Слайд 2
*
План лекції
1. Архебактерії найдавніші організми Землі
2. Огляд філем
еубактерій
3. Гіпотези походження клітини
Слайд 3
*
Вууз, 1977
з співробітниками
побудував
філогенетичне
дерево, яке
базується
на сиквенсі
16 S та
18 S
рибосомальних
РНК
1. АРХЕБАКТЕРІЇ НАЙДАВНІШІ ОРГАНІЗМИ ЗЕМЛІ
Слайд 4
*
Домініон ARCHEBACTERIA
1. Плазматична мембрана одношарова без жирних кислот.
2.
Вона складається з простих етерів гліцерину у вигляді С20
– фітанолового діетеру, С40 - біфітанолового тетраетеру, має нейтральні С20—С28 ізопреноїдні вуглеводні і навіть алкілбензоли.
3. Клітинна оболонка містить білки, кислі полісахариди або псевдомуреїн.
4. ДНК-залежна РНК-полімераза має 9-12 субодниць.
5. Мала субодиниця (30 S) містить більше білків, ніж еубактерії.
6. У деяких видів відмічений процесінг, є інтрони та екзони.
7. Деякі представники мають температурний оптимум при 105°С.
Слайд 6
*
Царство CRENARCHEOTA Woese, 1990
Неметаногенні, сіркозалежні, термофільні
(70-105°С) архебактерії, яфкі мають специфічну послідовність рРНК.
Тип SULFOLOBOPHYLES Mohn
1984
Окислюють сірку до сульфату (Sulfolobus).
Тип THERMOPROTEOPHYLES (Schlegel, 1985)
Хемолітотрофний метаболізм, при якому бактерії асимілюють СO2 за рахунок окислення Н2, а елементарну сірку використовують як акцептор електронів відновлюючи її до Н2S (Pyrodiction).
Pyrodiction
Слайд 7
*
Царство ARCAETENERICUTOBIONTES Drozdov, 1997
Термофільні аеробні архебактерії, які не
мають клітинних оболонок, містять гістоноподібні білки, актиноподібні та міозиноподібні
білки в цитоплазмі.
Тип Thermoplasmophyles Margulis, 1981
Існують в гарячих джерелах при рН 2 та вугільних кучах, що самі розігріваються.
EURYARCHAEOTA
Слайд 8
*
Царство HALOBACTERIOBIONTES
(Mohn, 1984)
Галофільні (14-30% р-р хлориду натрія)
термофільні (40-50°С) аеробні архебактерії, які містять фотоактивні пігменти: галородопсин,
бактеріородопсин та родопсиноподібний білок.
Тип HALOBACTERIOPHYLES Mohn, 1984
Тип HALOCOCCOPHYLES Mohn, 1984
Слайд 9
*
Царство METANOBACTERIOBIONTES (Mohn, 1984)
Облігатні анаероби, енергію отримують
за рахунок окислення водню (він виділяється при анаеробному розкладанні
органічних залишків) до метану (кожен рік до 109 Т).
Тип METHANOBACTERIOBIONTES (Mohn, 1984)
Мають специфічні ферменти в електротранспортному ланцюзі. Для метаногенних бактерій характерним є новий шлях фіксації СО2, в основі якого лежить синтез ацетату з двох молекул вуглекислого газу і подальше утворення пірувату та оксалоацетату.
Вони не можуть використовувати органіку, тому що не мають супероксидесмутази та каталази.
Симбіонти ссавців, риб, комах. Існують в мулистих осадах, компостних ямах, басейнах очисних споруд.
Слайд 10
*
Euryarchaeota
Філогенія Архебактерій
Crenarchaeota
Слайд 11
*
2. ОГЛЯД ФІЛЕМ ЕУБАКТЕРІЙ
Доминион EUBACTERIA Woese et Fox,
1977
1. Одноклітинні або багатоклітинні прокаріоти (ДНК не захищена оболонкою)
з двошаровими ліпопротеїновими мембранами.
2. Ліпіди складаються з триглицеридів.
3. Клітинні оболонки містять муреїн.
4. ДНК залежна РНК полімераза складається з 4-8 субодиниць.
5. Джгутики прокаріотичного типу без мікротрубочек.
6. Фотосинтез та дихання на мембранах матриксу.
Слайд 12
*
Надцарство GRACILICUTI
(Gibbons, Murray, 1978)
Мають специфічний тип будови
клітинної оболонки.
Царство CYANOBIONTES
(Tachtadjan, 1974) Mohn 1984
Слайд 13
*
Відділ СYANOPHYTA
2000 видів
Основні ознаки відділу
1. Відсутність справжнього ядра.
2.
Відсутність органел, що оточені подвійною мембраною.
3. 70-S рибосоми.
4. Муреїнова
клітинна оболонка.
5. Відсутність джгутиків.
6. Хлорофіл a + b, фікобіліни.
7. Кокоїдний та трихальний морфологічні типи.
Gloeocapsa magma (Breb.) Kutz.
Слайд 14
*
Філогенетичні зв’язки
1. Виникли в архейську еру (2,7-3,2 млрд.
років тому).
2. Синьозелені водорості та похідні від них пластиди
евкаріотичних рослин складають окрему, добре окреслену монофілетичну групу, що цілком узгоджується з їх унікальним фенотипом оксигенних фотоавтотрофів.
3. Найближчою групою організмів є Eubacteria.
4. Cyanophyta можна об’єднати в окреме царство Photoprocariota (Кондратева, 1981, 2001), або навіть в домініон Archaecyanoalgae з єдиним царством Cyanobiontes (Костяев, 2001).
5. Найдревнішим і найпримітивнішим серед нині існуючих вважається Gloeobacter violaceous Ripca, фотосинтетичний апарат якого локалізований не в тилакоїдах, а безпосередньо в плазмалемі.
6. Генетичний аналіз не підтвердив монофілію Prochlorophyta (самостійність відділу не визнається), а також роль прохлорофітових водоростей в еволюції пластид, як попередників хлоропластів зелених рослин.
7. Хлорофіл b в еволюції прокаріотичних водоростей виникав неодноразово.
Слайд 15
*
Царство ANOXYPHOTOBACTERIOBIONTES Drozdov, 1977
Містять бактеріохлорофіли.
Тип Rhodospirillophyles (Pfennig et
Truper, 1971) Пурпурні бактерії
Бактеріохлорофіли в тилакоїдах.
Тип Chlorobiophyles (Copeland, 1956)
Хлоробіобактерії
Бактеріохлорофіли локализовані в хлоросомах.
Слайд 16
*
Царство
SCOTOBACTERIOBIONTES (Gibbons, Murray, 1974)
Хемоавтотрофи та хемоорганотрофи.
Тип Thiobacillophyles Mohn,
1984 – Хемоавтотрофні бактерії, які здатні використовувати неорганічні сполуки
(метан, сірка, азот, залізо) у якості донорів електронів.
Слайд 17
*
Тип AZOTOBACTERIOPHYLES (Becking, 1974) Mohn, 1984
Азотфіксуючі, нефотосинтезуючі (Azotobacter,
Rhizobium).
Тип ENTEROBACTERIOPHYLES (Rahn, 1937) Mohn, 1984
Бацили з дихальним та
бродильним метаболізмом.
Тип CAULOBACTERIOPHYLES Drozdov, Kusakin, 1997
Стебелькові бактерії: мають прикріплюючи вирости.
Тип MYXOBACTERIOPHYLES (Thaxter, 1892) Margulis, Swartz, 1982
Безджгутикові бактерії, які здатні до рухів у слизу. Утворюють псевдоподії. Здатні утворювати плодові тіла.
Слайд 18
*
Тип CYTOPHAGOPHYLES (Stainer, 1940)
Kusakin, Drozdov, 1997
Утворюють
трихоми, можуть рухатися на твердих субстратах. На відміну від
міксобактерій не утворюють плодових тіл.
Тип RICKETTSIOPHYLES (Gieszczkiecz, 1929)
Kusakin, Drozdov, 1997
Облігатні внутрішньоклітинні паразити, які не мають джгутиків і не здатні регулювати транспорт метаболітів через плазматичну мембрану.
Тип СHLAMYDIOPHYLES (Storz, Page, 1971)
Облігатні внутрішньоклітинні паразити, які не мають системи цитохромів і не здатні генерувати АТФ.
Слайд 19
*
Царство SPIROCHAETOBACTERIOBIONTES Kusakin, Drozdov, 1997
Видовжені, тонкі, спірально закручені
клітини, які мають у периплазматичному просторі аксостиль.
Тип SPIROCHAETOPHYLES
(Buchman, 1917) Mohn, 1984.
Spirocheta
Слайд 20
*
Надцарство FIRMICUTOBIONTOI
(Gibbons, Murray, 1978) Kusakin, Drozdov, 1997
Клітинні оболонки
грампозитивні.
Царство ACTINOBACTERIOBIONTES (Krasilnikov, 1949) Kusakin, Drozdov, 1997
Утворюють міцеліальні тяжі.
Слайд 21
*
Тип MYCOBACTERIOPHYLES (Chister, 1897)
Kusakin, Drozdov, 1997
Здатні утворювати
короткі нитковидні структури, без
ендоспор та капсул (Mycobacterium pseudotuberculosus).
Тип CORYNEBACTERIOPHYLES
(Lehmann, Neumann, 1907)
Kusakin, Drozdov, 1997
Слабко галузисті колонії з оригінальним апаратом
«замикання» при діленні клітин (Corinebacterium difterie).
Тип ACTINOMYCETOPHYLES (Krassilnikov, 1949)
Kusakin, Drozdov, 1997
Утворюють добре розвинутий міцелій,
багато представників утворюють спори.
Слайд 22
*
Царство EUFIRMICUTOBIONTES Kusakin, Drozdov, 1997
Справжні грампозитивні бактеріобіонти
(кокі, бацили).
Тип CLOSTRIDIOPHYLES Mohn, 1984
Бацили утворюють ендогені спори.
Тип LACTOBACILLOPHYLES
(Windslow et. Al., 1917) Kusakin, Drozdov, 1997
Бацили не утворюють спор.
Тип MICROCOCCOPHYLES (Pribrat, 1929) Margulis, Schwartz, 1982
Кокі які не утворюють ендоспор (Micrococcus, Staphylococcus).
Слайд 23
*
Царство TENERICUTOBIONTES
(Murrey, 1984) Kusakin, Drozdov, 1997
Найдрібніші прокаріоти (0,2-0,3
мкм), які не здатні до синтезу пептидогликанів і не
мають клітинної оболонки. Симбіонти або облігатні паразити, потребують пуринів, пиримидинів та липидів, у тому числі стероли. Факультативні анаероби.
Тип MYCOPLASMOPHYLES (Nikitin, 1974) Mohn, 1984 (Tenericutes)
Слайд 24
*
Походження клітини
доктор біологічних наук, професор
О.Є. Ходосовцев
Херсон - 2016
План
1. Гіпотеза теплих
водойм
2. Коацерватна гіпотеза
3. Хемоавтотрофна гіпотеза
Слайд 26
1. Гіпотеза теплих водойм
Ч. Дарвін у 1871 р.
писав в одному з листів: "Поширена думка, що всі
умови для виникнення живого організму, які могли колись існувати, існують і в наш час. Але якщо навіть уявити собі, що в якій-небудь невеликій теплій водоймі, що містить усе необхідне (аміак, солі фосфорної кислоти та ін.), а також одержує світло, тепло, електричну енергію і т.д. міг би хімічним шляхом утворитися білок, здатний до подальших складних перетворень, то хіба не зрозуміло, що в наш час він був би негайно ким-небудь з'їдений або поглинутий, тоді як до виникнення живих істот цього трапитись не могло".
*
Чарльз Дарвін (1809-1882)
Слайд 27
*
Життя виникло абіогенним шляхом.
2) Біологічній еволюції передувала довга
хімічна еволюція.
3) Виникнення життя – етап еволюції матерії
у
Всесвіті.
4) Закономірності виникнення основних етапів
життя може бути перевірено в лабораторії:
атоми – прості молекули – макромолекули –
коацервати – пробіонти – одноклітинні
організми.
4) Первинна атмосфера Землі мала
відновлюючий характер, а перші організмі
були гетеротрофами.
5) Можливість повторного виникнення життя
на Землі виключена.
професор біохімії
Опарін Олександр Іванович
(1894-1980)
2. Коацерватна гіпотеза
Слайд 28
*
Теорія коацерватів:
Коацерватні системи – багатомолекулярні системи, які
відокремилися
від навколишнього середовища ліпідними мембранами
2) Історія однієї коацерватної краплі
суттєво відрізнялася від інших,
які знаходилися поруч.
3) Чим повільніше проходять в коацерватній частині процеси, тим
стійкіша система.
4) Перетворення коацерватних частин у відкриті системи,
виникненення здатності до самозбереження – як первинний етап
еволюції коацерватів.
5) Постійне збільшення в коацерватах організованої речовини як
другий етап виникнення клітини.
6) Виникнення динамічнно стійких систем як третій етап
виникнення клітини.
Слайд 30
*
7) Нуклеіновій кислоті належить вагома роль в організації
живих систем,
однак вона не є самодостатнім елементом, а представляє
собою всього
лише частину загальної організації живої системи.
8) Подальша еволюція пов’язана із зміню ферментативних
(каталітичних) систем в клітині.
Парадигми Опаріна: в основі обміну усіх сучасних живих організмів
лежить здатність використовувати органічні сполуки як вихідний
матеріал для біосінтеза білків, нуклеінових кислот та інших складових
протоплазми.
Загальним для всіх організмів способом отримання енергії з
органічних речовин є їх анаеробний розклад.
Слайд 31
*
Міхаел Рассел
(Michael Russel)–
британський геофізик
3. Хемоавтотрофна гіпотеза
Слайд 34
*
Гіпотеза хемоавтотрофного походження клітини
Рассела, Хейла 1997
життя виникло на великих глибинах (близько 4 км), в лужному середовищі в гідротермальних джерелах;
2) гаряча вода (до 350 градусів) несла колоїдні частки, які утворювали пористі структури, в основі яких був моносульфід заліза ті інші сульфіди металів, і крім того несла багато різних речовин СО, H2N2, NH3, CN~, CH3COO, H2CO, CH4, H2S, короткі алкіл-сульфіди;
стінки пористих структур забезпечували постійне джерело електронів, каталітичні реакції та підтримували високу концентрацію органічних речовин всередині;
4) різниця в кислотності, температурі та редокс-потенціалі між зовнішніми (темп. 350 гр., pH 9-10) та внутрішніми (темп. 60 гр., рН 4, redox potencial 500 mV) розчинами забезпечували постійність геохімічних умов для виникнення предбіологічних станів.
Слайд 35
*
a) відклади моносульфіда заліза, які утворилися в гідротермальних
джерелах “черних курильників” 360 млн. років тому назад
b) зріз
відкладів піриту (вік 360 млн років)
c) теж саме, але збільшено
d) пористі структури сульфіду заліза, які були отримані в лабораторних умовах
Слайд 36
*
Модель походження життя в redox, pH та температур-ному
градієнті, в підводних гідротер-мальних порожнинах.
Слайд 37
*
Етапи:
Ера пребіотичної хімії
Ера РНК
Ера ДНК
Ера ДНК та протеїнів
5)
Ера універсального не вільного-існуючого анцестора
Рассел та Хейл
підкреслювали, що ніяка нуклеїново-кислотна еволюція не можлива без підтримуючої геохімії, більш пізнішої біогеохімії та біохімії завершення, щоб забезпечити стійку концентрацію полімеразних продуктів (наприклад нуклеотидів), що є основою для різних варіантів реплікації.
Слайд 38
*
Модель утворення
вільно-існуючих клітин
1) Ускладнення біохімічних процесів
Незалежне
виникнення біохімічних процесів, що привело до синтезу ліпідів
Незалежне виникнення
біохімічних процесів, що привели до синтезу елементів клітинної оболонки
Утворення клітинної оболонки та консервація окислювально-відновлювальних процесів всередині клітини
6) Поява перших хемоавтотрофних вільно-існуючих клітин
Слайд 39
*
Архейне дерево життя
Еоцитне дерево життя
Слайд 40
*
Гіпотезу молекулярного годинника запропонували
1962 р. Е. Цукеркандл та
Л. Полінг
Гіпотеза виходить з того, що більшість мутацій нейтральні,
і швидкість їх накопичення в певному гені не залежить або слабко залежить від дії природного відбору і тому залишається постійною протягом довгого часу. Для різних генів ця швидкість буде різною.
Чим більше часу відділяє два види від епохи, коли жив їх спільний пращур, тим більше різняться ДНК цих видів.