Презентация на тему Качкодзьоб. Спеціальні пристосування качкодзьоба

представник родини Качкодзьобових разом з єхиднами утворює ряд однопрохідних — тварин, за рядом

ознак близьких до плазунів. Це унікальна тварина є одним з символів Австралії

Довжина тулуба качкодзьоба становить 30—40 см, хвоста — 10—15 см, важить він до 2 кг. Самці приблизно на третину більші за самиць. Тіло у качкодзьоба приземисте, коротконоге; хвіст пласкуватий, схожий на хвіст бобра, але вкритий шерстю, котра з віком помітно рідшає. У хвості качкодзьба, як у тасманського диявола, відкладаються запаси жиру. Хутро у нього густе, м'яке, звичайне темно-коричневе на спині та рудувате чи сіре на череві. Голова кругла. Попереду лицьовий відділ витягнутий у плаский дзьоб довжиною приблизно 65 мм, шириною 50 мм. Дзьоб не жорсткий, як у птахів, а м'який, вкритий еластичною голою шкірою, котра напнута на дві тонкі, довгі, дугоподібні кісточки. 

щелезубами, що володіють токсичною слиною).
У молодих качкодзьобів обох статей

на задніх ногах знаходяться зачатки рогових шпор. У самок до однорічного віку вони відвалюються, а в самців продовжують рости

невеликих річок і ставків Східної Австралії на відносно великому ареалі від

холодних плато Тасманії таАвстралійських Альп до тропічних дощових лісів прибережного Квінсленда. На півночі ареал проживання качкодзьоба сягає півострова Кейп-Йорк (Куктаун). Про поширення качкодзьоба всередині материка відомо менше. Мабуть, він повністю зник у Південній Австралії (крім острова Кенгуру) і на більшій частині басейну річок Муррей -Дарлінг. Останнє спричинили, вочевидь, забруднення вод, до якого качконіс є дуже чутливим. Качкодзьоби віддають перевагу воді з температурними показником 25-29,9 °C; у солонуватій воді не зустрічаються.
Живе качконіс по берегах водойм. За прихисток йому править коротка пряма нора (завдовжки до 10 м), з двома входами і внутрішньою камерою. Один вхід підводний, інший розташований на висоті 1,2-3,6 метрів над рівнем води, під корінням дерев або в заростях.
Качкодзьоб чудово плаває і пірнає, залишаючись під водою до 5 хвилин. У воді він проводить до 10 годин на добу, оскільки щодня йому потрібно з'їдати кількість їжі, що становить до чверті його власної ваги. Активним качконіс є вночі і в сутінкову пору доби.
У природі вороги качкодзьоба нечисленні — зрідка на нього нападають варани, пітони і морські леопарди, що буває, запливають у річки.

двох годин на день. Качкодзьоб годується двічі на день

- вранці та ввечері.     Ці тварини полюють на дрібну живність: личинок комах, молюсків і ракоподібних. Очі і вушні отвори качкодзьоба під час підводного занурення затуляються шкірною складкою. Качкодзьоби знаходять здобич за допомогою дзьоба, вкритого дуже чутливою шкірою. Широкий дзьоб нагадує качиний. З його допомогою тварина розкопує донний грунт, перевертає камені і обстежує затонулі стовбури дерев на предмет наявності їстивної живності. Спіймана здобич разом з піском, гравієм і залишками рослин поміщається в защічні мішки. 3 туго набитими щоками качкодзьоб піднімається на поверхню, випльовує неїстівний вміст і подрібнює здобич роговими пластинками. Тривалість занурення качкодзьоба може складати від ЗО до 90 

ссавців - яйцеродних, що успадкували багато рис плазунів. До

них належить також і єхидна.

Незвичайна зовнішність качкодзьоба викликала справжню сенсацію в Європі у XVII ст. Учені, що спостерігали за першими особинами, були надзвичайно збентежені і навіть підозрювали, що це - творіння умілих східних таксидермістів, які приєднали качиний дзьоб до шкірки звіра.

Температура тіла качкодзьоба, як ссавця, є дуже низькою - всього 32°С.

Качкодзьоб здатний швидко змінювати форму свого тіла. Завдяки сильній мускулатурі тварина може витягуватися в довжину і проникати у вузькі щілини, рятуючись таким чином від переслідування.

пошуку їжі в донному ґрунті.     Задні кінцівки: менш — розвинені, ніж

передні, служать стерном.     Отруйна шпора: зсере дини порожниста: по каналу виводиться секрет -отруйної залози, здатний убити собаку. 

озер в Східній Австралії і на Тасманії. 

пошуку їжі в донному ґрунті. 
   Задні кінцівки: менш — розвинені, ніж

передні, служать стерном.
   Отруйна шпора: зсере дини порожниста: по каналу виводиться секрет -отруйної залози, здатний убити собаку.