Презентация на тему Архітектура далекосхідного культурного регіону

пам'ятниках Китаю, Японії, Кореї.
Для східного світогляду важливо усвідомлення

людиною єдності духу і тіла, неба і землі, властиве буддизму.

ВСТУП

Це знайшло відображення і в розвитку мистецтва, а зокрема архітектури.

вже будували дерев'яні каркасні і глинобитні будинки, міста.
В 11-3

ст. до н.е. складалися принципи регулярного планування міст і основні особливості китайської архітектури.

Характерні ознаки старокитайської архітектури:
масивна земляна основа будівлі;
дерев'яна каркасна несуча конструкція із стовпів, балок і кронштейнів;
високий дах із загнутими догори кінцями.

Способи з'єднання дерев'яних балок з трактату Інцзао Фаши, 1103 рік н. е

від нападів кочовиків споруджується Велика китайська стіна.
З 3 ст.

до н.е. по 3 ст. н.е. інтенсивно розвивається будівництво - споруджуються конструктивно складні величні палаци, великі мости, гробниці, брами, в оздобленні яких з'являються скульптури людей, тварин.

Велика китайська стіна

Храм Майцзішань

численні ярусні культові башти – пагоди, будуються прикрашені скульптурою

і розписом печерні храми.
В 7-12 ст. архітектура Китаю відзначається строгістю і монументальністю форм ("Велика пагода диких гусей", "Залізна пагода", храм в Цзінси та ін.

Велика пагода диких гусей

Залізна пагода

які будувалися за правилами "фен-шуй". На зміну суворості і

монументальності форм прийшла легкість і витонченість. Широко застосовувався архітектурний ордер, що складається з кам'яної бази, дерев'яного стовпа, системи балок, кронштейнів ("доу-гун") і "карниза" ("Заборонене місто", "Храм неба", "Стіна дев'яти драконів" та ін.).

Заборонене місто

Храм неба

Стіна дев'яти драконів

в якості житла печери, кам'яні заслони від вітру і

переносні нічліжки.
У керамічну епоху Мумун будівлі були житловими ямами зі стінами-мазанками або покрівельними дахами. Мегаліти (дольмени) використовувалися як поховальні споруди для дуже важливих і знатних людей керамічної епохи Мумун (1500-300 роки до н.е.).

Дольмен в Кочхані

Внутрішнє оформлення житла

Реконструкція будівель

після поширення буддизму в 372 році з Північного Китаю.

На ділянках, де за часів трьох ранніх корейських держав перебували будівлі, під час розкопок виявляють візерункові плитки та кам'яні пагоди, що свідчать про високорозвинену культуру Кореї.

Реконструкція східної кам'яної пагоди

Пагода храму Пунхванса

Реконструкція великої
пагоди в храмі Хванненса

палацової архітектура виявлені в Пхусосансоне (третій палац) і на

місці водойми Кхуннамджі, який згадується в "Самгук саги".

Королівська обсерваторія

Колишній королівський сад

Існувало два типи похоронної архітектури: перший тип - це

ступінчасті кам'яні піраміди, другий - величезні земляні насипи.
Корея також має багату архітектурну спадщину з гробниць і міських стін.

Могила великого короля і воєначальника Когурьо

Королівський похоронний комплекс держави Пекче

з ям"), представляли собою землянки з дахом, покритої соломою і

гілками. Пізніше з'являються споруди на палях "Такаюкі", що слугували зерносховища.
В ІІІ ст. н.е. будували величезні кургани, що служили гробницями для правителів і місцевої знаті.
В І-ІІІ ст. будують синтоїстські святилища, що представляють собою симетрично розташовані будівлі.

Курган імператора Нінтоку

Реконструкція житла

Реконструкція житла

поширюється буддизм, завезений з корейської держави. Перші буддистські релігійні

споруди являли собою практично точні копії китайських зразків.
Буддизм вплинув на архітектуру синтоїстських храмів - збільшилась кількість декоративних елементів, металевих та дерев'яних прикрас.

Золотий зал і пагода в Хорюдзі

Головний зал храму  Монастир Тодай

Прикраса на даху храму Хоодо

місце період некритичних запозичень з арсеналу західноєвропейської буржуазної архітектури.
Японські

архітектори цього періоду запозичили як технології, так і декоративну складову європейських історичних стилів.

Банк в історичному стилі

Будівля Токійського столичного уряду

свого найвищого рівня розвитку в XII-XIII ст. та відрізнялася:
особливою

чуйністю до краси;
трепетним ставленням до природи;
свідомістю нерозривності світу людського і божественного.