півосі

(середньої відстані планети до Сонця). Коли фокуси й центр збігаються, еліпс перетворюється на коло. Орбіти планет — еліпси, які мало відрізняються від кіл; їх ексцентриситети малі. Наприклад, ексцентриситет орбіти Землі е = 0,017.

рівні проміжки часу описує рівновеликі площі.

її орбіти: що ближча планета до Сонця, то більша

її швидкість. Швид­кість руху планети у перигелії найбільша, а в афелії — найменша. Однак площа, яку "замітає" радіус-вектор за певний проміжок часу, не залежить від того, в якій частині орбіти перебуває планета. Площа, яку "замітає" радіус вектор за одиницю часу називається секторною (сегментною) швидкістю.

швидкості руху планети орбітою.
З погляду класичної механіки, другий закон

Кеплера є проявом закону збереження моменту імпульсу.

Кеплера, що стосуються властивостей орбіти кожної окремо взятої планети,

третій закон пов'язує властивості орбіт різних планет між собою. Якщо періоди обертання двох планет та , а довжини великих півосей їхніх орбіт, відповідно, а1 та а2 , то виконується співвідношення:

великих півосей їхніх орбіт.

Сонця з їхніми зоряними періодами обертання і надає змогу

встановити відносні відстані планет від Сонця, інакше кажучи, дає змогу подати великі півосі всіх планетних орбіт в одиницях великої півосі земної орбіти.

Велику піввісь земної орбіти взято за астрономічну одиницю відстаней, але її абсолютне значення було визначено пізніше, лише у XVIII столітті.

сталою для всіх планет Сонячної системи і залежить лише

від маси Сонця і гравітаційної сталої, як довів пізніше Ньютон:

Таким чином, це співвідношення дає можливість «зважити» Сонце.

космології. Спостерігаючи за далекими галактиками, астрофізики реєструють слабкі сигнали,

що випускаються атомами водню, що обертаються по дуже віддаленим від галактичного центру орбітах - набагато далі, ніж зазвичай знаходяться зірки. По ефекту Доплера в спектрі цього випромінювання вчені визначають швидкості обертання водневої периферії галактичного диска, а по них - і кутові швидкості галактик в цілому.

описують рух матеріальної точки навколо нерухомого центра мас у

межах ньютонівської теорії гравітації. Насправді на рух планети впливає сила тяжіння не лише з боку Сонця, а й з боку інших планет. Сонце має скінченну масу, а отже центр Сонця також рухається внаслідок тяжіння планет. Крім того, ньютонівська теорія не враховує ефекти, які можна розрахувати лише у рамках загальної теорії відносності. Перелічені фактори призводять до збурень — невеликих відхилень фактичного руху планет від законів Кеплера.