Презентация на тему Педагогічна рада: ПЕДАГОГіЧНА ЕТИКА

щастя іншим,
І Ви в першу чергу поможете собі.
Д.

Карнегі

керуються вчителі в своїх стосунках з колегами по роботі,

перш за все належать:
солідарність,
колективізм,
взаємодопомога,
взаєморозуміння,
взаємоповага,
взаємна вимогливість,
відповідальність
Дуже важливі і такі якості, як честь і гордість. Вчитель починає дорожити тією довірою, яка йому надана, і пишатися результатами своєї праці. Якщо ж в колективі відсутній відвертий аналіз помилок і недоліків в роботі, гордість вчителя може перерости в гординю, яка є переоцінкою своїх заслуг, що приводить до небажання зважати на громадську думку, неприйняття зауважень на свою адресу.

за колектив і всього колективу за кожного. Творча атмосфера

завжди передбачає наявність в колективі поняття «взаємний».
А. С. Макаренко «... авторитет виникає лише від відповідальності».
Відповідальність = авторитету!
Творча атмосфера в колективі - це ділові спори, педагогічні дискусії, боротьба думок. Відсутність їх веде до руйнування творчої атмосфери. Проте спори корисні, коли вони принципові, інакше створюють негативний емоційний клімат, що породжує взаємні образи.
У спорі не переступи грані такту!
3. Складовий елемент творчої атмосфери - визнання лідерства кращих майстрів, викладачів. Творча атмосфера - не самоціль, а засіб підвищення продуктивності праці педагога.
4. Уміння членів колективу визнавати кращого лідером, бажання використовувати його досвід - ще один елемент творчої атмосфери. Завдання ж лідера - захопити своїми ідеями, відкриттями своїх товаришів. Юрій Олеша: «Творчість радіоактивна»; відбувається відомий психологічний закон «зараження»: оточуючих починає турбувати власна пасивність, одноманітність своєї роботи, з'являється стан здорового незадоволення собою.

компоненти творчої атмосфери

тісні духовні узи. Хотілося б, щоб вони були

досить міцними і день від дня лише зміцнювалися.
Тому слід керуватися наступними рекомендаціями:
Не можна бути уособленням гасла «Вчитель завжди прав!».
Потрібно бути людиною, а якщо вийде, то людиною з великої букви.
Не треба соромитися зізнаватися у власних помилках, потрібно бути чесним з дітьми, добрим, але не добреньким.
Не давати обіцянок, які не можеш виконати.
Бути оптимістом.
Бути активним і ініціативним.
Бути простим і людяним, зберігаючи дистанцію між собою і учнями, - встановити її знову буде набагато важче.

менше формалізму, більше людського спілкування.
Головне - не виховувати

дітей, а жити з ними спільною діяльністю. При цьому до вихованців стався так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.
3. Учні, які не знайшли підтвердження своїх здібностей до вчення хоч би з одного предмету, втрачають інтерес до школи взагалі. Краще більше хвалити і менше лаяти, сповідай педагогіку успіху - вона приносить добрі результати.
4. Сили і час, витрачені на організацію насиченого класного життя, на культурний розвиток учнів, ніколи не будуть витрачені марно.
5. Головне - знайти яку-небудь цікаву справу, до якої ти можеш залучити дітей, стати їм цікавим, тоді вони до тебе прислухатимуться, їм буде цікаво з тобою, а тобі - цікаво з ними.
6. Діти в класі - твоє віддзеркалення; прагни постійно працювати над собою.

Рекомендації
вчителю

не твій ворог,
а друг, порадник, однодумець.
Прагни налагодити ділові

зв'язки з батьками. Активно залучай батьків до виховної роботи з дітьми, спирайся на їх допомогу.
На перших батьківських зборах визнач справи батьків на весь рік - і відразу побачиш, на кого можна опертися, а хто завжди буде осторонь.
На загальних батьківських зборах говори про плани, проблеми всього класу, а не деяких дітей.
Прагни поступово створити працездатний батьківський комітет, це дуже допомагає у вирішенні практично всіх питань класного життя.
Ніколи не говори батькам, що його дитина погана, не лай дітей у присутності інших батьків, тим більше на батьківських зборах.
Будь відкритим всім, але не вступай з батьками в дружні взаємини.
Не прагни догодити всім батькам відразу, інакше вони зрозуміють, що в тобі нема принциповості, твердості характеру.

преданность, благодарность.
Отношение к работе - усердие, ответственность, исполнительность,

бережливость, чувство гордости за свою работу.
Отношение к старшим коллегам-педагогам - уважение, учтивость.
Отношение к ученикам - сотрудничество, внимание.

Учись видеть и уважать в другом человеке личность.
Учись видеть в себе недостатки и прощать их другим.
Щедро делись своим педагогическим мастерством, ибо «не оскудеет
рука дающего».
Учись радоваться успехам своих коллег.
Не позволяй себе плохого настроения, это неприлично.
Полнее используй свои силы и возможности в работе.
Повышай свой интеллект.
Повышай свой уровень психологических познаний.
Стремись к профессиональному мастерству.

Цель творчества - самоотдача,
А не шумиха и успех.
Позорно, ничего не знача,
Быть притчей на устах у всех.
Ю. Друніна

2 типів:
1. Вчитель на п'єдесталі.
2. Вчитель без

п'єдесталу.
Вчитель на п'єдесталі - така позиція неоднорідна.
Є різні стилі вчительської поведінки, так би мовити, різні «п'єдестали», на які підіймається людина, щоб заховати від учнів свою особу.

уроку (п'єдестали)
Вчитель-начальник.
Його п'єдестал - влада. Від учнів він

вимагає, перш за все, слухняності. Він схожий на тирана, який постійно підкреслює свою силу, все на світі знає. Він всіх звинувачує і тримає в страху. Це вчитель, що знає приховані пороки і таємні страхи своїх учнів. Він уміло використовує ці знання для підтримки свого авторитету. Він вважає, що вчитель повинен дати відповідь на будь-яке питання і з будь-якого приводу мати свою єдину «правильну» точку зору. Результати такого стилю поведінки – конфлікти, образи, «бунт» учнів, відсутність щирості у взаєминах вчителя з учнями.

від учнів знань, інформації, фактів. Це - мовець з

кам'яним обличчям, що виголошує прості істини, схожий на робота. Він вважає, що в освіті і у вихованні головне - компетентність, і якщо нею хтось і володіє, то лише він сам. Його мова багата безособовими пропозиціями («Всі знають, що...», «Добре відомо, що...», «Говорять...», «Є думка...». Це «закритий», «холодний» вчитель. Результат такого стилю поведінки - зниження упевненості учнів у собі, відсутність у них позитивних емоцій на уроках, зниження мотивації до занять, навіть відраза до них.

чекає слухняності. Він хоче лише служити іншим. Більш всього

він боїться конфліктів. Він переживає постійне почуття провини і звалює на себе чужу роботу. По суті, він весь час уникає душевної напруги. Результат - одних учнів ця поведінка вчителя провокує на маніпулювання вчителем, в інших формує страх виникнення проблеми (боїться розстроїти вчителя, приховує).

він вимагає хорошого до себе ставлення. Це поблажливий товариш,

завжди і все готовий пробачити (незалежно від наслідків). Поводиться безтурботно і, по суті, байдуже по відношенню до учнів і їх проблем. Результат - відсутність в учнів почуття відповідальності.
Можливо, що в поведінці конкретного вчителя вони змішані, і в одних ситуаціях він поводиться як начальник, а в інших - як комп'ютер або мученик.

іншої позиції - партнерської. Партнерська позиція вчителя означає відсутність

взагалі якого-небудь п'єдесталу. Це людина, яка знає, що немає жодної, навіть найгуманнішої, підстави для затвердження своєї правоти за рахунок іншого. Вчителі-партнери відчувають себе лідерами-натхненниками, а не авторитарними керівниками. Своє завдання вони бачать в тому, щоб навчити дітей залишатися людьми в будь-якій життєвій ситуації. Їхня поведінка не розходиться зі словами.
Всі ми всього лише люди. Ніхто не перетворюється на вихователя автоматично в той момент, коли отримав диплом інституту. Уміння вибрати відповідну ситуацію і час, щоб поговорити з учнями тоді, коли вони готові вислухати вчителя, приходить після багатьох помилок і розчарувань. Але ми повинні постаратися зробити так, щоб цих помилок було менше.