Презентация на тему Політичні погляди Івана Франка

постать вітчизняної та світової історії й культури.

Поет, прозаїк, драматург,

вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч Іван Фрвнко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі, тепер Львівська область, в родині коваля.
Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському (філософський факультет), Чернівецькому та Віденському університетах.

діяч Іван Франко був одним із організаторів Русько-української радикальної

партії, брав участь у виданні її друкованих органів, видавав журнал «Життє і слово».
За політичну діяльність переслідувався австрійською владою. Є автором близько 3000 літературних творів, публіцистичних і наукових праць.

були близькими до марксистських. Виникнення держави він пов'язував з

виникненням приватної власності та суспільних класів.
Найважливішою ознакою держави вважав відокремлений від суспільства управлінський апарат, що виступає як чинник насильства стосовно суспільства.
Характерними рисами такого суспільства є наявність міцної армії як опори існуючого політичного ладу, бюрократичного апарату, посилення виконавчої влади і зниження ролі представницьких органів.
 

й захоплення марксизмом до позицій національної демократії та критики

марксизму.
Світогляд поета формувався в умовах загострення боротьби трудящого селянства й робітництва Західної України проти соціального гніту.

нечисленної пануючої верхівки, тоді як мільйони трудівників не можуть

задовольнити свої елементарні життєві потреби.
Конституційність, парламентаризм не ліквідують соціальної нерівності, бо парламент насправді представляє інтереси заможних верств суспільства, а буржуазне право захищає ці інтереси і робить трудящих фактично безправними.

його негативне ставлення до марксистської ідеї держави диктатури пролетаріату.

Така держава також матиме чиновницько-адміністративний апарат, який стоятиме над народом, і соціальна нерівність не буде подолана.
У зв’язку з цим соціалістичне суспільство І. Франко уявляв як співдружність людей праці, засновану на господарській рівності, повній громадянській і політичній свободі, несумісній з державою.
Політична свобода полягає у відсутності політичного тиску та управління зверху, держави як органу примусу.

усі функції управління суспільством. І. Франко віддавав перевагу безпосередній

демократії, хоча не заперечував необхідності і представницької демократії.
Велику увагу приділяв національному питанню.
Він закликав інтелігенцію сприяти формуванню української нації, здатної до самостійного культурного й політичного життя і спроможної активно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки.

така незалежність, на його думку, не передбачає обов'язкового відокремлення

всіх націй, що входили до складу Російської держави.
Формою політичної незалежності соціальне звільнених народів може бути демократична автономія у складі федерації.

республіканською формою правління, заснованою на громаді як первинному самоврядному

територіальному об’єднанні.
На його думку, вільний розвиток народів без будь-якого верховенства однієї нації над іншою здатні забезпечити соціалізм і федерація.
На федеративних засадах мають будуватися відносини між народами як у межах окремих країн, так і у всесвітньому масштабі.

погляди на проблеми суспільного розвитку, він виступав проти абсолютизації

марксистського вчення, закликав сприймати його як продукт певної епохи, а не як керівництво до дії на всі часи.

літературі, історії та культурі. Його ім'ям названий Львівський університет,

Київський драматичний театр, багато установ освіти, науки, культури в Україні та за кордоном.
З 1980 року започатковано Івано-Франківську міську премію ім. І. Франка.
Його ім'я носить обласний український музично-драматичний театр, освітні заклади та інші установи краю.
Ім'ям Івана Франка названо вулиці в обласному та районних центрах, в селах та селищах області.

: із нагоди 95-ї річниці з дня смерті Івана

Франка / Тарас Головань // Літературна Україна. - 2011. - 16 черв. (№ 24). - С. 1, 2.
Кононенко П. Іван Франко / П. Кононенко // Українська література у портретах і довідках : давня л-ра ХІХ ст. - К. : Либідь, 2000. - C. 324-328.
Ru.m.wikipedia.org/wiki/
Гвоздовський В. Геніальний провидець національно-державного творення України / Василь Гвоздовський // Персонал. – 2006. – № 9. – С. 3-9.