Слайд 4
Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в
сім’ї кріпака. Це було селі Моринцях Звенигородського повіту на
Київщині
Слайд 7
Рано втративши матір, а потім і батька, він
з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь
тягар кріпацтва.
Слайд 8
…В тім гаю,
У тій хатині у раю
Я
бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не
дадуть.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там батька, плачучи з дітьми,
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!... А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята.
Слайд 9
Залишившись без батька й матері, малий Тарас стає
школярем в дяка-вчителя.
Слайд 10
Обдарований від природи малий Тарас за два роки
пройшов Граматику, Часословець і Псалтир.
Слайд 11
Давно те діялось. Ще в школі
Таки в учителя
– дяка
Гарненько вкраду п’ятака –
Бо я було трохи не
голе,
Таке убоге – та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду.
Слайд 12
Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську
череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме
своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".
Слайд 13
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на
нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані
повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Слайд 14
Хоче малювати,
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає
знущань.
Нишком він малює
Статуї в саду,
Вночі пише вірші
Про людську біду
Слайд 17
«Кобзар» виходить у 1840році у Петербурзі. Ця подія знаменна
не тільки в житті Тараса, а й важлива для
всієї України.
Слайд 20
«…Я так її я так люблю,
Мою Україну убогу,
Що
проклену Святого Бога,
За нею душу погублю.»
Слайд 22
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з
плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата
А матері вечерять ждуть...…
Смоленське кладовище
12 березня Т.Г. Шевченка
було поховано на
Смоленському
кладовищі в Петербурзі.
Там він пролежав
лише два місяці
Слайд 25
Велика яма-домовина, над якою насипали високу могилу (за
козацьким звичаєм). На могилі поставлено простий дубовий хрест.
Слайд 26
У середині 80-х років XIX ст. на могилі
Т. Шевченка замість дубового хреста поставлено дуже високий, гарної
роботи залізний хрест із бронзовим, позолоченим рельєфом голови поета в профіль. У 1931 році його замінив незграбний стовп-обеліск.
Слайд 27
І лише в 1939 році на Чернечей горі
споруджено великий пам'ятник із постаттю Шевченка, вилитого з бронзи.
Тарасова гора (Чернеча гора) — це святе місце національної прощі. Півтора століття дивиться Шевченко звідси на Україну, якій він віддав усі свої думки і почування.
Слайд 28
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він
дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і
хату, й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький, дивись,
Він мов говорить з нами,
Він на портреті, мов живий,
Ось-ось – і вийде з рами.