Презентация на тему Річки Кіровоградщини

великих і малих річок. Багато з них не мають

навіть назви. Але є й такі назви, які ми по праву вважаємо історичними, їх знаходимо у працях вчених давніх часів, літописах, в усній народній творчості. Таких річок є на карті області немало. Головні з них – Дніпро, Південний Буг, Інгулець, Інгул, Вись, Тясмин, Синюха, Сугаклія, Громоклія.

Бугу. Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села

Бровкове Довжина річки - 354 км.

від тюркського  — нове озеро.
Притоки Інгулу: Сугоклія, Громоклія

(праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві).
На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.

на берегах Сугаклії виникали козацькі поселення.
Років із сто

назад це була досить повноводна річка, з багато чисельними плесами. Річка бере початок біля с. Семенівки. Тече переважно на південний схід, впадає до Інгулу.

Річка історична, згадується у «Літопису» С. Величка.

гадають, від давньотюркського «сайгак, дика коза»; давньотюркського «місце, де

багато сайгаків ». За свідченням Боплана, в XVII ст. у степах України водилося багато сугаків.

Карта України Боплана

течії трапляються виходи докембрійських порід (граніти та гнейси). Є

багато ставків, а також Криничуватське, Софіївське та Долилівське водосховища. Використовується на господарські потреби, риборозведення, зрошування.

стомлені воли, тягнучи важкі вози із сіллю. Та ось

вони неначе оживали і починали рухатися веселіше. Поглянувши на волів, чумаки і собі починали прислухатись. Десь здалеку долинав неясний гул. І тоді промовляв якийсь із чумаків до своїх товаришів: «Ген гулець чути, скоро вдома будемо.» То гула річка, минаючи на своєму шляху пороги. Люди, які інколи їздили з чумаками, не розуміли, про що йде мова, та і почали називати річку, повз яку проїздили, — Генгулець. А згодом назва змінилася на Інгулець та так назавжди і залишилася. Записано Анастасією Степаненко у 30-ті роки

Легенда про Інгулець

Херсонської областей України.

прісної води, що особливо впадало у вічі при переході

до лісостепу від степу з його здебільшого іншого кольору і непридатними для вживання водами річок Жовта, Зелена, Чорний Ташлик, Мертвовод та інших.

1362).

річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського

Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області).

Синьоводській битві задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала

могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від монголо-татарського іга.

лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за двотомний історичний роман

«Сині Води».

села Томашівки, що на південний захід від м. Умані.

Впадає до Синюхи між селами Ятрань і Тернівка.

потерпав від спеки. Не було урожаю, все посохло, тому

що не було дощів. Людям загрожувала смерть від голоду і спраги. Боролися за життя наші предки, як могли: копали криниці, але вода пішла далеко під землю. Спробували в іншому місці, але на шляху траплялося лише каміння. Люди втратили надію на порятунок. В одному селі жила молода, казкової вроди дівчина Ятрань. Висока, струнка, як молода берізка, золотиста коса, як промінчики весняного сонечка, очі такі блакитні, як небо в погожу днину. А душа! Душа в неї була чиста, як прозорий струмочок, серденько було чуйне до чужого горя.

вона відійшла від громади і пішла за село. Дівчина

впала навколішки і почала благати: «Господи! Не дай загинути цим людям. Забери життя в мене — хай вони врятуються!» З очей красуні полилися сльози: кап-кап, кап-кап... Раптом хтось з людей закричав: «Диво!» Так, це було диво: за селом з'явилась широка, повноводна річка. Вода була чиста, як в прозорому струмочку і мала відтінок блакитного неба в погожу днину... Їх радості не було меж. Аж пізно ввечері згадали про дівчину-красуню. Шукали її всім селом, але знайшли тільки стрічку з її коси. І зрозуміли люди, що ріка і є їхня красуня, яка пожертвувала собою заради них, по краплині сліз вилившись у річку.

південному заході України.
Бере початок на Поділлі і впадає

до Бузького лиману Чорного моря.

її Ак-су, що означає «біла вода», греки — Гіпанісом або

Іпанісом. Слов'яни нарекли річку Богом (в розумінні «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі»). Вважається також, що назва річки походить від слова «бгати», тобто згинати, звідси — «кривий», «покручений»

XX століття дослідження Правобережної України,
російський геолог В. Д. Ласкарєв звернув

увагу на існування двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами — Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна — Богом. Проте В. Д. Ласкарєв не помітив цього і, щоб можна було в подальшому розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.

розташований в межах України. Площа басейну річки — 63700 км²,

довжина 806 км

Особливістю Південного Бугу є те, що ця річка фактично має лише одну велику притоку —
р. Синюху

найбільший в Європі плавучий світло-музичний фонтан.

фонтан. За оцінками експертів входить в десятку найкращих і

видовищних фонтанів світу. Його унікальність полягає в так званій «зимуючій технології», яка дозволяє опустити конструкцію під лід. Задля встановлення фонтану та проведення реконструкції набережної були проведені роботи по розчистці русла річки Південний Буг в обсязі 28000 м³ ґрунту.

Хочеш дізнатися більше? Поспішай до бібліотеки!
Ти дізнався лише про деякі

з річок Кіровоградщини. Хочеш дізнатися більше? Поспішай до бібліотеки!