Слайд 2
Зміст
1.Концепції локальних мереж;
1.1Сучасні тенденції;
2.Консепції глобальної мережі Internet;
3.Архітектура
інформаційних мереж;
4.Принципи побудови локальних мереж;
5.Принципи побудови глобальних мереж.
Слайд 3
1.Концепції локальних мереж
Перші локальні мережі
На початку 70-х років
відбувся технологічний прорив в області виробництва комп'ютерних компонентів -
з'явилися більші інтегральні схеми. Їх порівняно невисока вартість і високі функціональні можливості привели до створення міні-комп'ютерів, які стали реальними конкурентами мейнфреймів. Закон Гроша перестав відповідати дійсності, тому що десяток міні-комп'ютерів виконував деякі задачі (як правило, добре распараллеливаемые) швидше одного мейнфрейма, а вартість такої міні-комп'ютерної системи була менше.
Навіть невеликі підрозділи підприємств одержали можливість купувати для себе комп'ютери. Міні-комп'ютери виконували задачі керування технологічним устаткуванням, складом і інші задачі рівня підрозділу підприємства. Таким чином, з'явилася концепція розподілу комп'ютерних ресурсів по всьому підприємству. Однак при цьому всі комп'ютери однієї організації як і раніше продовжували працювати автономно (мал. 1.3).
Рис. 1.3. Автономне використання декількох міні-комп'ютерів на одному підприємстві
Слайд 4
Але йшло час, потреби користувачів обчислювальної техніки росли,
їм стало недостатньо власних комп'ютерів, їм уже хотілося одержати
можливість обміну даними з іншими близько розташованими комп'ютерами. У відповідь на цю потребу підприємства й організації стали з'єднувати свої міні-комп'ютери разом і розробляти програмне забезпечення, необхідне для їхньої взаємодії. У результаті з'явилися перші локальні обчислювальні мережі (мал. 1.4). Вони ще багато в чому відрізнялися від сучасних локальних мереж, у першу чергу - своїми пристроями сполучення. Спочатку для з'єднання комп'ютерів один з одним використалися найрізноманітніші нестандартні пристрої зі своїм способом подання даних на лініях зв'язку, своїми типами кабелів і т.п. Ці пристрої могли з'єднувати тільки ті типи комп'ютерів, для яких були розроблені, - наприклад, міні-комп'ютери PDP-11 з мейнфреймом IBM 360 або комп'ютери «Наири» з комп'ютерами «Дніпро». Така ситуація створила великий простір для творчості студентів - назви багатьох курсових і дипломних проектів починалися тоді зі слів «Пристрій сполучення...».
Рис. 1.4. Різні типи зв'язків у перших локальних мережах.
Слайд 5
1.1Сучасні тенденції;
. Сьогодні обчислювальні мережі продовжують розвиватися,
причому досить швидко. Розрив між локальними й глобальними мережами
постійно скорочується багато в чому через появу високошвидкісних територіальних каналів зв'язку, що не уступають по якості кабельним системам локальних мереж. У глобальних мережах з'являються служби доступу до ресурсів, такої ж зручної й прозорі, як і служби локальних мереж. Подібні приклади у великій кількості демонструє сама популярна глобальна мережа - Internet.
Змінюються й локальні мережі. Замість з'єднуючі комп'ютери пасивного кабелю в них у великій кількості з'явилося різноманітне комунікаційне встаткування - комутатори, маршрутизатори, шлюзи. Завдяки такому встаткуванню з'явилася можливість побудови більших корпоративних мереж, що нараховують тисячі комп'ютерів і имеющих складну структуру. Відродився інтерес до великих комп'ютерів - в основному через те, що після спаду ейфорії із приводу легкості роботи з персональними комп'ютерами з'ясувалося, що системи, що складаються із сотень серверів, обслуговувати складніше, ніж кілька більших комп'ютерів. Тому на новому витку еволюційної спіралі мейнфреймы стали повертатися в корпоративні обчислювальні системи, але вже як повноправні мережні вузли, що підтримують Ethernet або Token Ring, а також стік протоколів TCP/IP, що став завдяки Internet мережним стандартом де-факто.
Слайд 6
2.Консепції глобальної мережі Internet
Кінець 60-х років 20 століття.
Після Карибської кризи в США сформульовано задачу створення комунікаційної
мережі стійкою до часткових відмов. Мета - координація дій, підтримання зв'язку між військовими базами США. Будь-який сегмент мережі може бути раптово знищено (через бомбардування або дорожніх робіт). При цьому між відправником та одержувачем завжди повинна існувати зв'язок.
Середина 70-х років. Створена перша глобальна обчислювальна мережа ARPAnet, що відповідає поставленим умовам. Мережа належить Advanced Research Projects Agency (Управління перспективних досліджень) Міністерства оборони США. Вона об'єднує військові бази та дослідницькі центри МО в США і за кордоном.
Слайд 7
Кінець 70-х років - поява та розквіт (у
80-х роках) ЛВС (університети, урядові організації і великі корпорації).
Їх поступово почали підключати до ARPAnet по протоколу IP.
80-і роки - створення NSFNET - мережі Національного наукового фонду уряду США. У США створено 5 суперкомп'ютерних центрів, доступних для академічних досліджень. Для підключення до них усіх університетів країни вирішено створити мережу між університетами за аналогією з ARPAnet. Всі університети крім доступу до суперкомп'ютерів отримали швидкий і надійний зв'язок один з одним.
З часом NSFNET віддали в управління приватній компанії. З'явилися інші мережі (NASAnet), в тому числі приватні і корпоративні. Всі вони використовували протокол IP принаймні для спілкування з іншими мережами.
Власне Internet - це сукупність всіх комп'ютерних мереж, які спілкуються між собою.
Якщо мережа працює на інших протоколах (не IP), тоді використовують «шлюзи» для спілкування з іншими мережами. У результаті кожному користувачеві кожної мережі потенційно доступні всі комп'ютери всіх мереж.
Спочатку Internet розвивався в США, Великобританії та Скандинавії. Потім з цієї глобальної мережі приєдналася Європа, Азія, Східна Європа, Росія і СНД. Для підключення необхідні лише канали зв'язку. Поступово мережа стає все густішим, підвищуючи надійність передачі повідомлень. Це ж знижує можливості державного контролю. Internet стає воістину «всесвітньою павутиною» з абсолютною свободою слова.
При цьому за статистикою за 1998 рік 70% ресурсів Internet зосереджено в США, 90% користувачів Internet знаходяться в США. Отже і більшість матеріалів представлено на англійській мові (або на двох мовах, включаючи англійську).
Слайд 8
3.Архітектура інформаційних мереж
Основними складовими елементами мережної архітектури є:
адаптер, протокол, клієнт, сервер. Адаптер - це найнижчий рівень
мережної архітектури, який забезпечує зв’язок між фізичним кабелем і операційною системою комп’ютера. Протокол - це набір угод і правил, які визначають тип, фізичні сигнали, їх послідовність в часі, алгоритми прийому, контролю і передачі повідомлень, а також склад службової інформації самих повідомлень. Сервер є, як правило, одною з визначальних ланок будь-якої локальної мережі - інструментом, який не проводити самостійні дії. Сервер за своєю суттю - це ідеальний засіб інтерактивної взаємодії людини з інформацією (звичайно, в електронному виді). Його функціональна суть полягає в тому, що серед взаємодіючих в локальній комп’ютерній мережі процесів виділяється деякий особливий процес, що називається серверним і фізично реалізований на сервері. Інші процеси називаються клієнтами. Клієнти посилають серверу повідомлення і чекають від нього реакції у вигляді зворотних повідомлень. Серверів може бути достатньо багато в мережі, і кожен з них може обслуговувати свою групу користувачів і управляти визначеними базами даних. Робочі станції, які підключаються до серверу, називаються клієнтами. Станції-клієнти - це комп’ютери на робочих місцях співробітників.
Слайд 9
Архітектура мереж
розділяється на:
1.Термінальна архітектура мережі
2.Однорангові локальні мережі
3.Технологія клієнт – сервер
Слайд 10
4.Принципи побудови локальних мереж
Локальна обчислювальна мережа - це
комунікаційна мережа, яка забезпечує в межах деякої обмеженої території
взаємозв’язок для широкого кола програмних продуктів. Вона підтримує зв’язок між ЕОМ, терміналами, обладнанням, забезпечує сумісне використання ресурсів.
Локальна комп'ютерна мережа являє собою об'єднання певного числа комп'ютерів (іноді досить великого) на відносно невеликій території.
Слайд 11
Класифікація мереж за методом управління середовищем передачі даних:
1.
Магістральне з’єднання (шинна топологія).
2. Кільцеве з’єднання
3. Ієрархічне з’єднання
4. З’єднання типу зірка.
5. З’єднання клієнт-сервер
1 2
3 4
5