Презентация на тему Тарас Шевченко 1814-1861

поет, і живописець, і скульптор та ще, виявляється, актор...

Шкода, голубе мій, що не обдарував він Тебе щастям.
А.Маєвський

мені чорні брови…»)

Т. Шевченка до померлого І. Котляревського (українського солов’я), щоб

той розважив Кобзаря- сироту.

полтавчанин, віра в безсмертя письменників-патріотів.
Основна думка: Будеш, батьку, панувати, /

Поки живуть люди, / Поки сонце з неба сяє, / Тебе не забудуть!

на «одиноке гніздечко» птаха.
Зав’язка: розповідь поета про вплив солов’їного співу

на почуття людей.
Кульмінація: висловлення суму з приводу смерті «батька» нової української літератури.
Розв’язка: звернення Т. Шевченка до І. Котляревського з проханням надати духовну підтримку під час перебування на чужині.

в’яне», «серце б’ється», «дівчина в’яне, сохне сиротою», «ворон прокричить»,

«засне долина», «соловейко задріма», «повіє вітер по долині, пішла дібровою луна», «луна гуляє», «верба сміється».
Епітети: «світ божий», «дрібні сльози», «співає дрібно, рівно», «запекла душа злодія», «божа мова», «лютий злодій», «мова мудра, щира», «зла доля».
Риторичні запитання: «А де ж дівся соловейко?», «Чому не осталось?», «Піде та замовкне — нащо щебетать?».

годі! / Верба сміється, свято скрізь!», «Поки сонце з

неба сяє, / Тебе не забудуть!», «Праведная думе!», «Та про Україну мені заспівай!».
Звертання: «Праведная думе!», «Прилинь, сизий орле».
Порівняння: «співає… як бога благає».
Повтори: «дівчина в’яне, сохне сиротою», «Сонце гріє, вітер віє», «З поля на долину, / Над водою гне з вербою / Червону калину. / На калині одиноке / Гніздечко гойдає», «недавно… недавно…», «все сумує», «Праведная душа!», «згадаю…», «поки…», «там…».

вірша Тарасові Григоровичу було 25 років і він тільки-но почав

свій творчий шлях. Поет творив цю поезію в ті часи, коли він, за його словами, «из грязного чердака… на крыльях перелетел в волшебные залы Академии художеств».

Григорій Квітка-Основ'яненко

колишню славу рідного краю.

минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для

пробудження національної свідомості українців.
Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.

Віршований розмір: ямб.
Посла́ння — різновид епістоли, полемічний трактат, написаний

як звернення до певної особи чи багатьох осіб.
Епістола – жанр літератури 18 – початку 19 ст. – послання у формі листа. 

здобули козаки, захищаючи рідний край.
Кульмінація: звертання до Основ’яненка, щоб він

уславив героїчне минуле, яке варто шанувати і пам’ятати.
Розв’язка: сум Т. Шевченка за рідним краєм під час його перебування на чужині.

у Дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та

сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало… море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине…», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала…», «море грає», «усміхнеться серце».
Повтори: «сходить… сходить», «Вернітеся!», «Не вернуться!», «правда… правда».
Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують? / Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи правду співаю? / Та що й казать?».

голосна та правдива, як Господа слово».
Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!»,

«Не покриють Україну червоні жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех, якби-то!», «…батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!».
Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла».

«Чи так, батьку отамане?», «Тяжко, батьку…», «Батьку ти мій,

друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти батьку…», «Співай же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!».
Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая».
Анафори: «Де…», «Не вернуться…», «Без…», «Чи…», «За що…», «Нехай…».

Тема: 
розповідь про нещасливе кохання дівчини та її сирітське життя

серед своїх.

через «зраду чорнявого».
Основна думка: Нащо ж мені краса моя,

/ Коли нема долі?

 інтимна
Римування: перехресне.
Віршовий розмір: хорей

«тяжко жити», «лютеє горе», «вітри буйнесенькі».
Повтори: «літа молодії», «очі плачуть»,

«чого серце…».
Риторичні оклики: «Нехай плаче сиротина, / Нехай літа тратить!», «Чорнявому зрадливому / На лютеє горе!».

«очі плачуть», «серце хоче… воркує», «вітри почули».
Порівняння: «нуждить світом, як

пташка без волі», «як голубка, день і ніч воркує», «свої люди — як чужії», «серце, як голубка… воркує».
Звертання: «плач же, серце, плачте, очі».
Риторичні запитання: «Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?», «Та й нащо питати?».
Зменшувально-пестливі форми:  «буйнесенькі», «чорнявий».

краси природи рідного краю; б) святкування Великодня; в)

портрета І. Котляревського; г) петербурзького ранку.
 2. Пташиний спів на калині залюбки слухали: а) молодята, що кохалися ввечері біля річки; б) селяни, які йшли на панщину; в) багаті люди; г) розбійники.

втратила коханого; б) сироті, який вдосвіта підводився працювати; в)

всім тим, хто постраждав від зазіхань злодія; г) напівголодним солдатам.
 4. Солов’їне тьохкання «дрібне та рівне», наче: а) гармонія в душі знедоленого; б) гімн коханню; в) благання до Бога; г) музика життя.
 5. Яку кару обіцяє поет злодію? а) це буде селянський самосуд; б) його знищить козацтво; в) справедливу, що чинить Всевишній; г) самопозбавлення життя.

богів; в) троянців; г) карфагенців.
 7. І. Котляревського в поезії

названо: а) сонцепоклонником; б) вільним вітром; в) батьком; г) тим, хто відродив Трою.
 8. На думку Кобзаря, видатний полтавчанин увічнив: а) славу козацьку; б) звичаї та обряди українців; в) красу пісень рідного краю; г) стиль літературного письма.

хорунжий; б) писар; в) кошовий отаман; г) сотенний.
 10. За

жанровою особливістю «До Основ’яненка» — це вірш -…: а) медитація; б) прохання; в) трагедія; г) послання.
 11. Кого мали на увазі очерети, запитуючи у Дніпра про зникнення дітей? а) селян-заробітчан; б) козаків; в) сиріт; г) жебраків і кобзарів.

а) напівзруйновані курені; б) заржавілу зброю; в)

могили;г) кістки загиблих.
 13. Славу України, на думку Т. Шевченка, містять: а) кургани; б) пісні українські; в) літописні трактати; г) твори політичного спрямування.
 14. Голосною, правдивою, без хитрої мови називає поет: а) пісню; б) історію рідного краю; в) козацьку традицію; г) Московщину.
 

міг яскраво відтворити картини природи рідного краю; б) надавав матеріальну

допомогу бідноті; в) мав співучий голос; г) із захопленням розповідав цікаві пригоди і бувальщини.
 
16. Художні засоби, використані поетом у реченні Слава не поляже, / Не поляже, а розкаже, / Що діялось в світі. а) епітет і анафора; б) повтор і метонімія; в) метафора і гіпербола; г) повтор і метафора.

поет описав: а) страждання дівчини; б) портрет героїні; в) зовнішність

чорнявого; г) повсякденну роботу молодиці.
 18. Героїня «нудиться світом», як: а) людина, що втратила фізичне здоров’я; б) особистість, яку не сприйняло суспільство; в) пташка без волі; г) жебрак серед багатіїв.
 19. Молодиці не потрібна її краса, бо вона вважає, що втратила: а) можливість виявити себе у мистецтві; б) власну долю; в) все, що було в житті; г) віру, надію і любов.
 

соловейком; в) голубкою; г) самотньою берізкою серед поля

широкого.
 21. Що є спорідненим у долях поета і його героїні? а) прагнення стати людиною творчою і мислячою; б) талановитість у малярстві; в) сирітство; г) мрія про повалення самодержавства.
 22. Додає жалю дівчини те, що вона: а) не отримала на шлюб батьківського благословення; б) серед своїх людей була як чужа; в) втратила голос для співу; г) не виявляла бажання виконувати будь-яку роботу по господарству.
 

він: а) був пастухом у дядька Павла; б) навчався в Академії

мистецтв; в) служив козачком у пана Енгельгардта; г) куховарив в управителя панських маєтків.
 
24. Страждання молодиці посилюються через: а) людську байдужість; б) зневагу батьків до неї; в) зимову негоду; г) солов’їне тьохкання.

на запитання.