Презентация на тему Теорія кодів

множини символів рядків, що складається з нулів та одиниць.

Ця множина символів зазвичай включає букви алфавіту, цифри і, як правило, певні контрольні символи. Коди представляються бінарними рядками з метою використання їх комп’ютерами для зберігання та передачі даних. Кодування всіх символів двійковими рядками однієї довжини називається блокуванням.
Для кодування кожного символа використовується 8 біт, то відомо, що кожні 8 біт представляють один символ передаваємого повідомлення.

Лекція 4. Теорія кодів. Слайд 4 з 18

кода для кожного відправленого символа або букви.
При використанні кома-коду

кожний символ кодується рядком з одиниць, в кінці якого стоїть нуль. Множина рядків коду має вигляд {0, 10, 110, 11110, 11111110, ...}. Цей код має явний недолік: елементи коду можуть бути дуже довгими і займати великий об’єм пам’яті.
Для мінімізації об’єма пам’яті найбільш ефективним є код Хафмана. Найбільша перевага цього виду кодування є в тому, що це миттєвий код.

Лекція 4. Теорія кодів. Слайд 5 з 18

код Морзе. Букви і символи, які зустрічаються набільш часто,

мають більш короткий код. В коді Морзе букви розділені «пробілами», а слова – трьома «пробілами». В даному випадку пробіл – це одиниця часу.
Недоліки: в процесі передачі можуть виникати помилки. Причиною помилок – називається невизначеним терміном «шум».

Лекція 4. Теорія кодів. Слайд 6 з 18

називаються кодами, виявляючими помилки.
Коди, що дозволяють виправляти помилки,

називаються кодами, виправляючими помилки.
Проблема використання кодів з виправленням помилок і кодів з виявленням помилок полягає в тому, що вони повинні включати в себе додаткову інформацію, тому вони являються менш ефективними у відношенні мінімізації об’єма пам’яті.
Десяткова позиційна система числення – це спосіб кодування натуральних чисел. Римські цифри – інший спосіб кодування натуральних чисел, при чому є більш наглядним: палець – І, п’ятерня – V, дві п’ятерні – X. Проте при цьому способі кодування складніше виконувати арифметичні дії над великими числами, тому він був витіснутий позиційною десятковою системою.

Лекція 4. Теорія кодів. Слайд 7 з 18

числами.
Кодування є центральним питанням у розвитку різних (практично всіх)

задач програмування:
Представлення даних довільної природи (чисел, текста, графіки) в пам’яті комп’ютера
Захист інформації від несанкціонованого доступу
Забезпечення перешкодостійкості під час передачі даних по каналам зв’язку.
Стискання інформації в базах даних.

Лекція 4. Теорія кодів. Слайд 8 з 18

довжину n, і будемо розглядати рядки як вектори або

(1 × n)-матриці. Визначимо додавання по модулю 2, так що 1 + 1 = 0. Таким чином, 11110001 + 10100111 = 01010110
Скалярний добуток векторів u = (u1, u2, …, un) та v = (v1, v2, …, vn) позначається u • v і дорівнює u1v1 + u2v2 + … + un vn.
Вагою рядку кода с, що позначається wt(c), називається кількість одиниць в рядку.
Якщо с = 1011010, то wt(c) = 4

Лекція 4. Теорія кодів. Слайд 9 з 18

С, що позначається D(C), дорівнює найменшій відстані між двома

рядками з С.
ТЕОРЕМА 19.5. Для кода С:
а) якщо D(C) = k + 1, то використання кода дозволяє виявляти до k помилок.
б) якщо D(C) = 2k + 1, то використання кода дозволяє виправляти до k помилок.
ТЕОРЕМА 19.6. Мінімальна відстань D(C) кода С дорівнює W(C) = min{wt(c) : c ∈ C і c ≠ 0}.

Лекція 4. Теорія кодів. Слайд 16 з 18

☑

☑

англ.. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2003. – 960

с.
Новиков Ф.А. Дискретная математика для программистов: Учебник для вузов. 3-е изд. – Спб.: Питер, 2008. – 384 с.