церкви. Адже після Берестейської унії майже всі православні єпископи
стали уніатами.
Вірними православ'ю залишилися тільки два єпископи: львівський Гедеон Балабан і перемишльський Михайло Копистянський. Після їх смерті єдиним православним єпископом був Єремія Тисаровський, який зміг зайняти Львівську кафедру, запевнивши короля, що він - уніат. Після смерті Єремії польський уряд міг, скориставшись відсутністю єпископів, оголосити православну церкву неіснуючої.
Перетворення братств в потужну силу, здатну боротися за православну віру, відбувалося поступово. На початку XVII ст. братства - досить впливові церковні організації. Так, наприклад, вони мали право через своїх священиків відлучати своїх парафіян від церкви, стежити за дотриманням священиками приписів тощо.
Про діяльність православних братств дбали запорожці, яких було чимало серед братчиків. Козаки підтримували братства і православну церкву не тільки коштами, а й військовою силою. При підтримці козацтва 1615 р. У Києві було засновано Богоявленське братство, а вступ до нього Петра Конашевича-Сагайдачного з усім Військом Запорізьким показав, що козацтво брало православну віру під захист і опіку
Саме за сприяння козацтва 1620 був відновлений вищу православну церковну ієрархію