Презентация на тему Візантія

План
1. Візантійська імперія
2. Македонська династія
3. Патріаршество Фотія
4.

Боротьбя проти арабів
5. Вторгнення у Візантію
6. Італія

«Візантійська імперія» держава одержала в працях істориків уже після

свого падіння, вперше — від німецького вченого Ієроніма Вольфа в 1557. Назва походить від середньовічної назви Візантій , якою позначали поселення, яке існувало на місці сучасного Стамбула  до розбудови його Костянтином Великим, тобто Візантійська імперія — та з Римських імперій, центром якої було місто Візантій. Жителі імперії, серед яких були предки сучасних греків, південних слов'ян, румун, молдаван, італійців, французів, іспанців, турків, арабів, вірмен та багатьох інших сучасних народів, називали себе ромеями або римлянами.

Візантійська імперія

Процвітали література і мистецтво. Василь I створив комісію, якій

було доручено переглянути законодавство і сформулювати його грецькою мовою. При сині Василя Леві VI був складений збірник законів, відомий як Базиліки, частково оснований на кодексі Юстиніана і фактично його замінив.

Не менш важливе значення в цей період розвитку країни мала місіонерська діяльність. Балканські слов’яни, які мешкали по сусідству з Візантією прийняли православ’я, хоча не обійшлося й без недовгих переговорів з Римом, коли хитрий і безпринципний болгарський князь Борис, домагаючись привілеїв для створеної церкви, ставив то на Рим, то на Константинополь.

роки Македонської династії християнську єдність було підірвано великим конфліктом

з Римом у зв’язку з призначенням Фотія, мирянина великої вченості, патріархом Константинопольським. У 863 році папа оголосив, що призначення не має законної сили, а у відповідь в 867 році церковний собор в Константинополі оголосив про усунення папи.

Патріаршество Фотія

при імператорах Македонської династії зазнавала головним чином на двох

фронтах: у боротьбі з арабами на сході і з болгарами на півночі. Просування арабів у внутрішні райони Малої Азії було зупинене ще Ісаврійськими імператорами у 8 столітті, однак мусульмани зміцнилися в південно-східних гірських районах, звідки постійно влаштовували набіги на християнські області.

серед підвладного йому народу християнство. Однак прийняття християнства жодною

мірою не охолодило честолюбних задумів болгарських правителів. Син Бориса, цар Симеон, кілька разів вторгався в Візантію, намагаючись захопити Константинополь. Його плани були порушені флотоводцем Романом Лакапіном, що став згодом співімператором.

У критичний момент Никифор II, котрий приділяв основну увагу завоюванням на сході, звернувся за допомогою в утихомиренні болгар до київського князя Святослава, однак згодом зрозумів, що русини самі прагнуть зайняти місце болгар. У 971 році Іоанн I нарешті здолав і вигнав русинів і приєднав до імперії східну частину Болгарії. Болгарія була остаточно підкорена його наступником Василем II в ході декількох запеклих кампаній проти болгарського царя Самуїла,

менш сприятливим. При Альберіко, «принцепсі і сенаторі всіх римлян»,

папська влада ставилася до Візантії без захвату, але починаючи з 961 року контроль над папами перейшов до німецького короля Оттона I з Саксонської династії, який в 962 році був коронований в Римі як імператор Священної Римської імперії.