Слайд 2
Одним з найважливіших балансів у сфері природокористування є
досягнення збалансованості між біологічною продуктивністю природних систем певної території
і споживанням біопродукції.
Слайд 3
Процес продукування живої речовини, що здійснюється в ході
живлення, є головною екосистемою функцією життя, її називають біологічною продуктивністю.
У біологічній продуктивності беруть участь усі живі організми. І цим вони здійснюють свій внесок у підтримку існування біосфери.
Слайд 4
Мірою біологічної продуктивності служить величина продукції (біомаси), яка
створюється за одиницю часу.
В екології розрізнять первинну та
вторинну продукцію. Первина продукція – це частина живої речовини, яка створюється завдяки діяльності організмів з автотрофним типом живлення.
Вторинна продукція складається з органічних речовин, які утворюються при гетеротрофному типі харчування. Вторинна продукція завжди нижча, ніж первинна, оскільки, по-перше, не вся первинна продукція споживається гетеротрофними організмами, частина її накопичується у грунті у формі гумусу і, по-друге, гетеротрофи не можуть забезпечити 100% перетворення первинної продукції у вторинну.
Слайд 5
Потреби населення починають випереджати можливості зростання продуктивності біологічних
систем. Наприклад, ріст середньорічного світового виробництва зерна зупинився, починаючи
з 1984р., і експерти ООН очікують, що цей показник може зменшуватись. У кінцевому підсумку це призводить до втрати екологічної рівноваги і може мати несприятливі наслідки для людини як біологічного виду.
Слайд 6
На початку 70-х рр. американський учений Б. Коммонер
сформулював закони природи. Вони звучать просто та зрозуміло і
не схожі на традиційні закони. Вони зводяться до чотирьох основних принципів, що пояснюють стійкий розвиток природи й закликають людство керуватися ними у своєму впливі на навколишнє середовище:
Слайд 7
1. Усе пов'язано з усім. (Біосфера Землі є
рівноважною екосистемою, в якій усі окремі ланки взаємозалежні й
доповнюють одна одну. Порушення будь-якої ланки спричиняє зміни в інших ланках. Будь-яка зміна, здійснена людиною в природі, спричинює ланцюг наслідків, як правило несприятливих.
Слайд 8
2. Усе мусить кудись діватися. (У природі не
буває відходів: у біосфері підтримується баланс синтезу та розкладання
живої речовини, а діяльність людини породжує ксенобіотики – чужорідні природі синтетичні, токсичні сполуки, які природа не в змозі утилізувати, це є загрозою існування людства і самої природи.
Слайд 9
3. Природа знає краще. (Все, що створено природою,
пройшло жорсткий еволюційний відбір і воно є набагато ліпшим,
надійнішим, ніж усе те, що збудоване людством. Людство пройшло набагато коротший шлях розвитку, ніж біосфера Землі.