Презентация на тему Гормони. Загальна характеристика. Класифікація гормонів

Гормони гіпофіза.
5.Регуляторна роль гормонів в обміні речовин.
6.Антогонізм гормонів.

клітинами і транспортуються гуморальним шляхом, щоб впливати регулюючим чином

на протікання функцій організму. До визначаючих ознак гормонів відносять їх біологічну активність у дуже малих концентраціях.

Загальна характеристика. Класифікація гормонів.

ферментативні реакції обміну речовин. Прямим чи не прямим шляхом.

Тому гормони як представники класу речовин-ефекторів, які впливають на ферменти називаються ефекторами обміну речовин.

клітин на відстані від місця утворення.
Специфічність біологічної дії -

один гормон за біологічним ефектом не може бути повністю замінений другим.
Висока біологічна активність - гормони діють в дуже низьких концентраціях, але викликають потужну клітинну відповідь. Базальний (не стимульований) рівень гормонів в крові 10-6 - 10-12 М. При стимуляції секреції концентрація гормонів зростає на декілька порядків.
Короткий час життя - час життя гормонів в крові декілька хвилин. Інактивацію здійснюють специфічні ферменти.
Гормони діють на клітини через взаємодію зі специфічними рецепторами, які можуть знаходитися або на плазматичній мембрані, або в середині клітини.

або формоутворюючі - стимулюючі процес диференціації тканин, органів, росту

і метаморфозу;
коригуючі - впливаючи на зміну функцій всього організму або окремих його органів.

(вазопресин, окситоцин)
- аденогіпофіза (СТГ, ТТГ, АКТГ, ФСГ, ЛГ, МСГ,

ПГ)
3.3. гормони щитовидної залози (тироксин, трийодтиронін, тирокальцитонін);
3.4. гормони паращитовидної залози (паратгормон);

наднирників (глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, статеві гормони);
- мозкового шару наднирників (адреналін,

норадреналін);
3.7. гормони статевих залоз;
- сім'яників (андрогени);
- яєчників (естрогени, гестагени, релаксин).

груп сполук:
білки і пептиди;
похідні амінокислот;
стероїди і похідні жирних кислот.

механізм дії, але принцип один: молекула стероїду гормону проникає

у клітини-мішені, де взаємодіє з молекулами глікопротеїдних рецепторів, які знаходяться у цитоплазмі, мітохондріях, на ядерній мембрані.

Утворюється комплекс гормон-рецептор, який завдяки наявності у цитоплазмі спеціальних індикаторів, активізується, здійснюючи вплив на процеси транскрипції.

цАМФ. р - рецептор; Г - гормон; АЦ -аденілатциклаза.

Са2 +. Р - рецептор; Г - гормон; Са +

білок - внутрішньоклітинний кальцій в пов'язаної з білками формі.

й ендокринної системи.
Відіграє провідну роль у регуляції активності

аденогіпофіза, а через нього - у діяльності периферичних залоз внутрішньої секреції.

— ліберини та інгібіторні фактори (ІФ) — статини. Біосинтез

і вивільнення рилізинг-факторів контролюється норадреналіном, серотоніном і дофаміном.
У регуляції ендокринної функції гіпоталамуса беруть також участь механізми позитивного і негативного зворотного зв'язку між ендокринними залозами-мішенями та аденогіпофізом, з одного боку, і невро-секреторними структурами гіпоталамуса з іншого.

мозкового підстави. Його розміри невеликі, приблизно з горошину. Гіпофіз

поділяється на три частки:
задню,
проміжну
передню.
Кожна з часткою є самостійною залозою і виробляє свої гормони.

в організмі вуглеводів, споживаних з їжею.
Вони грають важливу

роль в обміні речовин. Тут велике значення мають адренокортикотропний гормон (АКТГ) і гормон росту (ГР).
Саме вони впливають на діяльність підшлункової залози і вироблення інсуліну. Нестача інсуліну веде до серйозного захворювання - цукрового діабету.

секреції відносяться:
гіпоталамус,
гіпофіз,
щитовидна,
білящитовидна,
вилочкова залози,
надниркові

залози,
підшлункова і статеві залози.

на процеси обміну речовин в організмі. Вони підтримують гомеостаз

(сталість внутрішнього середовища), беруть участь в адаптивній діяльності організму до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища, впливають на швидкість хімічних реакцій, фізіологічні функції, диференціювання клітин, механізм імунітету, психічну діяльність.

гормону з білками – рецепторами. Це з’єднання відбувається з

рецепторами або на зовнішній поверхні плазматичної мембрани, або в цитоплазмі. Однак і в тому, і в іншому випадку білки-рецептори завдяки своїй специфічності «утягують» гормони всередину клітини і далі передають їхні сигнали на ферменти.

виявляють гормони коркової речовини надниркових залоз (глюкокортикоїди), гормони щитовидної

залози (тироксин), гіпофіза (гормон росту). Для цих гормонів характерна здатність проникати всередину клітини і з'єднуватися там зі специфічними рецепторами в цитоплазмі.
При цьому утворюється гормонрецепторний комплекс, який після молекулярної перебудови, що приводить до його активації, здатний проникати в ядро клітини. У ядрі гормонрецепторний комплекс взаємодіє з хроматином, у результаті чого відбувається перебудова синтетичної активності клітини – «мішені».
Таким чином, гормональний ефект реалізується на рівні генетичного апарата клітини – «мішені» та виявляється, головним чином, у впливі на ріст і диференціювання тканин і органів.

будовою речовини, які проявляють сильну біологічну дію на багато

фізіологічних процесів в організмі. На відміну від гормонів їх біосинтез не має суворої локалізації: вони утворюються в різних органах і тканинах. Гормоноїди володіють короткочасною біологічною дією. До них відносяться простагландини, гормоноїди харчового каналу і нейрогормони.

Ульф ван Ейлер у 1936 р. виділив ці речовини

з витяжки передміхурової залози і назвав їх простагландинами. Зараз відомо понад 20 природних простагландинів.

Гормоноїди харчового каналу. В слизовій оболонці харчового каналу синтезуються деякі біологічно активні речовини, які за своєю дією нагадують гормони.