Презентация на тему Юрій Збанацький

Борсуків Остерського (тепер Козелецького) району на Чернігівщині в селянській

родині.

— в місті Остер.

Навчався в Чернігівському педагогічному технікумі, згодом

в Ніжинському педагогічному інституті, який закінчив в 1937 році.
В 19 років по закінченні інституту працював вчителем, директором неповної середньої школи , завідуючим районним відділом освіти.
В липні 1940 року призначений редактором районної газети.

вчителем, директором неповної середньої школи , завідуючим районним відділом

освіти.

В липні 1940 року призначений редактором районної газети.

по 1945 роки.

6 січня 1942 року потрапляє до рук

фашистів. Його тримають у чернігівській вязниці , а потім переводять у Яцівський концтабір. У серпні 1942 року він звідти тікає.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

імені Горького, згодом очолив філологічний факультет цього ж інституту.

Обирався

заступником голови Спілки письменників України, першим секретарем Київської організації письменників, був членом Спілки письменників СРСР.

IX, X скликань. У складі делегації УРСР неодноразово брав

участь на сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

Друкувався з 1944 р. Його повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» були екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Написав «Поліські билиці» — короткі оповідання з життя його знайомого вчителя Каленика Переплигнигопченка.

премії імені Т.Г.Шевченка

У 1975 році за роман “Кують зозулі”

та за повісті і оповідання ,що вийшли в чотирьох книгах у видавництві “Веселка”(1971-1974) цому присуджено літературну премію імені Лесі Українки.

в Києві на Байковому кладовищі

у співавт.),
«Між добрими людьми» (1962),
«Втікач з Янтарного» (1968),
«Сеспель» (1970),
«Таємниця

партизанської землянки» (1975),
«Чекайте на зв'язкового» (1980).

полком.
Сюжет:Одного разу кашовари, які зупинилися в невеличкому селі, видавали

обід бійцям. І коли вже повз кухню пройшов увесь полк, кашовари почали збиратися в дорогу. Саме в цей час біля кухні з’явився хлопчик(«немов з-під землі виріс»). Хлопчик розповів про те , як він сховався в окопі від фашистів, які палили селище. Солдати нагодували хлопчика і порадившись взяли с собою у полк («Будеш ти сином нашого полку»). Савочка допомагав у полку, йому пошили форму , і коли його кликали Савочка негайно ж кидався на поклик, доповідаючи дзвінко «- Гвардії сержант Савочка з'явився!», а коли запитували «А хто ж твій татусь, Савочко?»
« Гвардійський полк, товаришу командир! - чітко доповідав хлопчик.»
«А хто мама?» « Кухня, товаришу командир!»
 Ідея: автор прагнув показати участь дітей – досвідчених партизанських розвідників, активних помічників дорослих в роки Великої Вітчизняної війни, те як війна загартувала їх волю, зробила сміливими, мужніми,вірними обов’язку.

стати бійцем роти, і який дуже любив тварин і

птахів.
Сюжет: розповідь про те, як син начальника штабу Коля, дуже хотів стати бійцем роти, але батько його не брав, говорив йому, що він малий на зріст, ноги короткі. Коля спіймав зайченя і показав татові, але батько і не дивувався маленькому вухатому зайчаті. Коля дуже любив звірів і птахів. Він завжди приносив до штабу якихсь звірів чи птахів. Вужа вбили прийнявши за гадюку, зате в Колі з’явилось чубате шпаченя. Коли всі птахи відлітали у вирій, він залишався і сидів біля вікна. До штабу завжди приходили командири, стукали і Коля відповідав -«Зайдіть», але раз він не почув стука, але почув, що хтось сказав –«Зайдіть». З цього у шпака з’явилися свої обов’язки. Навесні Коля став бійцем роти розвідників, змайстрував шпаківню своєму шпакові. Рота залишила партизанське селище. Влітку повернулися в свої краї. Все заросло в селі, двері були підперті товстою палицею. Коля стукнув ногою по дверях, і почув - «Зайдіть». На березі біля шпаківні шпак, але тут була ще шпачиха і маленькі шпаченята. Коля привітався з господарем землянки.
Ідея: показати взаємовідносини людини з живою природою (з тваринами та птахами), їхнє ставлення до людей.

допоміг партизану вижити.
Сюжет:Якось двоє друзів – розвідників йшли у

розвідку та потрапили у перестрілку з ворогами, де одного з них поранили в ногу, а інший взявши свого бойового товариша на плечі допомагав йти до штабу. Але, так як дорога була не близькою, поранений партизан знесилився та залишився під кущем, а товаришу наказав йти швидше по допомогу та повернутися за ним. Довго лежав він там, а допомоги все не було. Але раптом йому почулося шарудіння листя і він взрів їжачка, який до куща ніс грушки. Партизан поспостерігав, а коли їжачок пішов трішки взяв грушок та підживився ними. Їжачку спочатку це не сподобалось, але потім він його підгодовував всі подальші дні ще й яблучками. Коли повернулися партизани їжачка не було вдома, але я весь час дивився в ліс, щоб побачити очі цього щедрого їжачка, який спас від голоду.
Ідея: Автор намагався показати хвилюючу картину партизанського буття та те, що вдома й природа допомагає. Виховати в дитини патріотичне ставлення до історії та бережне ставлення природи.

, яку прозвали Ласунка за те, що вона дуже

полюбляла цукор. Ще маленькою партизани знайшли її на початку осені, так і прожила вона всю зиму у них. Але з приходом весни не могла вона сидіти на місці, почала тікати в ліс, спочатку на 3 днів, а потім і зовсім не повернулася, вже і забувати про неї стали, та якось, через рік стрибнула гарна Ласунка партизану на плече, він впізнав її, покормив би, але й все мого не було вже їжі чотири дні, бо йшла війна…
Ідея: людина і природа – вічні друзі.

пташенят.
Сюжет: В однієї сім’ї на горищі поселилося два

голуби,згодом у них народилося двоє пташенят. Одного разу коли пташенята вчилися літати одне впало на землю кіт це побачив і кинувся до нього. Голубка кинулась захищати своє пташеня , і перемогла.
Ідея: Автор хотів показати велику любов матері до дитини і що вона ніколи не залишить її.