Презентация на тему Нобелівський лауреат Леонтьев В.В.

паруса вашей плановой экономики».

лауреат Нобелівської премії з економіки за 1973 рік «за

розвиток метода „витрати — випуск“ та за його використання в важливих економічних проблемах».

в 1921 році був зарахований до Петроградського університету, де

вивчал філософію, социологію, а потім економіку.

Після закінчення університета він поїхав влаштувався викладати економічну географію та одночасно подав заявку на візу в Німеччину для породовження освіти Берлінському університеті.

В Німеччині він породовжував навчатися , де почав працювати над докторською дисертацією в Берлінському університеті під керівництвом відомого німецького економіста Зомбарта. Темою дисертації Леонтева було дослідження народного господарства як безперервного процесу.

Не залишаючи навчання, він почав свою професійну карьєру в якості економіста-дослідника Інституту світового господарства при Кільском університеті, займався вивчення похідної статистичного попиту та кривої пропозиції. Вже в 22 роки Леонтев отримав степінь доктора наук.

В 1931 р. В. Леонтьев отримує з США запрошення на роботу в Національне бюро економічних досліджень. Леонтьев переїджає до Америки і стає сотрудником Уэсли Митчелла — директора Національного бюро економічних досліджень. Внаслідку пройшов тестування та став викладачем Гарвардского та Нью-Йоркского університетів

Організував науковий колектив який мав назву«Гарвардский проект економічних досліджень» Цей колектив став центром досліджень процесів по методу «витрати—випуск».

економічному плануванню для військо-повітряних сил США.

1931 року директор

Національного бюро економічних досліджень(США)

З 1948 – директор Служби економічних досліджень.

Працював економічним радником в Нанкіне.

1954 — президент Економетричного суспільства.

Офіцер ордена Почесний легіону(Франція, 1968),
1970— президент Американської економічної асоціації.

Безмінно очолював«Гарвардский проект економічних досліджень» до закриття в 1973 році

Творець та керівник американського Інституту економічгого аналізу, був консультантом ООН

В рамках ООН він курував с середині 70х глобальним дослідницьким проектом, метою якого було прогнозування розвитку свтової економіки до 2000 року. В підсумку цієї праці були опубліковані в книзі «Майбутнє світової економіки» (1977).

Доктор honoris causa Брюсельського (1961), Парижського(1972) та Ленінградського(1990) університетів.

Economy, 1941);
«Економіка „витрати — випуск“» (Input — output economics, 1966);
«Економічне эссе»

(Essays in Economics: Theories and Theorizing, 1966).
«Майбтнє світової економіки» (The Future of the World Economy, 1977; в соавторстві з Енн Картер та П. Петрі)

В. Леонтьеву присуджується Нобелівська премія з економіки: "За розвиток

метода «вітрати-випуск" і використання його в важливих економічних проблемах". В своїй нобелівській промові він вперше продемонстрував міжотраслевую модель світової економіки, в якій всі країни світу були об’єднанні в два регіони (розвинуті та що розвиваються). Ця ескізна модель стала отправним моментом проекта «Майбутнє світової економіки", над якими по замовленню Секритаріата ООН протягом 4 років працювала група американських спеціалістів на чолі з В. Леонтьевым. Методологічною основою проекта була глобальна модель «витрати-випуск" (15 регіонів, 45 отраслей), за допомогою якої розраховувалась та аналізували сценарії світового розвитку на період мирового развития до 2000 року.

- випуск"(input - output), розробку якого в Росії почали

ще в 1924-28 під керівництвом П.И. Попова(ЦСУ СРСР). Метод витрат спрямований на дослідження конкретних процесів заміщення одних частин громадського продукту іншими(за вартістю і по натуральній формі) між галузями економіки(міжгалузеві баланси), взаємозв'язаними підприємствами, районами і країнами. Розроблені ним принципи застосовуються в практиці прогнозування і програмування економіки. За допомогою методу "витрати - випуск" досліджував ряд конкретних економічних проблем : структуру економіки США і її динаміку; співвідношення можливих змін податків, заробітної плати, ціни і прибутку; довгострокові тенденції розвитку машинної індустрії

інструментарію при формуванні економічної політики. Запропонована Леонтьевым теорія алгебри

аналізу "затраты-выпуск" зводиться до системи лінійних рівнянь, в яких параметрами є коефіцієнти витрат на виробництво продукції. Леонтьев показав, що коефіцієнти, що виражають стосунки між секторами економіки можуть бути оцінені статистично, що вони досить стійкі і що їх можна прогнозувати. Більше того, Леонтьевым було показане існування найбільш важливих коефіцієнтів, зміни яких необхідно відстежувати в першу чергу

політичної економії. У своїх побудовах грунтувався на концепціях "чинників

виробництва" і "витрат виробництва". З позицій математичної теорії кривих і площин байдужості Леонтьев піддав аргументованій критиці суб'єктивну теорію граничної корисності, загальну методологію і теорію грошей кейнсіанської школи. - Ідеї Леонтьева лягли в основу побудови в СРСР міжгалузевого балансу народного господарства(см: Баланс міжгалузевий).

Гарвардському університеті, де він багато років вів курс економічної

теорії і проблемні семінари, серед його студентів були майбутні нобелівські лауреати П. Самуэльсон і Р. Солоу. Його школу в Гарвардській лабораторії пройшли такі відомі учені, як У. Айзард, Д. Эванс, М. Хоффенберг, X. Ченери, П. Кларк, Д. Дюзенберри, А. Фергюсон, Л. Мозес, К. Алмон, А. Картер, К. Поленски, П. Петрі, Ф. Дачин і багато інших. Величезна дія В. Леонтьева на економіко-математичні, інформаційно-економічні, структурні і прогностичні дослідження практично в усіх країнах

Искусств и литературы (Франция, 1985)

Лауреат премии Б. Хармса

(1970)

Нобелевской премии (1973)

в економіці. Нарівні з Кейнсом він вважається ученим, що

вніс найбільший вклад в економічну науку минулого століття.

як функціонує економіка країни, порівнюю її з яхтою в

морі. Щоб справи йшли добре, потрібний вітер, - це зацікавленість. Кермо - державне регулювання

вдається жити в такому напруженому ритмі?
В.В. Леонтьев: Ви знаєте

коли їдеш на велосипеді треба весь час крутити педалі. Перестанеш крутити – впадеш. Ось я і кручу…