Слайд 2
На степових просторах нашої області протікає близько 600
великих і малих річок. Багато з них не мають
навіть назви. Але є й такі назви, які ми по праву вважаємо історичними, їх знаходимо у працях вчених давніх часів, літописах, в усній народній творчості. Таких річок є на карті області немало. Головні з них – Дніпро, Південний Буг, Інгулець, Інгул, Вись, Тясмин, Синюха, Сугаклія, Громоклія.
Слайд 4
Інгул - найбільш велика притока Південного
Бугу. Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села
Бровкове Довжина річки - 354 км.
Слайд 5
Походження назви
Найпоширенішою є версія, що назва Інгул походить
від тюркського — нове озеро.
Притоки Інгулу: Сугоклія, Громоклія
(праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві).
На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.
Слайд 6
Сугаклія – притока Інгулу.
У роки існування Нової Січі
на берегах Сугаклії виникали козацькі поселення.
Років із сто
назад це була досить повноводна річка, з багато чисельними плесами. Річка бере початок біля с. Семенівки. Тече переважно на південний схід, впадає до Інгулу.
Річка історична, згадується у «Літопису» С. Величка.
Слайд 7
Сугоклія вперше згадується 1697 року.
Назва тюркського походження,
гадають,
від давньотюркського «сайгак, дика коза»; давньотюркського
«місце, де
багато сайгаків ». За свідченням Боплана, в XVII ст. у степах України водилося багато сугаків.
Карта України Боплана
Слайд 8
Довжина 58 км. Річище завширшки до 5 м. В середній
течії трапляються виходи докембрійських порід (граніти та гнейси). Є
багато ставків, а також Криничуватське, Софіївське та Долилівське водосховища. Використовується на господарські потреби, риборозведення, зрошування.
Слайд 10
Поверталися наші чумаки з Криму додому. Ледве ступали
стомлені воли, тягнучи важкі вози із сіллю. Та ось
вони неначе оживали і починали рухатися веселіше. Поглянувши на волів, чумаки і собі починали прислухатись. Десь здалеку долинав неясний гул. І тоді промовляв якийсь із чумаків до своїх товаришів: «Ген гулець чути, скоро вдома будемо.» То гула річка, минаючи на своєму шляху пороги. Люди, які інколи їздили з чумаками, не розуміли, про що йде мова, та і почали називати річку, повз яку проїздили, — Генгулець. А згодом назва змінилася на Інгулець та так назавжди і залишилася.
Записано Анастасією Степаненко у 30-ті роки
Легенда про Інгулець
Слайд 11
Тече по території Кіровоградської і Дніпропетровської, Миколаївської та
Херсонської областей України.
Слайд 13
Утворюється від злиття річок Великої Висі та Тікичу
Слайд 14
Назва, первісне Синіє Води виникла за синім кольором
прісної води, що особливо впадало у вічі при переході
до лісостепу від степу з його здебільшого іншого кольору і непридатними для вживання водами річок Жовта, Зелена, Чорний Ташлик, Мертвовод та інших.
Слайд 15
Тут відбулася знаменита Би́тва на Си́ніх Во́дах (
1362).
Слайд 16
Великий князь Литовський
Ольгерд Гедимінович
Битва, що відбулася на
річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського
Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області).
Слайд 17
Битва описана в литовсько-білоруських літописах.
Перемога литовсько-руського війська у
Синьоводській битві задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала
могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від монголо-татарського іга.
Слайд 18
р.Синюха
в літературі
У 2011 році Володимир Рутківський став
лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за двотомний історичний роман
«Сині Води».
Слайд 20
Ятрань бере початок на північній околиці
села Томашівки, що на південний захід від м. Умані.
Впадає до Синюхи між селами Ятрань і Тернівка.
Слайд 21
Легенда про походження річки
«У сиву давнину народ Уманщини
потерпав від спеки. Не було урожаю, все посохло, тому
що не було дощів. Людям загрожувала смерть від голоду і спраги. Боролися за життя наші предки, як могли: копали криниці, але вода пішла далеко під землю. Спробували в іншому місці, але на шляху траплялося лише каміння. Люди втратили надію на порятунок. В одному селі жила молода, казкової вроди дівчина Ятрань. Висока, струнка, як молода берізка, золотиста коса, як промінчики весняного сонечка, очі такі блакитні, як небо в погожу днину. А душа! Душа в неї була чиста, як прозорий струмочок, серденько було чуйне до чужого горя.
Слайд 22
Ятрань розуміла, що її село загине без води,
вона відійшла від громади і пішла за село. Дівчина
впала навколішки і почала благати: «Господи! Не дай загинути цим людям. Забери життя в мене — хай вони врятуються!» З очей красуні полилися сльози: кап-кап, кап-кап... Раптом хтось з людей закричав: «Диво!» Так, це було диво: за селом з'явилась широка, повноводна річка. Вода була чиста, як в прозорому струмочку і мала відтінок блакитного неба в погожу днину... Їх радості не було меж. Аж пізно ввечері згадали про дівчину-красуню. Шукали її всім селом, але знайшли тільки стрічку з її коси. І зрозуміли люди, що ріка і є їхня красуня, яка пожертвувала собою заради них, по краплині сліз вилившись у річку.
Слайд 24
Південний Буг, Бог, рідше Біг — річка на
південному заході України.
Бере початок на Поділлі і впадає
до Бузького лиману Чорного моря.
Слайд 25
Походження назви
Упродовж століть назву річки змінювали. Турки називали
її Ак-су, що означає «біла вода», греки — Гіпанісом або
Іпанісом. Слов'яни нарекли річку Богом (в розумінні «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі»). Вважається також, що назва річки походить від слова «бгати», тобто згинати, звідси — «кривий», «покручений»
Слайд 26
Сучасну назву річка отримала випадково Проводячи на початку
XX століття дослідження Правобережної України,
російський геолог В. Д. Ласкарєв звернув
увагу на існування двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами — Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна — Богом. Проте В. Д. Ласкарєв не помітив цього і, щоб можна було в подальшому розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.
Слайд 27
Південний Буг є найбільшою річкою, басейн якої повністю
розташований в межах України. Площа басейну річки — 63700 км²,
довжина 806 км
Особливістю Південного Бугу є те, що ця річка фактично має лише одну велику притоку —
р. Синюху
Слайд 28
У місті Вінниця на річці Південний Буг встановлено
найбільший в Європі плавучий світло-музичний фонтан.
Слайд 29
Це найбільший в Україні і в Європі плавучий
фонтан. За оцінками експертів входить в десятку найкращих і
видовищних фонтанів світу. Його унікальність полягає в так званій «зимуючій технології», яка дозволяє опустити конструкцію під лід. Задля встановлення фонтану та проведення реконструкції набережної були проведені роботи по розчистці русла річки Південний Буг в обсязі 28000 м³ ґрунту.
Слайд 31
Ти дізнався лише про деякі з річок Кіровоградщини.
Хочеш дізнатися більше?
Поспішай до бібліотеки!
Ти дізнався лише про деякі
з річок Кіровоградщини.
Хочеш дізнатися більше?
Поспішай до бібліотеки!