Слайд 4
Оселились біля річки
Сірий зайчик та лисичка.
Зайчик — в
хатці луб'яній,
А лисичка — в крижаній.
Слайд 6
Ось постукала в віконця
Тепла сонячна весна,
І розтанула на
сонці
Біла хатка крижана.
Слайд 8
Почала лиса зітхати:
— Як я житиму без хати?
Зараз
зайця прожену
Й влізу в хатку луб'яну!
Слайд 10
Де вже зайчику малому
Суперечить хижаку!
Довелось тікати з дому
Бідолашному
звірку.
Слайд 12
А лисиця та хвостата
Влізла в зайчикову хату
І в
хатинці луб'яній
Оселилась, як в своїй.
Слайд 13
Пострибав по лісі зайчик,
Сірий зайчик-побігайчик,
Сльози річкою ллючи:
Страшно в
лісі уночі!
Слайд 14
Раптом вовк іде до нього
Та й питає: —
Що таке?
Мабуть, в зайчика малого
Лихо трапилось тяжке?
Слайд 15
— Ой, мене прогнала з хати
Люта злодійка хвостата!
Ой,
куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
Слайд 16
— Годі, годі, зайчик, плакать,
Витри слізоньки свої.
Знаю я
цю розбишаку,
Зараз вижену її!
Слайд 17
Підійшли вони до хати,
Вовк гарчить: — Ану, хвостата!
Забирайся
звідсіля! —
Слайд 19
А лисиця відмовля:
— От як скочу, як підскочу,
—
Полетить від тебе клоччя,
На шматочки роздеру,
Ще й на порох
розітру!
Слайд 20
Вовк злякався — та й тікати!
А зайча пішло
вночі
Знову захисту шукати,
Сльози річкою ллючи.
Слайд 22
Враз ведмідь іде до нього
Та й питає: —
Що таке?
Мабуть, в зайчика малого
Лихо трапилось тяжке?
Слайд 24
— Ой, мене прогнала з хати
Люта злодійка хвостата!
Ой,
куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
Слайд 25
— Годі, годі, зайчик, плакать,
Витри слізоньки свої.
Знаю я
цю розбишаку,
Зараз вижену її!
Слайд 27
Підійшли вони до хати.
— Геть! — загримав волохатий.
Забирайся
звідсіля! —
А лисиця відмовля:
Слайд 28
— От як скочу, як підскочу —
Полетить із
тебе клоччя,
На шматочки роздеру,
Ще й на порох розітру!
Слайд 29
Як почув ведмідь цю мову —
Враз сховався у
кущі,
І побрів наш зайчик знову,
Сльози річкою ллючи.
Слайд 31
Стріла зайчика собака,
Розпитала, що та як.
— Годі, —
каже, — годі плакать,
Не боюсь я розбишак!
Слайд 33
Підійшла й вона до хати,
Загарчала: — Геть, хвостата!
Забирайся
звідсіля! —
А лисиця відмовля:
— От як скочу, як підскочу,
—
Слайд 35
Полетить від тебе клоччя,
На шматочки роздеру,
Ще й на
порох розітру!
Утекла й собака зразу!
Слайд 37
А зайчатко уночі
Знов побігло, від образи
Сльози річкою ллючи.
Враз
іде назустріч півник,
Гострі шпори на ногах.
Слайд 39
— Що з тобою? Дуже дивно
Зайця бачити в
сльозах!
— Ой, мене прогнала з хати
Люта злодійка хвостата!
Слайд 41
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
—
Що ж, провчу я розбишаку!
Слайд 42
— Де вже, півничок, тобі?!
Вовк, ведмедик і собака
Відступились
в боротьбі...
Слайд 43
— Ну, за мене не страшися!
Сам побачиш, —
от ходім! —
Вийшли друзі на узлісся,
Де стояв зайчатин дім.
Слайд 44
Місяць виглянув з-за хмари.
Півник крилами ударив.
— Годі спать
— ку-ку-рі-ку! —
На чужім пуховику!
Слайд 46
Вмить лиса продерла очі.
— Хто там ходить по
двору?
От як скочу, як підскочу —
На шматочки роздеру!
Слайд 47
Не злякався півник смілий
Та на ґанок як стрибне.
—
Забирайся, поки ціла!
Не дратуй, гляди, мене!
Слайд 49
Відкида лиса запори,
Бачить: півник-молодець,
Гострий дзьоб, сталеві шпори
Ще й
червоний гребінець.
Слайд 51
Тут лиса аж закрутилась
— Я хороша! Я не
зла!
Я з зайчатком не сварилась,
По-сусідському жила!..
Слайд 53
А сама — мерщій на ґанок,
Та — по
східцях, та у ліс!..
І зустрінув зайчик ранок
Знов веселий, як
колись.