Презентация на тему Жизненный путь Ф. Шуберта

Шуберт

в передмісті Відня.
Будинок Ф.Шуберта у Відні

брат Ігнац (фортепіано) та регент приходської церкви Міхаель Гольцер

(спів).

капелу та Конвікт — авторитетну у Відні школу з

пансіоном.
Зним займалися В.Ружичка (генерал-бас), а потім (до 1816) Антоніо Сальєрі (контрапункт і композиція).
Протягом 1810—1813 він написав безліч творів: оперу, симфонію, фортепіанні п'єси й пісні.

Конвікт

і педагог італійського походження.

семінарію і через рік почав викладати в школі, де

служив його батько.
У вільний від роботи час він написав свою першу месу і поклав на музику вірш Ґете «Гретхен за прядкою» (19 жовтня 1813) — це був перший шедевр Шуберта.

в Угорщину і прожив декілька місяців в маєтку графа

Эстергази Желиз.

він через свій характер не вмів домагатися прихильності впливових

віденських музичних діячів.
Романс «Лісовий цар», опублікований як ор. 1 (очевидно, в 1821), поклав початок регулярному виданню творів Шуберта.
У лютому 1822 він закінчив оперу «Альфонсо й Естрелла» (Alfonso und Estrella); у жовтні була написана «Незакінчена симфонія» (сі мінор).

хворобами та зневірою композитора.
Його опера не була поставлена; він

написав ще дві — «Змовники» і «Ф'єррабрас», але й вони не були поставлені.
Чудовий вокальний цикл “Прекрасна мельниківна” і схвально прийнята слухачами музика до драматичної п'єси Розамунда свідчать, що Шуберт не опускав руки.

мінор і ре мінор («Смерть і Дівчина») і над

октетом фа мажор, однак матеріальні проблеми змусили його знову повернутись до вчительської роботи у родині Естергазі.

Шуберта. Він написав там два опуси для фортепіано в

чотири руки — сонату «Великий дует» до мажор і Варіації на оригінальну тему ля-бемоль мажор.

капельмейстера в придворній капелі, але клопотання не було задоволено.

Його останній струнний квартет (соль мажор) і пісні на слова Шекспіра (серед них «Ранкова серенада») з'явилися під час літньої поїздки у Веринг, село під Віднем.

шлях» і цикли фортепіанних п'єс (Музичні моменти й експромти).
Друзі

Шуберта: Іоган Іенгер, Ансельм Хюттенбреннер.

широко відомі; у приватних будинках регулярно проводилися музичні вечори,

присвячені винятково його музиці — т.зв. Шубертіади.

популярність у віденських салонах.

такі шедеври як Симфонія до мажор, вокальний цикл, посмертно

виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний квінтет до мажор і три останні фортепіанні сонати.

життя.