Презентация на тему Тип Плоскі черви – Plathelminthes

вільноіснуючі заселяють переважно водні екотопи або вологі ґрунти. Тіло

сплющене у дорзо-вентральному напрямку. У паразитів є різноманітні прикріпні механізми («липучки», присоски, гачки), які забезпечують їх утримання в організмі живителя. В ембріогенезі закладається 3 зародкові листки: екто-, енто- і мезодерма. З останньої формується м’язова і статева системи, а також сполучна тканина – паренхіма, що заповнює всі проміжки між внутрішніми органами і відіграє роль опорної тканини, транспорту і виділення продуктів обміну, накопичення поживних речовин.

і кілька шарів м’язів. Травна система у більшості складається

з ектодермальної глотки і ентодермальної сліпо замкненої середньої кишки. У стьожкових червів редукована; живлення відбувається через покриви за допомогою мікроворсинок, які збільшують поверхню всмоктування. Видільна система – протонефридії (розгалужена система трубок, що завершується миготливими клітинами, коливання війок яких здійснює видалення продуктів обміну). Дихання здійснюється через покриви у вільноіснуючих, та анаеробним (безкисневим) способом – у паразитів.

клітин і поздовжні стовбури, що відходять від нього та

з’єднані між собою кільцевими перемичками). Органи чуття добре розвинені у вільноіснуючих. Статева система гермафродитна (сім’яники і яєчники з відповідними протоками в одному організмі). Запліднення внутрішнє. Розвиток у вільноіснуючих прямий, у паразитів – чергування статевого і партеногенетичного поколінь – гетерогонія. До найбільш поширених і важливих представників типу відносяться наступні класи: війчасті черви, трематоди, моногенетичні присисні та стьожкові черви.

у вологому ґрунті. Вільноживучі є хижаками. Зустрічаються симбіонти з

голкошкірими, членистоногими, рибами. Є справжні паразити. Живляться гідрами, червами, личинками комах, ракоподібними, найпростішими (у деяких в паренхімі є симбіотичні водорості). Зовні тіло вкрите одношаровим війчастим епітелієм. Рух забезпечується биттям війок і скороченням дорзо-вентральних м’язів та м’язів шкірно-м’язового мішка. В епітелії або під ним містяться шкірні залози, що виділяють слиз, отруйні залози, голкоподібні утвори.

фагоцитоз часточок їжі клітинами кишкового епітелію. Добре розвинені органи

чуття – сенсили, статоцист та органи зору. До останніх відносяться очі оберненого (інвертованого типу), у яких світлові промені спочатку проходять через тіла рецепторних клітин і лише потім потрапляють на їх світлочутливі ділянки. Запліднення перехресне. Розвиток прямий або з метаморфозом через стадію так званої мюлерівської личинки, яка веде планктонний спосіб життя. Деякі розмножуються нестатево шляхом поперечного поділу.

трапляються у різних відділах травного тракту, легенях, нирках, порожнині

тіла, кровоносній системі хребетних тварин. Серед них багато збудників важких захворювань. Характерні органи прикріплення – два добре розвинені присоски – ротовий (з ротом у центрі) та черевний. Покривами є тегумент, побудований за типом зануреного епітелію. Зовнішні частини епітеліальних клітин зливаються бічними поверхнями у пластинку – синцитій. Ділянки клітин епітелію, що містять ядро, знаходяться під базальною мембраною, і з’єднані із синцитієм цитоплазматичними відростками.

галузитися. Видільна система – прото-нефридії, доповнені сечовим міхурем. Нервова

система – ортогон. Органи чуття розвинені слабо. Статева система гермафродитна і включає складну систему органів, з’єднаних протоками, що запезпечують: внутрішнє запліднення (оотип); зберігання статевих продуктів (сім’яприймач) і жовткових клітин (резервуар); формування шкаралупи яєць (тільця Меліса); виведення надлишку сперми і жовткових клітин (лаурерів канал). Розвиток із чергуванням живителів (основного і проміжного) та поколінь (статевого і партеногенетичного)

особини партеногенетичних поколінь; мірацидій – личинки спороцисти; церкарія, метацеркарія,

адолескарія – личинки марити.