Презентация на тему Технологія виробництва свинини

потенціалу, відповідності умов утримання та якості і повноцінності кормів.

В Україні використовують три види відгодівлі: м’ясна, беконна та відгодівля до жирних кондицій.

м’ясних та м’ясо-сальних порід свиней. Метою такого виду відгодівлі

є отримання високоякісних туш за короткий період.
При м’ясній відгодівлі від свиней за 5-8 місяців отримують молоду соковиту свинину, що придатна для приготування копчених продуктів. Технологією відгодівлі передбачається два види комбікормів - перший (гровер) із переведення на відгодівлю до живої маси 70 кг, другий (фінішер) із 70 кг до завершення відгодівлі з живою масою 100-120 кг

Для беконної відгодівлі використовують тварин беконних та частково м’ясних порід свиней. На беконну відгодівлю тварин переводять у віці 2-2,5 міс. Період відгодівлі триває у межах 4-4,5 міс. При зменшенні періоду відгодівлі знижується якість продукції, при збільшенні - зростає відсоток жирової тканини в тушах.
До жирних кондицій відгодовують в основному вибракуваних свиноматок. Період такої відгодівлі завершується при зменшенні середньодобових приростів нижче 600 г.

ґрунтуватись на повному циклі виробництва або бути спеціалізованими за

окремим напрямом. Більша частина свинарських господарств в Україні базується на замкненому (повному) циклі виробництва - з отриманням поросят на основі власного маточного стада, подальшим дорощуванням та відгодівлею молодняку і по досягненні ним здавальної кондиції, реалізацією його на м’ясопереробні підприємства (рідше проведення забою на підприємстві). Зі спеціалізованих господарств основними є підприємства, що проводять закупівлю поросят з живою масою 10-30 кг і подальшою їх відгодівлею з метою реалізації на м’ясопереробні підприємства. Значно менше спеціалізованих господарств, що займаються виробництвом та реалізацією поросят на відгодівлю. Передусім це пов’язано з нестабільністю вітчизняної економіки та суттєвими стрибками в попиті на молодняк для відгодівлі.

лише приміщення для відгодівлі, то при замкненому циклі господарство

повинно мати наступні приміщення:
кнурятник;
цехи для холостих, умовно-поросних та поросних свиноматок;
маточник;
цех дорощування;
цех відгодівлі;
цех ремонтного молодняку
В окремих господарствах можуть бути об’єднані окремі цехи подібного напряму (наприклад, відгодівлі та вирощування), додатково можуть бути обладнані інші приміщення (пункт штучного осіменіння, цех контрольної відгодівлі та ін.). Розподіл на окремі цехи є необхідним з урахуванням розбіжностей у вимогах до утримання: температури, вологості, освітлення тощо. Приміщення повинні бути розміщені по напрямку руху технологічного процесу: кнури-плідники, холості, умовно-поросні, поросні, підсисні свиноматки, поросята на дорощуванні та молодняк на відгодівлі. У межах приміщень, у відповідності до фізіологічного стану, утримують окремо наступні групи: кнури-плідники, умовно-поросні, поросні, підсисні свиноматки, поросята на дорощуванні та молодняк на відгодівлі та ремонтний молодняк, відповідно до вимог з площі станків, фронту годівлі та його типу, мікроклімату та ін.

за трьома основними технологіями - трифазною, двофазною та однофазною.

після підсисного періоду переводять до інших станків (спеціалізованих приміщень)

для дорощування, де утримуються до завершення періоду, і після цього переводяться до станків (спеціалізованого приміщення) з відгодівлі.
є найбільш розповсюдженою та популярною в Україні, де планують провести суттєве нарощування поголів’я без значних капіталовкладень впроваджують для додаткового поголів’я.

станку протягом підсисного періоду та періоду дорощування. На відгодівлю

вони переводяться в інші станки чи інше приміщення. Ця технологія може бути впровадженою в невеликих та середніх за розміром господарствах.

від народження до завершення періоду відгодівлі знаходяться в одному

цеху (станку чи приміщенні). Така технологія може бути використана в невеликих господарствах, однак є складною в організації для великих господарств.

із послідовним переведення у різні цехи, що відповідно викликає

технологічні стреси, і як наслідок, відображається на продуктивності, однак при цьому чітка організація виробництва зазвичай компенсує такі негативні наслідки.
при двофазній технології виробництва свинини також можна дотримуватись принципів «все пусто - все зайнято», за рахунок формування груп свиноматок за фізіологічним станом. Після відлучення свиноматки переводяться в інше приміщення, саме ж відлучення намагаються проводити одномоментно - з метою спрощення формування груп свиноматок у цеху відтворення. Інтенсивність використання свиноматок при двофазній та трифазній технологіях подібні, отже при обох технологіях можуть бути проведені ранні відлучення й отримано по 2-2,2 опороси на рік від свиноматки. При двофазній технології виробництва свинини поросята при переведенні в інший цех можуть бути перегруповані, однак може бути використаний і погніздовий принцип вирощування чи відгодівлі. Хоча перегрупування викликає додатковий технологічний стрес та тимчасове уповільнення росту тварин за рахунок формування ієрархічної піраміди та пов’язаними з цим негативними наслідками, формування груп тварин подібних за вагою зазвичай виправдовує себе.

випадку слід ретельно вивчати вплив цілого ряду факторів, що

формуватимуть загальну ефективність виробництва, краще це проводити на науково-обґрунтованій основі з залученням спеціалістів та науковців, що працюють у цьому напрямі. Разом з тим, слід брати до уваги, що сучасне промислове виробництво свинини повинно базуватись на потоковій технології, що передбачає ритмічне формування однорідних за числом та строкам осіменіння груп маток та одержання одновікових груп поросят протягом року. Дрібні ж господарства можуть базуватись на циклічно-туровій системі виробництва свинини.

свиней є технологія утримання. Основною технологією на вирощуванні та

відгодівлі є утримання свиней на бетонних решітчастих підлогах над гноєнакопичувальними ваннами. Ця технологія прийшла на зміну утриманню на суцільних бетонних підлогах із суцільним настилом з дерев’яних, пластикових чи інших матеріалів та видаленням гною за допомогою транспортерів різного виробництва.

бетонних решітчастих підлогах є зменшення витрат праці операторів, створення

кращого гігієнічного стану в станках, приміщеннях та території господарств в цілому, економія електроенергії за рахунок самопливного видалення гною за утворення тиску в каналізаційних системах під час відкриття шиберів. Окрім цього, велике значення має накопичення важких газів не на рівні тварин, а під підлогою, що для цехів вирощування та відгодівлі є дуже важливим моментом, адже щільність утримання тварин у таких приміщеннях зазвичай дуже висока.

дає можливість розподіляти станки для утримання свиней на різні

зони - відпочинку, кормову та закалювання, що, в свою чергу, відображається на загальному гігієнічному стані в межах станків. Для цієї технології утримання розроблено цілий ряд обладнання, значна кількість як вітчизняних так і іноземних фірм займається як будівництвом нових приміщень так і реконструкцією існуючих під технологію утримання на бетонних решітчастих підлогах з різними технологічними рішеннями та різним технологічним обладнанням.

на вирощуванні та відгодівлі можна віднести утримання у літніх

таборах. Враховуючи тривалий період, коли цілодобово тримається висока температура, в Україні вирощування та відгодівля в літніх таборах отримало широкого розповсюдження. Утримання у літніх таборах може бути як великогрупове, так і дрібногрупове і навіть індивідуальне. Утримання у літніх таборах дозволяє нарощувати поголів’я без додаткових вкладень в будівництво нових приміщень, однак слід враховувати, що ефективність використання кормів у порівнянні з утриманням у приміщеннях дещо менша.
За рахунок забезпечення кращого режиму утримання, більшої кількості переміщення у межах табору по кожній конкретній тварині та меншій ефективності використання кормів при вирощуванні тварин у літніх таборах зазвичай отримують добре розвинений ремонтний молодняк, що придатний до тривалого використання навіть у жорстких умовах промислових технологій. При утриманні в літніх таборах зростає відповідальність спеціалістів із ветеринарної медицини, адже вірогідність контакту з переносниками різних захворювань (дикі тварини, птахи та комахи) суттєво зростає. Окрім того, безпосередній контакт тварин з ґрунтом також є фактором, що підвищує ризик прояву захворювань, що мали місце в стаді в попередні роки.

крупними однорідними групами на глибокій незмінній підстилці при годівлі

з вільним доступом до кормів, що представлені сухими повноцінними повнораціонними комбікормами при вільному доступі до води. В Україні таку технологію використовують як при утриманні в приміщеннях, так і в ангарах. Зазвичай розмір ангарів становить 9-11 м в ширину та 18-33 м в довжину, однак є й більші розміри. Стандартні ангари вміщують 250-270 голів свиней на відгодівлі.