Презентация на тему Зорова система

кольору, форми, величини, відстані до них, розташування у просторі,

рухів живих та неживих тіл природи. Більшість видів трудової діяльності людина здійснює з допомогою органу зору.

витвір природи. У людини бінокулярний, тобто

стереоскопічний зір.
Складається око із периферичного відділу – органу зору, провідникового відділу – зорового нерву та центрального відділу – зорового центру кори кінцевого мозку.
Форма очного яблука має
кулясту форму, що дає
йому змогу рухатися в
певних межах очної ямки
черепа.

око постійно рухається в очній ямці.

білкову,
середню – судинну, внутрішню – сітківку.

білкова
судинна
сітківка

та рогівку. Вона найщільніша та найміцніша і складається із

сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Спереду білкова оболонка переходить у рогівку. Рогівка – прозора частина ока, через яку всередину проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. У ній містяться механорецептори, дотик до них спричиняє безумовний рефлекс моргання.
Білкова оболонка захищає око від механічних та хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає та заломлює промені світла.

складається з райдужки, ціліарного тіла і власне судинної оболонки.

У центрі райдужки є отвір – зіниця. Вона регулює кількість світла, що потрапляє в очі. Ціліарне тіло складається з війкового м’яза і зв’язок, до яких прикріплюється
кришталик. Власне судинна оболонка -
це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.

який зумовлює її забарвлення – від блакитного до темного.

Це складна оболонка, що містить кілька шарів клітин, різних

за формою та функціями. Перший шар – пігментний, складається із щільно розташованих епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені. Другий шар – рецепторний, утворений світлочутливими клітинами – фоторецепторами – колбочками і паличками.

нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу. У

фоторецепторах містяться особливі світлочутливі речовини (пігменти): у паличках – речовина пурпурового кольору – родопсин, а у колбочках – речовина фіолетового кольору – йодопсин. У складі цих речовин є білок – опсин і окиснений вітамін А. Порушення діяльності колбочок – дальтонізм.

предмету, тобто це рецептори денного бачення, а палички –

рецептори сутінкового зору.

місце скупчення колбочок називають жовтою плямою. Її ще називають

місцем найкращого бачення. При цьому предмети, які сприймаються периферичним зором, розрізняються гірше.

сітківки, позбавлене фоторецепторів і називається сліпою плямою. Світло у

ньому не сприймається і предметів, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Площа її може бути від 2,5 до 6 кв.мм.

реагують на певний спектр світла, тобто на довжину хвилі,

ізольовано. Існує три типи колбочок: перший реагує на червоний колір, другий на зелений, а третій на синій. Якщо всі три типи колбочок збуджуються водночас і однаково, виникає відчуття білого кольору.

- світлозаломлювальний апарат. Він прозорий і еластичний. Розміщений у

тонкій прозорій капсулі, яка переходить по краях у зв’язки, що прикріплені до
ціліарного тіла.
Завдяки цьому кришталик
може змінювати свою
кривизну і бути
опуклішим або
плоскішим.

Кришталик

маса, як розплавлене скло, і тому його назва

– склисте тіло. Кришталик та склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх.
Склисте тіло ще
підтримує
внутрішньоочний тиск.

Склисте тіло

повіки з віями, слізні залози та м’язи ока. Завдяки

бровам піт не потрапляє в очі. Повіки мимовільно змикаються і розмикаються (мигальний рефлекс), рівномірно зволожуючи поверхню ока.

та носослізного каналу. Сльози, що утворюються, зволожують, дезінфікують і

очищають рогівку ока.

проміжний мозок передається до зорових зон кори великого мозку.

Зорові нерви перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю і навпаки.

предметів, розташованих на різних відстанях називають акомодацією. Порушення акомодаційної

здатності призводить до порушення гостроти зору та виникнення короткозорості або далекозорості.

можна охопити оком при фіксованому стані очного яблука. З

віддаленням предметів від ока зменшуються їхні розміри, рельєфність форми, насиченість кольорів, аж поки предмет не зникне з поля зору. Наші очі мають змогу сприймати рух предметів і їхню швидкість. Точній оцінці просторового розташування предметів, їхнього руху сприяє саме бінокулярний зір, завдяки чому визначається місце
розташування предмета у просторі та
відстань до нього. Ще одним із механізмів
просторового сприйняття є сходження
очей – конвергенція, тобто осі обох очей за
допомогою окорухового м’яза сходяться
на предметі, що розглядається.