Презентация на тему Культурне життя періоду Другої світової війни

на становищі української культури, ще раніше знекровленої комуністичним режимом
Під

час німецької окупації України українські культурні установи, визначні представники наукової, технічної і творчої інтелігенції, музейні цінності тощо в обов'язковому порядку мали бути евакуйовані на схід. Те, що залишилося в архівах, бібліотеках, картинних галереях, музеях, наукових установах, дограбовували нацисти. Загалом до Німеччини було вивезено не менше 330 тис. експонатів.
Першими з Другою світовою війною зіткнулося населення західних областей, приєднаних у 1939 р. до України. У місцеві школи прийшла рідна мова, освіту було оголошено безкоштовною, запроваджено радянські навчальні плани. Проте перебудова шкільництва на радянський лад супроводжувалась русифікацією. Обов'язковим стало атеїстичне виховання.

знищили 8 тис. і зруйнували 10 тис. шкільних приміщень,

їхня освітня політика на загарбаних територіях передбачала онімечення населення та виховання в дусі покори німецькому режимові. Дещо поблажливіше ставились нацисти до населення Галичини. Тут вони-майже не нищили українських початкових шкіл, дозволялося навчання рідною мовою, у підручниках певною мірою відображалась українська культура.

розвитку шкільництва рішень: дітей до школи приймали з 7-річного

віку; запроваджувалося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток (існувало до 1954 р.); з'явилися нові тиші навчально.-виховних закладів тощо.
З визволенням України від окупантів уже до 1950 р. було відновлено довоєнну мережу шкіл, яка охопила 6,8 млн. дітей. Створювалися вечірні школи. Запроваджено загальну обов'язкову 7-річну освіту.

Жданову, близькому помічникові
Й. Сталіна.
Ідеологічна

кампанія була спрямована насамперед проти тих, хто прагнув лібералізації культурної атмосфери і захоплювався досягненнями західної культури. Водночас ця кампанія мала на меті ще більше підносити досягнення російської культури і науки на противагу успіхам інших народів.

поставлена наука. Так, фахівці Фізико-технічного інституту ЛН УРСР розробили

прилади для військової авіації та наземної радіолокаційної системи. Інститут електрозварювання розробив метод автоматичного дугового зварювання під флюсом. Медичні наукові установи працювали над підвищенням ефективності лікування поранених і хворих.
Інститути історії, економіки, археології, мовознавства і літературознавства були об'єднані в Інститут суспільних наук. Його фахівці проводили активну роботу серед червоноармійців, у тилу, виступаючи з лекціями, статтями в газетах і журналах, видаючи наукові праці.

СРСР атомного реактора.
Впродовж 1948-1950 рр. в Інституті електротехніки

АН УРСР під керівництвом С. Лєбедєва створено першу в Європі електронну цифрову обчислювальну машину.
Колектив Інституту електрозварювання ім. Є. Патока АН УРСР розробив нові зразки авто-зварювальної і електричної апаратури.
Важливий внесок у розвиток вітчизняної науки зробили математики
М. Боголюбов, М. Лаврентьев, селекціонер В. Юр'єв, хімік О. Бродський, мікробіолог М. Гамалія та ін. Винахідником першого радянського турбореактивного двигуна став виходець з України академік А. Люлька.

М. Боголюбов

М. Лаврентьев

В. Юр'єв

пригнічував розвиток науки. Жертвами кампанії гонінь стало багато визначних

учених, що зумовило відставання вітчизняної науки від світового рівня.

О. Бродський

М. Гамалія

академік А. Люлька.

література.  У своїх творах письменники звеличували героїзм тих, хто

боровся проти ворога на фронтах, самовіддану працю трудівників тилу, викривали людиноненависницьку ідеологію нацизму. Високим патріотичним пафосом сповнені рядки М. Бажана ("Клятва"), П. Тичини ("Похорон друга"), М. Рильського ("Слово про рідну матір"),
В. Сосюри ("В години гніву"), А. Малишка ("Україно моя!"), О. Довженка ("Україна у вогні") та ін.

В. Сосюра

Серед най відоміших творів того
часу — романи

О. Гончара "Прапороносці",
М. Стельмаха "Велика рідня", В. Некрасова "В окопах Сталінграда" та ін. 
 Каятися за неіснуючі гріхи змушені були
Ю. Яновський, І. Сенченко, М. Рильський, В. Сосюра,
С. Голованіський, О. Вишня та багато інших. Такою самою була ситуація і в інших сферах культури.

домінували в образотворчому мистецтві.
Чимало їх створили О. Шовкуненко,

М. Дерегус, К. Трохименко, М. Глущенко, В. Касіян та інша їхня продукція розповсюджувалася на фронті, серед населення прифронтових і окупованих територій, закликаючи до боротьби із загарбниками.

композитори України. Справжніми подіями в українській музиці стали симфонія

"Україно моя", написана
А. Штогаренком на слова А. Малишка та М. Рильського, кантата "Клятва" на слова М. Бажана, четверта сюїта для симфонічного оркестру Ю. Мейтуса. Чимало ансамблів української пісні й танцю давали концерти на фронті.

евакуйованих з України театральних колективів, які діяли в радянському

тилу. Працювали українські театри й на окупованих нацистами територіях, зокрема у Львові, Станіславі, Тернополі, Києві, Харкові, Херсоні. У фронтових концертах, які нерідко відбувалися просто неба, виступали видатні майстри театрального мистецтва 3. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко та ін.

ТЕАТР НА КІРОВОГРАДЩИНІ

і в післявоєнний період. В УРСР працювали 3 кіностудії

- Київська, Одеська і Ялтинська. Популярними стали кінокартини "Сільська вчителька", "Педагогічна поема", "Весна на Зарічній вулиці", "Тарас Шевченко" та ін.

Особливої ваги в роки війни набуває документальне кіно. Фронтові кінооператори, часто ризикуючи життям, фіксували на плівці безцінні свідчення про героїзм і трагедію Другої світової війни. Велику популярність здобули документальні фільми "Битва за нашу Радянську Україну" та "Перемога на Правобережній Україні ", створені О. Довженком.

працювали над створенням художніх і хронікально-документальних фільмів кіно-митці України.

Зокрема, у 1943 р. режисер М. Донський поставив фільм "Райдуга", який отримав премію американської Академії кіномистецтва "Оскар", а у 1946р. — Державну премію СРСР.