Слайд 2
КАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ
Вид – зображення повернутої до спостерігача
видимою частиною поверхні предмета.
Розрізняють основні, додаткові та місцеві види.
Основними площинами проекцій вважають шість
граней куба, які після розгортання суміщають з
площиною креслення .
Встановлено такі назви основних видів:
1-вид спереду (головний вид);
2-вид зверху;
3-вид зліва;
4-вид справа;
5-вид знизу;
6-вид ззаду.
Слайд 4
Предмет розміщують так, щоб
зображення на фронтальній площині
проекцій (головний вид) давало найповніше уявлення про форму та розміри предмета.
На видах штриховими лініями дозволяється показувати невидимі елементи предмета, якщо вони не є складними.
Слайд 5
Додаткові види отримують при
проекціюванні предмета на площини, що не паралельні жодній з
основних площин проекцій
Слайд 8
Розрізи
Якщо предмет має складні внутрішні обриси,
то велика кількість штрихових ліній які часто перетинаються між
собою ускладнюють читання креслення. Тому застосовують
умовні зображення розріз .
Слайд 9
Розрізи.
Розрізом називають зображення предмета подумки
розсіченого однією або декількома січними площинами для виявлення його
невидимих поверхонь (ДСТУ 3321-96). При цьому частина предмета яка розташована між січною площиною і спостерігачем - подумки видаляється, а на кресленні зображується тільки те, що лежить в січній площині і те, що розташоване
за нею.
Слайд 11
Прості розрізи
Простими розрізами називають розрізи із застосуванням однієї
січної площини. Залежно від того
якій площині
проекції паралельна січна площина розріз називається: Фронтальним, горизонтальним, профільним
Слайд 19
Розрізи похилі
Похилим розрізом називають розрізи, утворені
січними площинами, які складають з горизонтальною площиною проекції кут
відмінний від прямого.
Слайд 21
СКЛАДНІ РОЗРІЗИ
Якщо розріз виконується кількома січними площинами, його
називають складним.
Розрізняють ступінчасті та ламані складні розрізи
.
Слайд 22
При простому розрізі вказують тільки початковий і кінцевий
штрихи, а при складному розрізі штрихи проводять також у
перетинах ліній перерізу. Початковий і кінцевий штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення. До початкового та кінцевого штрихів проводять стрілки, що вказують напрямок погляду. Форма стрілок приймається такою ж як і при позначенні видів. Стрілки наносять на відстані 2-3 мм від кінця штриха. Виконаний розріз позначають написом типу А-А.
Слайд 25
МІСЦЕВІ РОЗРІЗИ
Місцеві розрізи застосовують для виявлення будови
предмета в окремому обмеженому місці. Лінія, яка обмежує місцевий
розріз на видах деталі виконується суцільною тонкою хвилястою , або суцільною тонкою зі зламом.
Слайд 26
Особливі випадки розрізів
Якщо січна
площина спрямована вздовж осі або довгої сторони тонкої стінки
типу ребра жорсткості, то стінку залишають не заштрихованою і відокремлюють від решти частини деталі суцільною товстою основною лінією.
Слайд 28
З'єднання частини виду і частини розрізу
Форма
багатьох деталей така, що при їхньому зображенні недостатньо дати
тільки вид або тільки розріз, так як по розрізу іноді не можна уявити зовнішню форму деталі. При зображенні подібних деталей необхідно дати як вид, так і розріз, тобто виконати два різних зображення, на що йде багато часу і місця. Тому допускається з'єднувати на одному зображенні частину виду і частину відповідного розрізу. При цьому вид і розріз поділяють суцільною хвилястою лінією тієї ж товщини й накреслення, що застосовують для виділення місцевого розрізу.
Слайд 29
Поєднання частини виду і частини розрізу
Слайд 32
З'єднання частити виду і
частини розрізу
Якщо циліндрична деталь має крім інших елементів
квадратний отвір, то ребро цього отвору збігається з віссю симетрії. Якщо виконати з'єднання половини головного виду і половини фронтального розрізу, з огляду на те, що роздільною лінією між ними є встановлена осьова, то відпадає лінія, яка зображує ребро і креслення стане незрозумілим.
У подібних випадках потрібно виконувати частину виду (а не половину) і частину розрізу, розділяючи їх суцільною хвилястою лінією. Ця лінія повинна бути розташована так, щоб ребро, про яке йде мова, було показано на зображенні. Якщо воно розташоване на внутрішній поверхні, то дають більшу половину розрізу, а якщо на зовнішній, то більше половини виду.
Слайд 33
З'єднання частини виду і частини розрізу при
збігу проекції ребра з віссю симетрії.
Слайд 34
Позначення фігури перетину
Фігури перетину виділяють штриховкою,
умовно приймають що деталь виконана з металу. Штриховка виконується
тонкими лініями з нахилом 45 градусів з інтервалом 2-3 мм.
Позначення січної площини
Січну площину позначають розімкнутою лінією,
стрілками що показують напрямок зору і літерами.
Якщо січна співпадає з віссю симетрії предмета,то
на кресленні її не позначають.
Слайд 35
Січна площина не співпадає з віссю симетрії предмета
Слайд 36
Січна площина співпадає з віссю симетрії предмета
Слайд 37
ПЕРЕРІЗ
Переріз – це зображення предмета, який
уявно розсічений однією або кількома площинами для виявлення його
невидимих поверхонь (ДСТУ 3321-96). На перерізі показують лише те, що розміщено в січній площині. Перерізи, що не входять до складу розрізів, поділяють на винесені, тобто такі, що виконані окремо від основного зображення та накладені, тобто такі, що розміщені на самому зображенні предмета.
Слайд 39
Виконання винесеного перерізу та штрихування фігури перерізу
Слайд 40
Порівняння зображень
Порівняння зображень : а - переріз, б
- розріз
Слайд 41
Контрольні питання
1. Що називають розрізом? Для чого
на кресленнях виконують
розрізи?
2. Що називають перерізом?
3. У чому відмінність між розрізом і перерізом?
4. В яких випадках необхідно позначати прості розрізи?
5. Які види простих розрізів Ви знаєте?
6.Що являє собою сполучення виду з частиною відповідного
розрізу? Якою лінією в цьому випадку відокремлюється вид і
розріз?
7. Як утворити сполучення частини вигляду з частиною розрізу, якщо на осьову лінію приходиться лінія видимого контуру? невидимого контуру?
Слайд 43
Як називаються розрізи, показані на кресленні?
