Слайд 2
Становлення Чехословаччини
Чеські землі належали Австрійській частині Австро-Угорщини і
були однією з найбільш розвинених, в тому числі в
індустріальному плані, частин імперії. Словаччина належала Угорській короні і була в основному аграрної територією.
Території Чехословаччини станом на 1914р.
Слайд 3
Після початку I світової війни все більш популярною
ставала концепції утворення незалежної Чехословацької держави.
30 травня 1918
року у м. Піттсбург (США) між чеськими і словацькими політичними організаціями була укладена угода, що закладала основи майбутнього устрою Чехословацької держави, в якій словаки мали отримати автономію.
Слайд 4
17 жовтня 1918 року було проголошено маніфест імператора
Карла про реорганізацію габсбургської монархії в союзну державу.
Маніфест
також передбачав створення національних рад. Цей крок Австро-Угорщини був зумовлений прагненням будь-якою ціною зберегти імперію, що доживала останні дні.
Слайд 5
Таким чином, празький Національний комітет перетворився в Національну
раду, яка 28 жовтня 1918 року проголосила незалежність Чехословаччини
.
14 листопада 1918 року Національні збори обрали першим президентом республіки Томаша Масарика
Томаш Масарик
Слайд 6
Уряд очолив голова празького Національного комітету, лідер Національно-демократичної
партії К.Крамарж.
Карел Крамарж
Слайд 7
До складу новоутвореної республіки увійшли: Чехія, Моравія, частина
Сілезії, Словаччина, Закарпатська Україна
Територія Закарпатської України під назвою Підкарпатська
Русь увійшла до Чехословацької республіки та мала отримати автономний статус.
Слайд 8
Конституція 1920р.
20 лютого 1920 р. Національні збори проголосували
за прийняття конституції Чехословаччини.
Основний закон проголошував демократію і гарантував
демократичні права і свободи. Виборчі права отримували всі громадяни, які досягли 21 року. Президент разом з урядом він здійснював виконавчу владу, мав право на звільнення міністрів, розпуск парламенту. Законодавча влада зосереджувалася в руках Національних зборів.
Слайд 9
Населення Закарпатської України не отримало очікуваної автономії.
Слайд 10
Томаш Масарик
З 1918 по 1935 р. президентом Чехословацької
Республіки був Т. Масарик.
«Демократiя — це терпима нерiвнiсть, нерiвнiсть
якнайменша, яка постiйно зменшується».
Усе життя виступав проти мертвонароджених схем, що спрямовані на обмеження свободи і демократії.
Слайд 11
Стає депутатом парламенту від «младочехів», але згодом (1900
р.) засновує Прогресивну партію («реалістів»), яка в той час
ставила за мету запровадження загального виборчого права, рівноправність для всіх народів імперії Габсбургів, послаблення централізму Відня.
Хоча Масарик аж до 1914 р. був лише єдиним депутатом від цієї партії в імперському парламенті, її ідеї здобували дедалі більшу підтримку в чеському суспільств.
Слайд 12
Перша світова війна, нагнітання шовіністичної та мілітаристської істерії
в Австро-Угорщині й репресії щодо чехів змусили Масарика переглянути
свої політичні плани.
В грудні 1914 р. він виїздить на лікування до Італії, але назад уже не повертається.
Його оголошують зрадником батьківщини і заочно засуджують до смертної кари
Слайд 13
За кордоном Масарик починає активну кампанію агітації урядів
держав Антанти за створення незалежної чеської держави. Йому в
цьому допомагають чеські діаспори в Росії, Франції, Англії, США і велика група однодумців — Е. Бенеш, К. Крамарж, Й. Шейнер, Ян Масарик (син).
Едвард Бененш
Карел Крамарж
Ян Масарик
Слайд 14
За короткий час їм вдається зламати атмосферу байдужості
щодо чеського питання, яка панувала на Заході.
Водночас йде активна
робота по формуванню чеських військових частин у складі французької, англійської та російської армій.
За 4 роки (1914 — 1918) Масарику вдалося консолідувати навколо ідеї власної державності всі чеські політичні сили в еміграції.
Коли Габсбурзька монархія розвалилась 14 листопада 1918 р., Масарика було одноголосно обрано Президентом незалежної чехословацької держави.
Слайд 15
“Судетська проблема”
Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів
з їхнім гаслом об'єднання у кордонах Райху всіх німців,
Чехо-Словаччина стала одним із першочергових об'єктів гітлерівської агресії.
Гітлер припинив ведення будь-яких переговорів із Прагою та розгорнув у німецькій пресі шалену античехословацьку пропаганду.
Слайд 16
Приводом до таких дій стало питання про громадян
ЧСР німецької національності, які жили в Судетській області. За
переписом 1930 р. у країні було З 231 тис. німців, з яких у Судетах - 3070 тис.
Слайд 17
Нацисти планували зруйнувати Чехословацьку державу Судетсько-німецькою партією, яку
очолював Конрад Генлейн.
У жовтні 1933 р. К. Генляйн
у листі А. Гітлеру писав, що його партія «ні про що так не мріє, як про включення судето-німецької теритоорії до складу Рейху».
Слайд 18
1935 р. у Німеччині стали створюватися спеціальні ударні
роти з судетських емігрантів для здійснення диверсій у Чехословаччині.
У
травні 1938 р. у німецько-чехословацьких відносинах настала криза: поблизу чехословацьких кордонів було зосереджено до 200 тис. німецьких військ, але чехи і словаки виявили готовність воювати.
Слайд 19
Це стало черговим приводом для активізації античехословацької пропаганди
у Німеччині. Погрози у бік Праги стали постійними.
28
вересня А. Гітлер наказав привести війська у бойову готовність.
Того ж дня британський прем'єр Н. Чемберлен заявив: «Ситуація загострилася до краю. Єдиний спосіб уникнути війни - передати Німеччині Судетську область».
Чемберлен та Гітлер в Мюнхені
Слайд 20
У середині вересня на території Німеччини відбулася зустріч
Н. Чемберлена з А. Гітлером. Менш ніж за три
години Н. Чемберлен без узгодження з чехословацькими союзниками погодився на передання Німеччині Судетської області й ліквідацію договорів Чехословаччини про взаємодопомогу з іншими країнами.
Остаточно долю Чехо-Словаччини було вирішено в ніч з 29 на 30 вересня 1938 р. в Мюнхені.
Слайд 21
Національні питання
Певне місце у внутрішній політиці чехословацького уряду
займала українська проблема, зокрема його ставлення щодо етнічних українців
Закарпаття (400 тис. чол.) і політичних емігрантів (20 тис. чол.).
Чехословацький уряд підтримував насамперед демократичні течії в середовищі еміграції.
Слайд 22
З допомогою урядових і громадських кіл Чехословаччини в
1920-30-ті роки в республіці були створені й успішно діяли
десятки українських наукових установ, навчальних закладів, організацій, об'єднань, зокрема Український громадський комітет (1921-25), Український комітет у ЧСР, Чесько-український комітет допомоги українським і білоруським студентам, а також
Слайд 23
Український Вільний університет
Слайд 24
Український високий педагогічний інститут ім. Драгоманова
Слайд 25
Українська господарська академія у Подебрадах
Слайд 26
Музей визвольної боротьби України в Празі
Слайд 27
Центральний союз українського студентства
Слайд 28
Позиція Масарика щодо України вкрай суперечлива.
Він матеріально підтримував
українську еміграцію та її друковані видання (часопис «Нова Україна»
тощо.
Розраховував на те, що кадри української інтелігенції стануть в нагоді, коли більшовицька влада себе вичерпає і мова зайде про українську державу.
Суперечлива поведінка Масарика на початку 1918 р. під час першої більшовицької навали на Україну і видання IV універсалу УНР про проголошення незалежної української держави.
Слайд 29
Після видання IV універсалу Масарик сказав: «Ми визнали
Україну, коли вона III Універсалом проголосила себе державою, але
в рамках федеративної Росії. Це ми могли прийняти, виходячи з чеської і слов’янскої ситуації... Ми визнали Україну як частину Росії і думали, що Україна ще буде воювати. Але в IV Універсалі зазначено, що війни не буде, що буде мир, і зокрема, з Австро-Угорщиною... Особисто я не можу визнати самостійну Україну поза рамками Росії як правове і політичне утворення. Це дуже суперечить моїй думці. Розбивати Росію, на мій погляд, — це просто працювати на Пруссію».
Слайд 30
Однак з кінця 1920 до початку 1930 років
політика чехословацького уряду щодо української еміграції почала зазнавати істотних
змін.
Ряд українських організацій та установ втратив урядову підтримку, чимало з них було розпущено. Одна з головних причин цього - посилення самостійницьких течій в українському суспільному середовищі, насамперед на території Закарпаття, що розцінювалося урядовими чиновниками як загроза територіальній цілісності Чехословацької республіки.
Проте до 1945 Чехословаччина продовжувала залишатися найактивнішим осередком української еміграції.
Слайд 31
Після парламентських і президентських виборів 1935 загострилося національне
питання в республіці. У березні 1938 уряд М.Годжі запропонував
проект його вирішення.
Михал Годжі