Презентация на тему Історія виникнення повітролавання

відкриття стали можливими задвяки розвитку науки і техніки:

ХV

ст. з'явилося судно нової конструкції - каравела, яке могло рухатися не тільки при попутному вітрі, але і при бічному;
з'явилася астролябія - це прилад для визначення широти;
значні успіхи були зроблені в географії: відродилася антична теорія про кулястість Землі;
був вдосконалений компас;
уточнені географічні карти.

доісторичні часи. Пліт пов’язаний з

колод, а потім човен, видовбаний зі стовбура дерева, були першими спорудами, створеними первісними людьми для пересування по воді.
Пройшли тисячоліття, і на зміну найпростішим плавучим засобам прийшли більш складні – з’явилися обтягнуті шкірою човни та тури, що приводилися в рух мускульною силою людини за допомогою весел.

древньому Вавилоні (приблизно в 17 ст. до н.е.), довгий

час були єдиним засобом сполучення по морю. На них відбувалися торгові експедиції, військові походи.

Єгипті близько 3000 років до н.е..Проте першими суто вітрильними

судами можна вважати ті, що з’явилися в Європі в 13 ст. Нефи –
однощоглові судна з
високими бортами та
баштами в носі і кормі,
перевозили до
800 людей.

також сягає часів глибокої давнини.
Археологічні знахідки

на р. Південний Буг і в інших місцях свідчать про те, що стародавні слов’яни вже більше 3000 років тому будували човни – однодеревки, човни із прутів, кори або шкіри.
На зміну їм прийшли більш складні і морехідні лодії (тури), на яких плавали по Чорному морю в Константинополь.

“чайки”, озброєні веслами і невеликим вітрилом.
Ці

швидкохідні судна, які вміщували до 70 козаків, були бойовими кораблями і здійснювали військові походи.

каравели – трьох, або чотирьохщоглові судна з дуже високою

кормою, низьким носом і складною системою вітрил, яке могло рухатися не тільки при попутному вітрі, але і при бічному.

отже і морепла-
вання вимагало збільшення
вантажопідйомності і
швидкості судів,поліпшення

їх морехідних якостей і збіль-
шення бойової потужності.
Так з’явилися швидкохідні
галеони, флейти пинаса,
а потім фрегати – трищоглові кораблі з двома артилерійськими палубами.
Їх швидкість досягала 10 вузлів (18.5 км/год ). Епоха вітрильного флоту закінчилася лише на початку ХІХ ст.

Роберта Фултона був
побудований колісний
пароплав “Клермонт”,

який вважають першим
у світі річковим пароплавом.
На ньому була встановлена,
виготовлена в Англії парова
машина Уатта потужністю 21 кінських сил (15.4 кВт).
Перший рейс пароплав зробив по р. Гудзону зі швидкістю
близько 4.5 вузлів (8.5 км/год).

Атлантичний
океан в 1819 р., був
американський трищогло-
вий колісний

пароплав
“Саванна” водотоннажністю
350 тон.
У першій половині ХІХ ст.
на зміну дерев’яним конструкціям приходять залізні.
У 1843 р. було побудоване судно з заліза "Грейт Брітні", а в 1858 р. - гігантський (довжиною 211 м) англійський океанський пасажирський пароплав "Грейт Істерн" з паровою машиною потужністю 3400 кінських сил (2500 кВт).

будівництва суден
починають застосовувати
сталь. Розвитку суднобу-
дування сприяло подаль-
ше вдосконалення

та збіль-
шення потужності судових
парових машин, а також створення більш економічних парових турбін і двигунів внутрішнього згоряння.
Використання парових турбін на суднах почалося 1901 р. в Англії і надалі вони отримали широке поширення на великих океанських судах та військових кораблях.

двигуном
внутрішнього згоряння, що
працюють на порівняно
дешевому нафтовому

паливі,
є побудоване в 1903 р. у Росії
річкове нафтоналивне судно
“Вандал”.
Перший у світі морський теплохід “Дело” водотоннажністю 8000 т. був також побудований в Росії в 1907 р.

експлуатацію перший у світі атомний криголам “Ленін”.
Кілька

років потому в США було побудовано вантажно-пасажирське судно “Саванна”, у ФРН – атомний рудовоз “Отто Ган” , в Японії – науково-дослідне судно “Муцу”.

цього
нового перспективного
транспортного засобу, роль
морського флоту в майбутньо-
му

не зменшиться, бо судно
завжди залишиться найбільш
надійним і економічним транс-
портним засобом для переве-
зення великих партій вантажу між континентами, вивчення і освоєння багатств морських просторів.

- початок 20 століття ознаменувався піком повітроплавання. Різноманітні польоти

на повітряних кулях відбувалися в наукових і розважальних цілях.  
Удосконалювалися конструкції
повітряних куль, їхнє оснащення,
установлювалися рекорди висоти
й дальності польоту.
Поступово розвивалася інша
літальна техніка, і польоти на
повітряних кулях залишилися
привілеєм спортсменів.

для
повітроплавання, їх називали
аеростатами.
У перекладі із

грецької мови
слово "аеростат“ означає
"нерухомий у повітрі".
Некеровані аеростати
називаються "монгольф'єрами"
або "шал’єрами" по іменах
їхніх винахідників.

Дирижабль — це та ж повітряна куля, тільки

з двигуном
і пропелером, який дозволяє рухатися не тільки під дією
сили вітру, а й в будь-якому обраному напрямку.

політ на повітряній кулі зробив  священик, єзуїт,

Бартоломео Лоренцо де Гусмао. Відбулася ця  врочиста подія  в 1709 р. у присутності королівських осіб і знаті.