у Ліонському університеті. За професією викладач історії та географії.
У 1911 обраний до місцевих законодавчих зборів. Учасник I Світової війни, офіцер.
У 1919за підтримки Едуара Еррі обраний депутатом Національних зборів від Радикально-соціалістичної партії(РСД),
Після Мюнхенської угоди Даладьє втратив підтримку соціалістів і був змушений спертися на праві партії. Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 у радіозверненні оголосив про намір Франції, яка залишається вірною міжнародним договорам, вступити у війну з Німеччиною (офіційно війна була оголошена 3 вересня 1939). Однак політика уряду була спрямована виключно на стримування німецької армії, тому що його члени (і в тому числі Даладьє) сподівалися, що Німеччина після захоплення Польщі почне розвивати свою експансію на Схід.
26 вересня 1939 р.у Франції було оголошено про заборону Компартії. Після нападу на СРСР Фінляндію виступив з ініціативою відправки в допомогу фінській армії французького допоміжного корпусу. 21 березня 1949 ркабінет Даладьє подав у відставку, але сам Даладьє зберіг посаду міністра національної оборони в новому кабінеті. Підтримував французьких генералів-прихильників оборонної стратегії. Після капітуляції Франції в 1940 арештований урядом Вішші потім інтернований німецькими властями. До кінця II Cвітової війни перебував в ув'язненні в замку Іттер (Австрія).
У 1946–1958 рр. депутат Національних зборів. У 1957–1958 президент Партії радикальних соціалістів. У 1958 виступив проти приходу до влади Шарля де Голля і перегляду Конституції, після чого був фактично відсторонений від політичної діяльності.
Едуар Даладьє