Презентация на тему Міжнародна політика ціноутворення

ціни
Визначення цільового ринку (сегмента світового ринку)
Аналіз сприйняття торговельної марки
Критичний

аналіз інших елементів маркетингового комплексу

Формулювання загальної політики ціноутворення

Визначення цілей та завдань ціноутворення

Дослідження факторів цінових обмежень

Формулювання цінової стратегії

Встановлення ціни

Реалізація цінової стратегії

Сукупність цілей ціноутворення поділяється на три групи:
- фінансові,

що грунтуються на прибутку (досягнення максимального прибутку, отримання задовільного або визначеного прибутку, швидке отримання готівки тощо);

- збутові, що грунтуються на цілях інтенсифікації чи екстенсифікації збуту (зростання реалізації, максимізація частки ринку, ефективна реалізація нового товару тощо);

- ситуаційні, що грунтуються на цілях збереження чи створення для фірми більш прийнятних умов діяльності (запобігання небажаних дій уряду приймаючої країни, мінімізація наслідків діяльності конкурентів, стимулювання заінтересованості учасників каналів розподілення, стабілізація цін, запобігання виникненню «цінової війни» тощо).

Визначення цілей та завдань ціноутворення

При виході на міжнародний ринок в залежності від ситуації фірма ставить такі завдання ціноутворення:

- завоювання максимальної частки ринку, що досягається, головним чином, шляхом максимального зниження цін за рахунок зменшення витрат виробництва. Реалізується, як правило, на ранніх стадіях ЖЦТ товару

- завоювання лідерства за якістю товару передбачає встановлення досить високої ціни задля покриття витрат на досягнення високої якості та проведення дорогих НДДКР. Висока ціна позитивно сприймається споживачами як компенсація за якість

- максимізація поточного прибутку – обрання високої ціни для забезпечення найбільшого поточного прибутку та відшкодування витрат у найкоротші терміни. Реалізується у випадках значного перевищення попиту на товар над пропозицією або пропозиції унікального товару, відсутнього у конкурентів (“поточні фінансові показники важливіше перспективних”)

- забезпечення виживання – встановлення низьких цін (іноді навіть збиткових, але ненадовго) з метою втримати позиції на ринку. Використовується в умовах значного перевищення пропозиції над попитом, наявності багатьох конкурентів або різкої зміни потреб споживачів (“виживання важливіше прибутку”)

цінових обмежень:
Попит (“вершина ціни”, “ціновий максимум”). У випадку неелас-тичного

попиту ціни підвищуються, еластичного – знижуються
Витрати (“фундамент ціни”, “ціновий мінімум”). Витрати на виробництво, розподіл та збут, включаючи норму прибутку
Пропозиція (конкуренція). Вивчення цін та якості конкуруючих товарів
Державна цінова політика щодо ціноутворення:
фіксовані ціни, що встановлюються державою;
регульовані ціни, що встановлюються підприємствами за правилами, які визначає держава;
вільні ринкові ціни, що формуються за правилами “ринкової гри”, які визначає держава

витрат

Ціноутворення на основі пропозиції, орієнтованої на рівень конкуренції
Методи ціноутворення
Здійснюється

на підставі суб’єктивної оцінки покупцем цінності та якості товару. Зростання попиту веде до зростання цін і навпаки.
Низький платоспроможний попит населення закриває ринки для дорогих товарів

Розраховується за формулою Ц=С+П, де С – собівартість продукту, П – середня норма прибутку або бажаний обсяг прибутку. Повна собівартість продукту в іноземній державі визначається “каскадом собівартості” товару, що не зазнав жодної обробки в країні призначення

Використовується метод поточної ціни (відштовхування від цін конкурента) або метод “запакованого конверта” (встановлення ціни в ході закритих тендерних торгів, при очікуванні цінових пропозицій конкурента ціна мінімізується з метою досягнення більш вигідного контракту)

+
= Собівартість продукту до фінансових витрат +
= Експортна собівартість

до відправки продукту +

“Каскад” собівартості експортних товарів

Повна “національна” собівартість продукції +

+ вартість упаковки та спеціальної підготовки до експорту

+ частка витрат на функціонування експортної служби підприємства

+ витрати на завантаження та міжнародні перевезення

+ страхові витрати на транспорт

+ “консульські” витрати (портовий збір, збір аеропорту та ін.)

+ витрати “на в’їзд” до іншої держави (мито, витрати гарантійного зберігання та ін.)

+ витрати по збуту в іноземній державі (вартість зберігання, зарплата торгового персоналу, стимулювання продаж і реклама, післяпродажне обслуговування тощо)

+ фінансові витрати (фінансування до продажу, фінансування комерційного кредиту)

= Собівартість продукту до визначення ступеню ризику +

+ вартість покриття фінансового, політичного та комерційного ризиків

= Повна собівартість продукту в іноземній державі

Даний алгоритм застосовується у тих випадках, коли виробник повністю бере на себе збут експортованого продукту. Якщо він продає його посередникам, то відпускна ціна розраховується виходячи із собівартості на даній стадії угоди. Передача власності регулюється Класифікацією базисних умов поставок товарів “ІНКОТЕРМС”, прийнятою Міжнародною торговельною палатою

зміни початкової ціни товару в умовах ринку, що найкраще

відповідає меті і місії підприємства. Виділяють такі стратегії:

1. Стратегія “зняття вершків” – початковий продаж товару по якомога вищій ціні, що значно перевищує собівартість; в міру освоєння виробу і розширення масштабів його випуску ціна поступово спадає.

2. Стратегія проникнення (потужного впровадження) – початково встановлюється відносно низька ціна для залучення якомога більшого числа покупців та усунення більшості конкурентів. На стадії росту ціна підвищується до нормального рівня

3. Стратегія витіснення – компанія застосовує вкрай низькі ціни, що фактично виключають появу аналогічних товарів конкурентів

4. Стратегія орієнтації на цінового лідера – взяття за основу політики цін ринкового лідера, частка якого найбільш значна

5. Стратегія престижних цін – продаж товару по високих цінах в розрахунку на сегменти ринку, для яких найважливішими є якість товару і престиж товарної марки

6. Стратегія диференційованих цін – продаж одного й того самого товару по різних цінах для різних споживачів (різних країн, різних сегментів ринку) за умови наявності між ними певних бар’єрів

7. Стратегія стимулювання комплексних продаж – призначення низької (іноді навіть збиткової) ціни на основний товар при одночасному встановленні високих цін на додаткові компоненти, комплектувальні та витратні матеріали

ціна.
Базисна ціна — ціна, відштовхуючись від якої, маркетолог встановлює

ціну товару, яка є предметом узгодження з покупцем. Це ціна товару стандартної якості, на базі якої встановлюється ціна товару більш високої та низької якості. Базисна ціна коригується шляхом заліків, знижок та надбавок.
Базисні умови поставки — умови зовнішньоторговельної угоди стосовно розподілу обов'язків між продавцем та покупцем відносно оформлення документів, розподілення витрат, виконання термінів постачання тощо.
Знижка — можливе зменшення базисної ціни товару залежно від обсягу продажу, мети фірми на зарубіжному ринку, стосунків між партнерами, умов розрахунків тощо.
Основні види знижок:
- оптова – знижка, яка залежить від розміру партії товару, що купується;
- сконто – знижка з ціни товару при оплаті його вартості до встановленої дати платежу;
- бонусна – знижка, що надається постійним покупцям, якщо протягом певного часу вони придбали обумовлену кількість товару;
- сезонна – знижка ціни товару в несезонний період його закупівлі.
Вторговування ціни — завершальний етап комерційних переговорів щодо ціни, коли покупець намагається знизити обгрунтовану продавцем ціну; згідно з торговельною традицією різниця між ціною продавця та ціною покупця ділиться наполовину.
Червона ціна — ціна угоди, яка задовольняє і продавця і покупця.

підприємства“, “з рудника“, “зі складу“ тощо ) – EX

WORKS (EXW).
За цієї базисної умови продавець не має жодних зобов’язань як по транспортуванню товарів, так і по його завантаженню на транспортний засіб.

2. «Франко-перевізник» (вільно у перевізника) – FREE CARRIER (FCA).
За цією умовою продавець зобов’язаний здати товар у розпорядження вказаного покупцем перевізника у названому пункті.

3. «ФАС» (вільно уздовж борта судна . . . назва порту відвантаження) – FREE ALONGSIDE SHIP (FAS).
Продавець зобов’язаний поставити за свій рахунок товар в обумовлений контрактом порт завантаження та розташувати його уздовж борта судна.

4. «ФОБ» (вільно на борту. . . назва порту відвантаження) – FREE ON BOARD (FOB).
Продавець зобов’язаний завантажити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, і оплатити виконання експортних формальностей.

5. «КАФ» (вартість і фрахт. . . назва порту призначення) – COST AND FREIGHT (CFR).
Продавець зобов’язаний зафрахтувати судно, оплатити вартість фрахту до узгодженого порту призначення, завантажити товар на борт судна в порту відвантаження у встановлений контрактом термін, сплатити за виконання експортних формальностей .

6. «СІФ» (вартість, страхування, фрахт. . . назва порту призначення) – COST, INSURANCE AND FREIGHT (CIF) .
Продавець зобов’язаний застрахувати товар від транспортних ризиків .

7. «КПТ» (фрахт/перевезення оплачені до . . . назва пункту призначення) – CARRIAGE PAID TO (CPT).
Продавець має укласти за свій рахунок угоду перевезення товарів до узгодженого пункту в місце призначення та сплатити перевізнику провізну плату.

8. «КІП» (фрахт/перевезення оплачені й застраховані до . . . назва пункту призначення) – CARRIAGE AND INSURANGE PAID TO (CIP).
Продавець зобов’язаний застрахувати товар та сплатити страхову премію страховій компанії. Страхування має покривати вартість товару по контрактній ціні плюс 10 %.

9. «ДАФ» (поставка до кордону… назва пункту на кордоні) – DELIVERED AT FRONTIER (DAF) .
Продавець несе всі витрати й ризики до моменту передачі товару в розпорядження покупця в обумовленому пункті на кордоні держави.

10. «ДЕС» (поставка із судна…назва порту призначення) – DELIVERED EX SHIP (DES).
Продавець має надати товар у розпорядження покупця на борту судна в порту призначення, вказаному в контракті. Продавець несе всі витрати, пов’язані з доставкою товару до обумовленого порту.

11. «ДЕК» (з пристані з оплатою мита… назва порту призначення ) – DELIVERED EX QUAY (DDU).
Продавець несе усі витрати по доставці товару в термін, обумовлений контрактом, на пристань (набережну) в узгодженому порту призначення, включаючи сплату фрахту, витрати по вивантаженню товару й розташуванню його на пристані.

12. «ДДУ» (поставка без сплати мита… назва місця призначення) – DELIVERED DUTY UNPAID (DDU).
Продавець несе всі витрати й ризики по доставці товару до вказаного місця призначення в країні ввозу, за винятком сплати податків, мита та інших витрат, пов’язаних з виконанням митних формальностей.

13. «ДДП» (поставка зі сплатою мита… назва місця призначення в країні імпортера ) – DELIVERED DUTY PAID (DDP).
Ця умова передбачає максимальні зобов’язання продавця, до яких увіходить укладання угод перевезення, сплати і експортних й імпортних ліцензій та мита, а також, зазвичай, оплата вивантаження товарів.