з Сергієм Дягилевим, запропонував Пікассо зробить ескізи костюмів і
декорацій до майбутнього балету. Художник відправився працювать в Рим, де влюбився в одну из танівниць Дягилевскої трупи - Ольгу Хохлову. Вони одружилися в 1918 году, а в 1921-м у них народився син Поль.
В цей чвс його полотна дуже далекі від кубізма; на них: ясні і зрозумілі форми, світлого тону, правильні обличчя. Сама виразна картина тих років - "Портрет Ольги в кріслі" (1917). Пікассо активно критикували за зміну стиля, як раніше критикували за кубізм. На ці обвинувачення він відпові в одном з інтерв’ю: "Всякий раз, коли я хочу щось сказать, я говорю в тій манері, в якій, по-моєму відчутті це повинно бути сказано
In spring 1917 the poet Jean Cocteau, worked with Sergei Diaghilev, Picasso invited to make costumes and scenery to the future of ballet. The artist went to work in Rome, where he fell in love with one of the dancers in Diaghilev - Olga Khokhlova. They married in 1918 and in 1921 they had a son, Paul. At that time, his paintings are very far from cubism; on them: clear and understandable form, light tone, the right person. The most expressive picture of those years - "Portrait of Olga in an armchair" (1917). Picasso actively criticized for changing style, as in the past been criticized for cubism. On those charges, he said in an interview: "Whenever I want to say something, I say in the manner in which, in my sense it must be said."
Портрет Ольги