- Главная
- Разное
- Бизнес и предпринимательство
- Образование
- Развлечения
- Государство
- Спорт
- Графика
- Культурология
- Еда и кулинария
- Лингвистика
- Религиоведение
- Черчение
- Физкультура
- ИЗО
- Психология
- Социология
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Маркетинг
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
Что такое findslide.org?
FindSlide.org - это сайт презентаций, докладов, шаблонов в формате PowerPoint.
Обратная связь
Email: Нажмите что бы посмотреть
Презентация на тему Теорія літератури. Аналіз літературного твору. Роди та жанри літературних творів
Содержание
- 2. Роди та жанри літературних творівЩе в античні
- 3. Драма (від грецького drата — дія; сценічний
- 4. Лірика — лірний, походить від назви стародавнього
- 5. Аналіз літературного творуЗміст творуІдея — основна думка
- 6. Так, засуджуючи скнарість, дріб'язкову ощадливість, черствість і
- 7. Проблематика— це осмислення письменником тих соціальних характерів,
- 8. Тема (від грецького — основа, положення) —
- 9. Тему ліричного твору прийнято називати мотивом, причому
- 10. Форма творуАрхетип – прообраз, первісний образ, ідея.
- 11. У художніх творах архетип — це ідея,
- 12. Інтер'єр — змалювання на картині чи в
- 13. Композиція (від латинського сотроsitіо — складання; створення)
- 14. архітектоніка (від грецького архітектура),структура (від латинського — будова,розміщення, порядок),конструкція (від латинського — побудова).
- 15. Епічний твір може бути цілісним з погляду
- 16. Пролог — початковий епізод твору, у якому
- 17. Образом називають конкретно-чуттєве художнє змалювання в художньому
- 18. Основними з них є, як правило, образи-характери,
- 19. Образність — найхарактерніша властивість мистецтва, зокрема художньої
- 20. Пейзаж — жанр живопису, який передбачає змалювання
- 21. Портрет — у літературному творі змалювання зовнішності
- 22. Сюжет — довільне розміщення автором ланцюга зображених
- 23. Експозиція — частина художнього твору, яка ознайомлює
- 24. Розвиток дії — подальше загострення конфлікту між
- 25. Типовий характер. Тип. Характер, що узагальнює в
- 26. Серед літературних характерів вирізняють так звані загальнолюдські
- 27. Фабула (від латинського байка, переказ) — хронологічний ланцюг подій, зображених у творі.
- 28. Тропи (художні засоби)Анафора — стилістична фігура, яка
- 29. Антитеза (протиставлення) — стилістична фігура, яка утворюється
- 30. Гіпербола (перебільшення) — зворот, у якому ознаки
- 31. Евфемізм — милозвучне слово або вираз, ужитті
- 32. Епітет (художнє означення) — такий мовно-поетичний засіб,
- 33. Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне
- 34. Метафора (перенесення) — один з основних
- 35. Метонімія (перейменування) — різновид тропа, близького до
- 36. Оксиморон (дотепна нісенітниця, дотепно-безглузде) — різновид тропа,
- 37. Наприклад:Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед
- 38. Перифраз (описовий вираз) — заміна прямого найменування
- 39. Порівняння — троп, який пояснює один предмет
- 40. Риторичне питання — питання, порушене не для
- 41. Синекдоха (співвіднесення) — різновид метонімії, заснований на
- 42. Віршування, або версифікаціяВерсифікація — система організації поетичного
- 43. Найпоширеніші системи віршування: Метрична. Характеризується нормативним
- 44. Тонічна. Спирається на повтор слів або словосполучень
- 45. Різновиди стопЧергування наголошених і ненаголошених складів у
- 46. Стопа може бути: • двоскладова: з
- 47. • трискладова:дактиль (наголос на першому складі)
- 48. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! 1. Наголошений склад є основою стопи.2.
- 49. Етапи визначення розміру вірша1. Роботу починаємо з
- 50. Це було у тому місті,— ٮ —
- 51. Рима та римуванняЯк правило, для вірша характерна
- 52. За місцем останнього наголосу в рядку рима
- 53. Чоловіча рима вважається твердою, бо кінчаючись сильним
- 54. Зважаючи на послідовність римування рядків у строфі, воно може бути: кільцеве (авва), суміжне (авав), парне(аавв).
- 55. Кучугури димів на ліси намело.
- 56. Води наносять, нарубають дров,
- 57. Десь опівночі раптом присниться аСивій яблуні
- 58. Вірш, у якому немає рими, відсутня, називається білим віршем. У ньому чітко простежується внутрішня метрична структура.
- 59. Аналіз епічного твору1. Жанрова специфіка твору.2. Ідейно-тематичний
- 60. Аналіз ліричного твору1. Жанрова своєрідність твору.2. Мотив,
- 61. Скачать презентацию
- 62. Похожие презентации
Роди та жанри літературних творівЩе в античні часи розрізнялися способи вираження художнього змісту — три основних роди — епос, лірика і драма. В основі епосу лежить художньо освоєна подія, в основі лірики — переживання особистості, а
Слайд 3 Драма (від грецького drата — дія; сценічний твір)
— дія, спосіб відтворення взаємин між людьми, їхніх дій
і вчинків не описово, а через розмови дійових осіб — їхні монологи, діалоги, полілоги.Епос— розповідь, у найширшому розумінні слова це будь-яке повідомлення, будь-яка важлива інформація прозою, і не лише прозою, а й віршованим текстом.
Слайд 4 Лірика — лірний, походить від назви стародавнього струнного
музичного інструмента ліри, під акомпанемент якої виконувались пісні, що
поклали початок ліричним віршамЖанр — тип літературного твору. Жанр як структурний тип об'єднує в собі родові та видові якості, тематичні, пафосні, композиційні, образні, стильові ознаки.
Слайд 5
Аналіз літературного твору
Зміст твору
Ідея — основна думка про
відтворені життєві явища й події. Вона органічно пов'язана з
темою, адже несе в собі оцінки зображених у творі людей, стосунків між ними, щось схвалює, підносить, а щось викриває, осуджує..Слайд 6 Так, засуджуючи скнарість, дріб'язкову ощадливість, черствість і некультурність
Пузиря («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), драматург прагне, щоб власники потужного
капіталістичного виробництва були справжніми господарями в державі, а не бездушними нагромадждувачами багатств.Слайд 7 Проблематика— це осмислення письменником тих соціальних характерів, явищ,
які він зобразив у творі, характерних тенденцій розвитку суспільного
життя, його контрастів і конфліктів. Скажімо, у драмі «Хазяїн» І. Карпенка-Карого головною проблемою автор виокремлює бездуховність і безкультурність хазяїв, які мають власний капітал, але не вміють розпорядитися ним так, щоб він приносив користь і їм, і суспільству.Слайд 8 Тема (від грецького — основа, положення) — предмет
зображення, ті життєві явища, які відібрані митцем для художнього
відтворення. Наприклад, у п'єсі І. Карпенка-Карого «Хазяїн» предметом зображення є таке соціальне явище, як утвердження в суспільстві нової соціальної групи — власної національної буржуазії на стадії нагромадження власності.Слайд 9 Тему ліричного твору прийнято називати мотивом, причому у
творчості того чи іншого поета висвітлюється низка тем, часто
близьких, споріднених і тому правомірно визначаються мотиви лірики Т. Шевченка певного періоду або й усієї його поезії, мотиви лірики О. Олеся, Ліни Костенко.
Слайд 10
Форма твору
Архетип – прообраз, первісний образ, ідея. Архетип
закладений в основу чуттєво-настроєвих комплексів, найяскравіше постає в міфах,
фантазіях, снах, художній творчості у вигляді стійких мотивів та асоціацій. Архетип — прадавній взірець, який існує одвічно у свідомості людства і, передаючись із роду в рід, від покоління до покоління впродовж тисячоліть мотивує вчинки людини.Слайд 11 У художніх творах архетип — це ідея, персонаж,
акція, об'єкт, випадок, що охоплює найсуттєвіші риси, які є
первісними, загальними, універсальними. Його розглядають як одне з невичерпних і потужних джерел літератури та мистецтва. Скажімо, архетип лісу й землі в повісті Ольги Кобилянської «Земля», архетип степу у творчості Тараса Шевченка та Євгена Маланюка. Архетипи притаманні національній ментальності й водночас людському родові взагалі.Слайд 12 Інтер'єр — змалювання на картині чи в художньому
творі внутрішнього простору споруди, житла, у якому мешкають персонажі.
Це може бути опис меблів, концентрація уваги на якихось предметах побуту, речах тощо. Інтер'єр конкретизує місце подій у творі, точно ілюструє соціальне становище персонажів, їхню професію, духовні запити, звички й т. ін.Слайд 13 Композиція (від латинського сотроsitіо — складання; створення) —
зумовлена змістом побудова, розміщення, і співвідношення всіх його складових
частин, порядок розгортання подій і взаємодії персонажів. У літературознавчих працях вживаються й синоніми до цього терміна:
Слайд 14
архітектоніка (від грецького архітектура),
структура (від латинського — будова,розміщення,
порядок),
конструкція (від латинського — побудова).
Слайд 15 Епічний твір може бути цілісним з погляду побудови,
а може членуватися на окремі частини, розділи, глави.
Одним з
елементів архітектоніки драматичного твору є ремарки (примітки) — пояснення автора в тексті п'єси, що, як правило, подається курсивом у дужках. Слайд 16 Пролог — початковий епізод твору, у якому автор
підводить читача до сприймання твору, повідомляє про свої наміри.
Епілог
— підсумкова частина твору, у якій розповідається про подальшу долю головних персонажів після того, як основні суперечності між ними розв'язалися, іноді через багато років після зображених подій.Слайд 17 Образом називають конкретно-чуттєве художнє змалювання в художньому творі
людини (образи-персонажі), природи (образи-пейзажі), речового оточення (образи-речі).
У художньому творі
функціонують численні образи. До образної системи входять образи-типи, образи-характери, образи-символи, образи-деталі тощо. Слайд 18 Основними з них є, як правило, образи-характери, образи-персонажі,
образи-типи.
Здебільшого у центрі художнього зображення стоять людські образи
Слайд 19 Образність — найхарактерніша властивість мистецтва, зокрема художньої літератури.
Літературний характер — це творчо змальована людська індивідуальність у
сукупності притаманних їй рис.Слайд 20 Пейзаж — жанр живопису, який передбачає змалювання картин
природи. У художній літературі — це бачення письменником навколишнього
світу природи — неба, річки, озера, поля тощо та його впливу на душу людини. Пейзаж часто виступає образною паралеллю до душевного стану персонажів.Слайд 21 Портрет — у літературному творі змалювання зовнішності персонажа:
виразу обличчя, постаті, ходи, одягу, манери триматися, характерних жестів
тощо. Основне його призначення — дати читачеві зорове уявлення про дійових осіб. Портрет у літературному творі виступає одним з найважливіших засобів творення художнього образу й несе в собі разом з іншими художніми прийомами відбиток авторської індивідуальності.Слайд 22 Сюжет — довільне розміщення автором ланцюга зображених подій.
У повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» фабула й сюжет
твору збігаються, бо події розвиваються хронологічно, послідовно. У новелі В. Стефаника «Новина» фабула із сюжетом не збігається, бо твір починається розв'язкою.Слайд 23 Експозиція — частина художнього твору, яка ознайомлює читача
з його головними персонажами, з умовами й обставинами, які
спричинили виявлення конфлікту. Це тло, на якому будуть розгортатися події.Зав'язка прояснює читачеві якісь події та ситуації, з яких починається конфлікт протиборних сил у творі.
Слайд 24
Розвиток дії — подальше загострення конфлікту між персонажами.
Кульмінація
(від латинського – вершина) — епізод у творі, коли
конфлікт досягає найвищої точки напруження, після якої, як правило, настає розв'язка.Розв'язка – завершення конфлікту.
Слайд 25 Типовий характер. Тип. Характер, що узагальнює в собі
істотні властивості людей, називають типовим характером, типом.
Прототип. Письменник у
житті часто зустрічає людей, що стають прототипами його героїв, персонажів. Прототипом називають факт життя чи риси характеру, які покладено в основу створення літературного образу.Слайд 26 Серед літературних характерів вирізняють так звані загальнолюдські характери,
їх називають традиційними (світовими, вічними): Прометей — тип людини,
здатної принести себе в жертву заради інших людей, Дон Кіхот — тип мрійливого ідеаліста, Гобсек — скнара, Мавка — тип гармонійного поєднання природи і людини.
Слайд 28
Тропи (художні засоби)
Анафора — стилістична фігура, яка утворюється
повтором слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць.
Наприклад, у поемі М. Рильського «Слово про рідну матір» кожна нова строфа починається піднесеним і урочистим:Благословен той день і час...
Благословенна ти в віках...
Благословенні ви, сліди...
Слайд 29 Антитеза (протиставлення) — стилістична фігура, яка утворюється зіставленням
слів або словосполучень, протилежних за змістом. Антитеза часто трапляється
в прислів'ях та приказках, афоризмах: «Ситий голодному не вірить», «Праця чоловіка годує, а лінь марнує».У мужички — руки чорні,
В пані — рученька тендітна.
Леся Українка
Слайд 30 Гіпербола (перебільшення) — зворот, у якому ознаки описуваного
предмета подано в надмірно перебільшеному вигляді з метою привернути
до них увагу читача. В основі гіперболи лежить елемент певної абсурдності, різкого протиставлення здоровому глузду або суспільному досвідові.Слайд 31 Евфемізм — милозвучне слово або вираз, ужитті для
заміни непристойних, небажаних, заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли
не дозволялося називати певний тотем, речі або явища тощо. Наприклад: помер — пішов з життя, смерть — біла з косою, чорт — нечистий, стара людина — літня людина.Слайд 32 Епітет (художнє означення) — такий мовно-поетичний засіб, який
шляхом художнього переосмислення надає означуваним словам особливої художньої забарвленості
й наповненості. Іншими словами епітет — це особливе художнє означення.Мріють крилами з туману
Лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани Зорі сургучеві.
В. Симоненко.
Слайд 33 Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення
митця до предмета зображення. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною
формою.Од молдаванина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!
Слайд 34 Метафора (перенесення) — один з основних тропів
поетичного мовлення. В метафорі певні слова та словосполучення розкривають
сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. Причому вона не може бути порівнянням:Осінній вечір морозом дихав.
Сахається розгублена душа,
Почувши раптом тихі кроки щастя.
Л. Костенко.
Слайд 35 Метонімія (перейменування) — різновид тропа, близького до метафори,
у якому переноситься значення слів з певних явищ та
предметів на інші за суміжністю. Та метонімія, на відміну від метафори, може замінити часткове на ціле або навпакиТи довго Шекспіра перекладав сьогодні (Є. Маланюк).
Слайд 36 Оксиморон (дотепна нісенітниця, дотепно-безглузде) — різновид тропа, що
полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів,
унаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (крижаний вогонь, світла пітьма, назад у майбутнє, ходячий труп, страшенно веселий).
Слайд 37
Наприклад:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха
співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть
думи сумні!Леся Українка.
Слайд 38 Перифраз (описовий вираз) — заміна прямого найменування предмета
непрямим його означенням, по даним у формі описового словесного
звороту. Перифразом можуть бути як довільні, так і фразеологічні сполучення слів: чорне золото — вугілля, птах миру — голуб, тримати язик за зубами — мовчати.Слайд 39 Порівняння — троп, який пояснює один предмет через
інший, подібний до нього (часто за допомогою єднальних сполучників:
як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін.)Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.
В. Симоненко.
Слайд 40 Риторичне питання — питання, порушене не для того,
щоб отримати відповідь, а з метою узагальнення очевидної думки.
Хто
може випити Дніпро,Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре?
М. Рильський.
Слайд 41 Синекдоха (співвіднесення) — різновид метонімії, заснований на кількісному
зіставленні предметів та явищ (уживання однини в значенні множини
і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового).Кругом Січі Запорожця Москаль облягає (Народна пісня).
Слайд 42
Віршування, або версифікація
Версифікація — система організації поетичного мовлення,
в основі якої закладене закономірне повторення певних мовних елементів.
Слайд 43
Найпоширеніші системи віршування:
Метрична. Характеризується нормативним чергуванням довгих
та коротких складів (поширена в античному віршуванні).
Силабічна. Первісною
ритмічною одиницею взято склад (система, властива мовам з постійним наголосом — французькій, польській наголосом як основного ритму.Слайд 44 Тонічна. Спирається на повтор слів або словосполучень зі
своїм наголосом як основного ритму.
Силабо-тонічна. Базована на чергуванні наголошених
та ненаголошених складів, яка поєднує в собі силабічні і тонічні якості. Ця система найбільш характерна для українського віршування.
Слайд 45
Різновиди стоп
Чергування наголошених і ненаголошених складів у силабо-тонічній
системі утворює стопу — найкоротший відрізок певного віршового метра.
Слайд 46
Стопа може бути:
• двоскладова:
з наголосом на
першому складі — хорей — ٮ;
на другому складі —
ямб ٮ —; ненаголошена — пірихій ٮ ٮ;
обидва склади наголошені — спондей – – ;
Слайд 47
• трискладова:
дактиль (наголос на першому складі) —
ٮ ٮ;
амфібрахій (наголос на другому складі) ٮ — ٮ;
анапест
(наголос на третьому складі) ٮ ٮ —;• чотирискладова
Слайд 48
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!
1. Наголошений склад є основою стопи.
2. Основні особливості
стопи: вона об'єднує один наголошений та один чи два
ненаголошених склади; наголос може падати на будь-який склад; стопа є частиною віршованого рядка, а не слова.
Слайд 49
Етапи визначення розміру вірша
1. Роботу починаємо з того,
що розставляємо наголоси і складаємо схему рядків вірша.
2. Визначаємо
закономірності чергування наголошених і ненаголошених складів.3. Поділяємо на стопи:
Слайд 50
Це було у тому місті,
— ٮ — ٮ
— ٮ — ٮ
Що саме його наймення
— ٮ —
ٮ — ٮ — ٮБолем серце нам стискає,
— ٮ — ٮ — ٮ — ٮ
Ніби пісня журавлина.
— ٮ — ٮ ٮ ٮ — ٮ
М. Рильський.
Бачимо: двоскладова стопа з наголосом на першому складі — хорей.
Слайд 51
Рима та римування
Як правило, для вірша характерна рима
— співзвучність закінчень у суміжних та близько розміщених словах,
які можуть бути на місці клаузул (заключна частина віршованого рядка) або перебувати в середині віршового рядка. Рима надає віршовому рядку більшої стійкості, чіткіше підкреслює закінчення рядка, посилює милозвучність віршованої мови.Слайд 52 За місцем останнього наголосу в рядку рима може
бути:
• на останньому складі — чоловіча (Дніпро —
добро);• на передостанньому — жіноча (кручі — ревучі);
• на третьому від кінця — дактилічна (пробиратися — побиватися).
Слайд 53 Чоловіча рима вважається твердою, бо кінчаючись сильним (наголошеним)
складом, рядок ніби відрубується; жіноча — напівм'якою, бо після
сильного складу йде слабший (ненаголошений), дактилічна — м'якою, бо рядок закінчується двома слабшими складами.Слайд 54 Зважаючи на послідовність римування рядків у строфі, воно
може бути:
кільцеве (авва),
суміжне (авав),
парне(аавв).
Слайд 55 Кучугури димів на ліси намело.
а
Яма світла між них — як забута копальня, в
Закіптюженим
небом пливе НЛО аБезпритульний вінок на Івана Купала в
авав — суміжне римування.
Слайд 56
Води наносять, нарубають дров, а
Запорають
в хліві і на городі.
вУтомлені, присядуть у господі: в
Не вгледіли, коли і день пройшов, а
М. Луків.
авва — кільцеве римування.
Слайд 57
Десь опівночі раптом присниться а
Сивій яблуні юна
жар-птиця, а
Що з краю
світу до неї літала вІ в любові навік присягала. в
М. Луків.
аавв — парне римування
Слайд 58
Вірш, у якому немає рими, відсутня, називається білим
віршем. У ньому чітко простежується внутрішня метрична структура.
Слайд 59
Аналіз епічного твору
1. Жанрова специфіка твору.
2. Ідейно-тематичний зміст
твору, його проблематика.
3. Композиційно-сюжетна структура твору.
4. Образна система твору.
5.
Словесна форма твору.
Слайд 60
Аналіз ліричного твору
1. Жанрова своєрідність твору.
2. Мотив, своєрідність
його розгортання.
3. Образ ліричного героя.
4. Композиційна структура вірша.
5. Художні
засоби (тропи), мова твору.6. Ритм, рима, спосіб римування, строфа.
