Презентация на тему Мейоз

тільки статевим клітинам (не соматичним), унаслідок якого хромосомний набір зменшується вдвічі, клітини переходять

з диплоїдного стану в гаплоїдний.

аналогічних мітотичним (з деякими відмінностями), інтерфаза між якими вкорочена, а у рослинних клітинах може бути

взагалі відсутня.

яйцях морських їжаків німецьким біологом Оскаром Гертрігом у 1876 році.
У 1883 році мейоз був знову описаний, уже на

хромосомному рівні, бельгійським вченим Едуардом фон Бенеденом.
Проте важливість мейозу у спадковості була описана лише у 1890 році німецьким біологом Августом Вайсманом.

в молекулах АТФ,відбувається реплікація (самоподвоєння) ДНК («копії»називаються хроматидами і тримаються разом на кшталт літери Х в

зоні центромери — первинної перетяжки).

набувають вигляду паличкоподібних структур. Після цього гомологічні хромосоми зближуються

і кон'югують. Так утворюються комплекси з 4 хроматид, сполучених між собою в певних місцях, так звані тетради або біваленти. Водночас триває скорочення і ущільнення хромосом. У цей час складається враження, що в ядрі знаходиться не диплоїдний, а гаплоїдний набір хромосом. Під час кон'югації може здійснюватися і кросинговер, коли гомологічні хромосоми обмінюються певними ділянками. У результаті кросинговеру утворюються нові комбінації спадкового матеріалу. Таким чином, кросинговер є одним із джерел спадкової мінливості.

від одної. При цьому стає помітним, що кожна з

них складається з двох хроматид. Наприкінці цієї фази гомологічні хромосоми розходяться, зникає ядерце, руйнується ядерна оболонка і починає формуватися веретено поділу.

хромосом. Біваленти значно коротші, ніж хромосоми в метафазі соматичного

мітозу, і розміщаються в екваторіальній площині. Центромери хромосом з'єднуються з нитками фігури веретена. 

до протилежних полюсів клітини (при цьому кожна з них

складається з двох хроматид).Наприкінці анафази біля кожного з полюсів клітини опиняється половинний набір хромосом.
Розходження хромосом кожної пари є подією випадковою, що є ще одним джерелом спадкової мінливості.

оболонка.
В клітинах тварин і деяких рослин хромосоми деспіралізуються і

поділяється цитоплазма материнської клітини. В клітинах багатьох видів рослин цитоплазма може не ділитися.

лише ядра з половинним порівняно з материнською клітиною набором

хромосом.

вкорочена (в клітинах багатьох рослин відсутня взагалі): молекули ДНК у цей

період не подвоюються, тому клітина майже одразу переходить до другого поділу.

ущільнюються, зникають ядерця, руйнується ядерна оболонка (якщо вона була

утворена), хромосоми починають пересуватися до центральної частини клітини, знову формується веретено поділу.

і під час мітотичного поділу, центромери хромосом розташовані в

одній площині в екваторіальній частині клітини і до них прикріплюються нитки веретена поділу.

до різних полюсів клітини і вже можуть називатися хромосомами.

і ядерна оболонка.
Завершується телофаза другим поділом клітини (відбуваються процеси,

обернені до профази-І).

залишається такою ж, як і після першого, але кількість

хроматид кожної з хромосом зменшується вдвічі.

сталість каріотипу видів, які розмножуються статевим способом. Завдяки двом мейотичним поділам статеві клітини

мають половинний, порівняно з нестатевими, набір хромосом. Мейоз також забезпечує спадкову мінливість організмів.