Презентация на тему Двомембранні органели

– постійні клітинні структури, обмежені однією або двома мембранами,

а деякі взагалі не мають мембранної оболонки.
Кожна з органел забезпечує відповідні процеси життєдіяльності клітини, тому особливості їхньої будови пов’язані з функціями, які вони виконують.

Органели клітин

зернятко) – органели у вигляді гранул, паличок, ниток, завдовжки

від 0,5 до 7 мкм. Наявні в клітинах рослин, грибів, тварин, крім одноклітинних еукаріотів – анаеробів.

Мітохондрії

1 до 100 000 і більше, що залежить від

активності обміну речовин і перетворення енергії.

Мітохондрії

гладенької та внутрішньої, що має вирости всередину – гребені

або кристи, які поділяють мітохондрію на відсіки.

Будова мітохондрій

які часто розгалуджуються. На поверхні крист, що межує із

внутрішнім середовищем мітохондрії, є особливі грибоподібні білкові утвори – АТФ-соми, які містять комплекс ферментів, необхідних для синтезу АТФ.

Будова мітохондрій

Там містяться рибосоми, молекули ДНК, і-РНК, т-РНК та синтезуються

білки, що входять до складу внутрішньої мембрани.

Будова мітохондрій

назвав їх біобластами. Назву “мітохондрія” у 1897 р. запропонував

К.Бенд.
Внутрішню будову цих органел встановили у 1952 р. Фрітьоф Сьостранд та Джордж Пелед.

Відкриття мітохондрій

відбувається за рахунок енергії, яка звільняється під час окиснення

органічних сполук, тобто перетворення енергії окислених речовин на енергію фосфатних зв’язків. Початкові реакції відбуваються в матриксі, а наступні – на внутрішній мембрані.

Функції мітохондрій

вони ніколи не виникають заново, а утворюються лише в

результаті ділення, мають власну ДНК. Це говорить про те, що в минулому це були окремі структури, можливо паразитичні або симбіотичні, які сьогодні перетворились на потрібний для існування органоїд.

Мітохондрії

органели, характерні лише для рослинних клітин і деяких евгленових

одноклітинних тварин.
Відомо три типи пластид: хлоропласти, хромопласти та лейкопласти, які відріз- няються забарвленням, особливостями будови та функцій.

Пластиди

зеленого кольору від наявності хлорофілу.
Хлоропласти мають

зовнішню гладеньку мембрану і внутрішню, що утворює вирости. Внутрішній простір хлоропластів заповнює речовина – строма, де містяться молекули ДНК, різні типи РНК, рибосоми, зерна крохмалю.

Хлоропласти

що нагадують пласкі цистерни. Великі тилакоїди

розташовані поодиноко, а дрібніші зібрані в грани, які нагадують стопки монет.
У тилакоїдах містяться основні пігменти – хлорофіли та допоміжні – каротиноїди. Тут наявні також усі ферменти, які необхідні для здійснен- ня фотосинтезу.

Будова хлоропластів

у них на мембрані тилакоїдів є АТФ-соми, де відбувається

синтез АТФ.
Також у хлоропластах синтезуються ліпіди, білки мембран тилакоїдів та ферменти, що забезпечують реакції фотосинтезу.

Функції хлоропластів

пластиди, забарвлені у різні кольори: жовтий, зелений,

фіолетовий, завдяки пігмен- там каротиноїдам, які в них накопичуються. Цим вони надають певного кольору квіткам, плодам, коренепло- дам, деяким незеленим листкам.
Внутрішня мембрана у хромопластах відсутня, інколи зустрічаються окремі тилакоїди.

Хромопласти

пластиди різноманітної

форми, в яких запасаються деякі сполуки – крохмаль, білки.
Внутрішня мембрана утворює нечисленні тилакоїди. У стромі містяться рибосоми, ДНК, різні типи РНК, ферменти, які забезпечують синтез і розщеплення запасних речовин.

Лейкопласти

типу:
- лейкопласти на хлоропласти і хромопласти;
- хлоропласти на

хромопласти під час старіння листків, стебел та дозрівання плодів.
Хромопласти є кінцевим етапом розвитку пластид, вони не перетворюються на пластиди інших типів.

Перетворення пластид

на відміну від інших органел, характеризуються певним ступенем автономії в клітині.

Молекули ДНК у мітохондріях і пластидах забезпечують механізми цито- плазматичної спадковості, бо здатні зберігати та передавати під час поділу цих органел певну частину спадкової інформації.

Цитоплазматична спадковість

і пластидам