Слайд 2
План
1. Перша світова війна і «польське питання». Польща
в 1920-х рр.
2. Польща в другій половині 1930-х рр.
3. Проголошення республіки. Становлення ЧСР. Конституція 1920 р.
4. Розвиток ЧСР у 1920–1930-ті рр.
Слайд 3
7 листопада 1918 р. – утворення у Любліні
Народного уряду на чолі з І. Гашинським; проголошення Польської
республіки.
11 листопада 1918 р. – передача Ю. Пілсудському військової влади.
18 листопада 1918 р. – за розпорядженням Ю. Пілсудського – формування нового уряду на чолі з Є. Морачевським; введення громадянських свобод; оголошені вибори до сейму; установлено 8-годинний робочий день; Ю. Пілсудського оголошено тимчасовим начальником держави.
Листопадова революція 1918 р. в Німеччині»
1. Перша світова війна і «польське питання». Польща в 1920-х рр.
Революції в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності Польщі.
Слайд 4
Ю. Пілсудський
Польща «від моря до моря»
Слайд 5
Польсько-радянська війна 1920-1921 рр.
Передумови: 21-24 квітня 1920
р. – укладення Варшавського договору між представниками УНР та
Польщі: уряд Ю. Пілсудського відмовлявся від претензій розширити кордони Речі Посполитої і визнавав територію Наддніпрянської України, яка була окупована більшовицькими військами, за УНР; досягнуто домовленість про спільні воєнні дії проти більшовиків на території України та про підпорядкування збройних сил УНР польському командуванню.
Слайд 6
Хід подій
25 квітня 1920 р. – початок наступу
польсько-українських військ, форсування р. Збруч та витіснення червоноармійських частин
із Житомира, Бердичева та Козятина.
6 травня 1920р. – вступ польської армії і УНР до Києва.
14–26 травня 1920 р. – початок контрнаступу ЧА.
12 червня 1920 р. – захоплення Києва більшовицькими військами.
Липень 1920 р. – відступ польсько-українського війська, перенесення військових дій на територію Польщі та Галичини;
Серпень-вересень 1920 р. – контрнаступ польських військ, Червона армія залишила Польщу та Західну Україну; початок переговорів про укладення перемир'я
12 жовтня 1920 р. – підписання радянсько-польського перемир'я, що означало розрив Польщі з УНР; 18 березня 1921 р. – укладення Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР та УСРР: Західна Україна (Східна Галичина) та Західна Білорусія ввійшли до складу Польщі; Польща визнала існування УСРР.
Слайд 7
Становлення Польської держави в 1921-1926 рр.
Конституцією 1921
р. проголошувалася парламентсько-демократичний лад, задекларовано демократичні свободи, запроваджено двопалатний
парламент (верхня палата – Сенат, нижня – Сейм). Глава держави – президент – мав представницькі повноваження.
«Форма державного правління Польщі за конституцією 1921 р.»
Слайд 8
«Герб Польщі»
«Прапор Польщі»
Слайд 9
Політичний розвиток:
• Обрання президентом С. Войцеховського після вбивства
президента Г. Парутовича.
• Боротьба за владу двох політичних сил
– ендеків і прихильників Пілсудського.
• Загострення боротьби унаслідок виборів до парламенту у листопаді 1922 р., на яких перемогу здобули ендеки, християнські. Орієнтація на демократичний розвиток країни, консолідацію польської.
• Прихильники Пілсудського надавали перевагу авторитарним методам управління.
Економічний розвиток:
• 1923-1924рр. – реформи уряду В. Грабського, які сприяли стабілізації.
• Переважання с\г, в якому зайнято 70% населення.
• Розвинуті галузі промисловості – вугільна і текстильна.
• Відставання за рівнем економічного розвитку східних районів, де проживали українці, білоруси та литовці.
• Велика залежність, економіки Польщі від іноземного капіталу.
Слайд 10
Прихід Ю. Пілсудського до влади (1926 р.)
Передумови
державного перевороту: часта зміна урядів правих і центристських партій;
політична нестабільність; загострення соціально-економічних проблем: зростання безробіття, скорочення зарплат і пенсій; активізація сил, Ю. Пілсудського.
Хід подій
12 травня 1926 р. – початок походу на Варшаву військ, Пілсудському. 14 травня 1926 р. – виступ робітників, який переріс у загальний страйк. Склали повноваження президент С. Войцеховський та уряд В. Вітоса. Призначений главою уряду професора К. Бартеля, президентом І. Мосцицького (за вказівкою Пілсудського).
Результати: Пілсудський відхилив пропозицію посісти посаду президента, він обійняв посаду військового міністра; фактичне керівництво Пілсудським внутрішньою та зовнішньою політикою країни; значне обмеження можливостей парламенту контролювати діяльність уряду; перебування Пілсудського на посту прем'єр-міністра (1926-1929 рр. та 1930-1935 рр.).
Слайд 11
Режим «санації» («оздоровлення»)
Санація – авторитарний режим в умовах
кризи парламентаризму, спрямований на консолідацію нації, держави шляхом досягнення
балансу різних верств.
Прихід Пілсудського до влади в умовах часткової стабілізації зумовило вливання іноземного капіталу, створення нових картелів, підвищення рівня промислового виробництва, скорочення безробіття, послаблення соціальних конфліктів, посилення економічних проблем в умовах економічної кризи 1929-1933 рр. Пілсудський прагнув централізувати управління країною, спираючись на військову силу, Перемогу на виборах до Сейму 1928 р. отримала опозиційна партія, а на виборах 1930 р. – прихильники Пілсудського. Намагався Пілсудський на початку 30-х рр. зміцнити свою владу, покращити міжнародне становище країни. Здійснював репресивні акції щодо українського населення, придушував український національно-визвольний рух. 1935 р. прийнято нову конституцію, яка зміцнила авторитарний режим.
Слайд 13
Утворення Чехословаччини
28 жовтня 1918р. – проголошення Національною радою
Чехії утворення Чеської держави.
30 жовтня 1918р. – заява Національної
ради Словаччини про відокремлення Словаччини від Угорщини і про приєднання до Чехії.
14 листопада 1918р. – проголошення Національними зборами, Чехословаччини республікою.
Глава першого уряду – К. Крамарж (лідер Національно-демократичної партії); перший президент республіки – Т. Масарик.
Слайд 14
«Великий герб Чехословаччини»
«Прапор Словаччини»
Слайд 16
Приєднання Закарпаття до Чехословаччини
8 травня 1919 р. –
Центральна Українська Народна Рада, створена представниками ужгородської, пряшівської і
хустської рад, проголосила об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною через неможливість приєднатися до УНР.
10 вересня 1919 р. – перехід Закарпаття до Чехословаччини за рішенням Паризької мирної конференції на основі Сєн-Жерменського мирного договору, згідно з яким Закарпаттю гарантувалися права автономії. Виділення Закарпаття в окремий адміністративний край – Підкарпатська Русь, зволікання з наданням краю автономії.
Результати й наслідки:
– Позитивні зміни в розвитку Закарпаття: більш сприятливі умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні; намагання вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків; заснування українських шкіл, гімназій; діяльність «Просвіт»; створення українських театральних осередків, хорів.
Слайд 18
1920 р. прийнято конституцію за якою: Чехословаччина –
унітарна держава, проголошувалися основні демократичні свободи, глава держави –
президент, який обирався Національними зборами терміном на 7 років, разом з урядом він здійснював виконавчу владу, законодавча влада – двопалатні Національні збори, надання виборчого права усім громадянам з 21 року.
Слайд 19
Особливості розвитку Чехословаччини:
1) економічний розвиток: Чехословаччина – одна
з найбільш економічно розвинутих країн Європи; кінець 1923 р.
– подолання післявоєнної економічної кризи; завоювання чеським капіталом багатьох ринків, особливо в Центральній Європі; переважання в Словаччині та Закарпатті аграрного сектору, низький рівень життя у цих регіонах; надходження у Чехословаччину іноземних інвестицій з Франції, Великобританії, США, Бельгії та інших країн, співробітництво з Австрією та Італією; випуск лідером чехословацької економіки – заводами «Шкода» – автомобілів, авіамоторів, літаків; провідні позиції у світі з експорту взуття, бавовняної тканини, цукру, виробів зі скла; складне становище Чехословаччини в умовах світової економічної кризи 1929-1933 рр.
Слайд 20
2) внутрішня політика: провідна роль в житті країни
центристських і лівоцентристських партій, які об'єдналися навколо президента Т.
Масарика; національні проблеми – обмеження прав національних меншин 1927 р., здійснення управління в Словаччині і Підкарпатській Русі губернаторами, призначеними з Праги; 1935р. – обрання президентом Чехословаччини Е. Бенеша, соратника Т. Масарика, який намагався продовжувати політику свого попередника.
Президент Чехословаччини Е. Бенеш»
Слайд 21
3) зовнішня політика: підтримка відносин з усіма країнами,
орієнтація у зовнішній політиці на Францію, участь у створенні
Малої Антанти.
Мала Антанта – військово-політичний «тиловий» союз у Східній і Центральній Європі, створений за ініціативою Франції з придунайських країн Чехословаччини, Югославії, Румунії.
Слайд 22
1934 р. – встановлення дипломатичних відносин з СРСР,
укладення 1935 р. між Чехословаччиною та СРСР договору про
взаємну допомогу.
Мюнхенська угода 1938р.: договір про поділ Чехословаччини, підписаний прем'єр-міністром Франції Е. Даладьє, прем'єр-міністром Великобританії В. Чемберленом, А. Гітлером та Б. Муссоліні. Ця змова передбачала передачу Німеччині Судетської області і прикордонних районів з Австрією, а також задовольнила територіальні претензії Польщі та Угорщини.
Унаслідок цієї угоди Чехословаччина втратила 1\3 своєї території з населенням 5 млн. чоловік, потужні прикордонні укріплення і 40 % промислового
5 жовтня 1938р. – відставка президента Чехословаччини Е. Бенеша на знак протесту проти політики диктату і розчленування Чехословаччини.