У ході еволюції це середовище було освоєно пізніше,ніж водне.Його особливість полягає у тому, що воно є газоподібним, тому характеризується низькою щільністю та вологістю і високим вмістом кисню. У ході еволюції у живих організмів
було освоєно пізніше,ніж водне.Його особливість полягає у тому, що
воно є газоподібним, тому характеризується низькою щільністю та вологістю і високим вмістом кисню. У ході еволюції у живих організмів сформувалися необхідні анатомо-морфологічні, поведінкові, фізіологічні й інші адаптації. Тварини в наземно-повітряному середовищі пересуваються по грунту або по повітрю(птахи, комахи), а рослини вкорінюються в грунті. У зв’язку з цим у тварин з’явилися легені і трахеї, а у рослин – устячковий апарат, тобто орган,якими сухопутні мешканці планети засвоюють кисень прямо з повітря. Екологічні чинники в наземно-повітряному середовищі відрізняються від інших середовищ існування високою інтенсивністю світла, значними коливаннями температури і вологості повітря,зміною сезонів року і часу доби.
Слайд 3
Вологість - основний фактор існування живих організмів.
Пристосування до існування в наземно-повітряному середовищі в організмів
виробилися адаптації до економного споживання вологи і підтримання її вмісту на сталому рівні. У вищих рослин посушливих місцезростань коренева система або здатна проникати на значну глибину (сосна, верблюжа колючка), що дає змогу використовувати підґрунтові води, або ж добре розгалужена у поверхневих шарах грунту (кактуси), що забезпечує ефективне вбирання вологи за значної площі під час короткочасних дощів. Часто листки видозмінюються на голки, лусочки, деякі рослини здатні накопичувати вологу у листках або стеблах, інші переживають посушливий період у вигляді підземних видозмінених пагонів, тоді як їх надземна частина відмирає.
Тварини дістають вологу під час пиття, з їжею, та у результаті розщеплення органічних сполук, переважно жирів. Утриманню вологи сприяють покриви, що запобігають випаровуванню води. Тварини посушливих місцевостей часто активні вночі, коли повітря вологіше, на період тривалої посухи вони можуть впадати в діапаузу. Діапауза – період тимчасового фізіологічного спокою тварин, коли у них призупиняється ріст, розвиток, знижується загальний рівень обміну речовин.
Слайд 4
Газовий склад повітря. Головними складовими нижніх шарів
атмосфери є кисень (21%), вуглекислий газ (0,03%) та
азот (78%). Кисень забезпечує аеробне дихання, внаслідок якого організм дістає необхідну енергію. Анаеробне дихання – безкисневе розщеплення органічних сполук (в умовах нестачі або повної відсутності кисню) Вуглекислий газ потрібний зеленим рослинам для здійснення фотосинтезу.