Слайд 2
Були собі дід та баба. Поїхав дід на
ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому,
а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.
Слайд 3
Тільки до воріт став доганяти, а дід став
на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько
моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 4
- Ні, дідусю, я й не пила, я
й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла. От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
Слайд 5
На другий день посилає другого сина-меншого. Пас, пас
хлопець козу аж до вечора та й став гонити
додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 6
- Ні, дідусю, я не пила, я й
не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий
листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.
Слайд 7
На третій день посилає вже жінку. От вона
погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до
двору, а дід уже стоїть на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба. Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 8
- Ні, дідусю, я й не пила, я
й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок,
бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід прогнав і бабу.
Слайд 9
На четвертий день погнав він уже сам козу,
пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки
надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 10
- Ні, дідусю, я не пила, я й
не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок,
бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс.
Слайд 11
У лісі бачить коза зайчикову хатку,- вона туди
вбігла та й заховалась на печі. От прибігає зайчик,
коли чує - хтось є в хатці.
Зайчик і питається:
- А хто, хто в моїй хатці?
Слайд 12
А коза сидить на печі та й каже:
-Я,
коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть.
Слайд 13
От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під
дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та
й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А ведмідь:
- От я його вижену!
Слайд 14
Побіг до хатки:
- А хто, хто в зайчиковій
хатці? А коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три
копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
Ведмідь і злякався.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
Слайд 15
От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та
й плаче. Коли йде вовк і питається:
- А чого
це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А вовк:
- От я його вижену!
- Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
- Отже, вижену.
Слайд 16
Побіг вовк до хатки та й питається:
- А
хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
-Я,
коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
Слайд 17
Вовк і злякався.
Ні,-- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену -
боюсь.
Слайд 18
Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й
плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається:
-
А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
Слайд 19
А лисичка:
- От я його вижену!
- Де тобі,
лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав - не
вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!
- Отже, вижену.
Слайд 20
Побігла лисичка до хати та:
- А хто, хто
в зайчиковій хатці? А коза з печі:
- Я, коза-дереза,
За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
От лисичка теж злякалась.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
Слайд 21
Пішов зайчик, сів під дубком та й знову
плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
- Чого
ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
- От я його вижену! - каже рак.
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? .
Слайд 22
А коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три
копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу, Хвостиком замету, - Тут тобі й смерть!
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:
-А я, рак-неборак, Як ущипну,- буде знак!