Презентация на тему Контролінг. Сутність, завдання, методи та роль у санації підприємств. (Тема 2)

методів
Поняття “контролінг” походить від англійського “ to control

”, яке в економічному розумінні означає управління, спостереження, регулювання, контроль.


Контролінг - це функціональна система планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством, це спеціальна, саморегулівна система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства (зокрема фінансового менеджменту) і включає в себе інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг.
    Контролінг можна також охарактеризувати як систему визначення цілей, прогнозування й планування механізмів та інструментів досягнення цих цілей, а також перевірки того, наскільки успішно виконані поставлені цілі, тобто контролінг є системою спостереження та вивчення економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою; це система, зорієнтована на майбутній розвиток підприємства.

і зовнішньої інформації, яка стосується об'єкта контролінгу;
виявлення та

ліквідація “вузьких місць” на підприємстві;
своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей (виявлення й розвиток сильних сторін);
забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;
виявлення резервів зниження собівартості продукції;
оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю;
розробка стратегії розвитку підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності;

діяльності від запланованих та вироблення на цій основі пропозицій

щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання;
забезпечення постійного контролю за додержанням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками;
надання рекомендацій структурним підрозділам підприємства у процесі планування, розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;
проведення внутрішнього консалтингу та розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів;
проведення внутрішнього аудиту та координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час зовнішнього (у тому числі санаційного) аудиту підприємства з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього , уникнувши дублювання зусиль.

Із наведених завдань контролінгу випливає необхідність його впровадження на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі.

ΔP = P1 - P0 ,
де P1-прибуток звітнго року,
P0-

прибуток базисного року.
Розрахунок впливу на прибуток змін відпускних цін на реалізовану продукцію (ΔP1):
ΔP1 = Np1 - Np1, 0 = Σp1q1 - Σp0q1,
де Np1 = Σp1q1 - реалізація в звітному році в цінах звітного року (р - ціна виробу, q - кількість виробів);
Np1, 0 = Σp0q1 – реалізація в звітному році в цінах базисного року.
Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (ΔP2) (власне обсягу продукції в оцінці за плановою(базисною) собівартістю):
ΔP2 = Р0К1 – Р0 = Р0 (К1 - 1 ),
де К1 – коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції:
К1 = S1,0 / S0 ,
S1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період в цінах і тарифах базисного періоду;
S0 – собівартість базисного року (періоду).

обсязі продукції, обумовлених змінами в структурі продукції(ΔP3):
ΔP3 =

P0 ( К2 - К1 ),
де К2- коефіцієнт зростання обсягу реалізації в оцінці за відпускними цінами:
К2 = N1,0 / N0 ,
N1,0 - реалізація в звітному періоді за цінами базисного періоду;
N0 - реалізація в базисному періоді.
Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції (ΔP4):
ΔP4 = S1,0 - S1 ,
де S1, 0 - собівартість реалізованої продукції звітного періода в цінах і тарифах базисного періоду;
S1 – фактична собівартість реалізованої продукції звітного періода.
Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції (ΔP5):
ΔP5 = S0K2 - S1,0.
Окремим розрахунком за даними бухгалтерського обліку визначають вплив на прибуток змін цін на матеріали та тарифів на послуги(ΔP6) , а також іншої економії(ΔP7).
 

прибутку від реалізації за звітний перод , що можна

відобразити в формулі:
ΔР=Р1 - Р0 = ΔР1 + ΔР2 + ΔР3 + ΔР4 + ΔР5 + ΔР6 + ΔР7 ,   або
де ΔРi - зміна прибутку за рахунок і-того фактора.
Недоліки методу:
Враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими та фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є результати діяльності одного підприємства. Відсутність порівняння з показниками діяльності інших підприємств зумовлює небезпеку суб'єктивного тлумачення результатів аналізу та помилкових висновків.
Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періодами, коли здійснюється аналіз та настає відповідна реакція на відхилення.
Цінність аналізу значно підвищується, якщо вдається дібрати інформацію для порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології.

до його структурних підрозділів;
до окремих видів продукції.
   Мета

аналізу:
усунення наявних слабких місць;
нейтралізація ризиків;
ефективне використання існуючого потенціалу (сильних сторін).
використання додаткових шансів.

на функціональні класи:
головні функції;
додаткові функції.
    Далі розробляються

пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат.
    Основні завдання вартісного аналізу:
зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення обсягів її виробництва та реалізації;
покращання функціональних параметрів продукції за мінімальних витрат.
    З огляду на ці завдання вартісний аналіз зосереджує увагу на мінімізації витрат під час перегляду функціональних параметрів у разі:
а) зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеною якістю продукції або не готові сплачувати належну ціну за вищу якість);
б) підвищення вимог до якості (якщо споживачі готові сплачувати вищу ціну за якіснішу продукцію).
    Вартісний аналіз є одним з найдієвіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали. У процесі аналізу досліджуються всі без винятку характеристики продукту, статті калькуляції з метою виявлення резервів зниження собівартості. За оцінками західних експертів, успішний вартісний аналіз може виявити резерви зниження витрат в розмірі до 20% повної собівартості продукції.
   

яка спрямовується на заміщення умовно-постійних витрат і формування прибутку

від реалізації. Його можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. В останньому разі це різниця між оптовою ціною та умовно-змінними витратами на виробництво одиниці продукції.

оптова ціна одиниці продукції – умовно-змінні витрати на виробництво

одиниці продукції.
За допомогою суми покриття обчислюють приріст прибутку від випуску та реалізації кожної додаткової одиниці продукції.     На практиці точку беззбитковості, як правило, знаходять, обчислюючи в ній чисту виручку від реалізації (чистий дохід, обсяг реалізації) або кількість реалізованої продукції. З цією метою застосовують формули:
ТБ грош. од. = Впост./ КМП
КМП=1/Ц-Взм./од.
ТБ грош.од. — це чиста виручка від реалізації (виручка з вирахуванням непрямих податків, або чистий дохід або обсяг релізованої продукції у вартісному виразі) в точці беззбитковості в грошових одиницях.;
ТБ шт. = Впост./Ц-Взм./од.
ТБ,шт. — обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості в натуральному виразі.
    Позитивне значення різниці між фактичною чистою виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, називається зоною безпеки.
Зона безпеки = Vфакт.,грош.од. – Vбеззбитк.,грош.од., де Vфакт.,грош.од.- це чиста виручка фактича .
На цю різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень витрат без загрози зазнати збитків. Кожне підприємство має прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більший ризик одержання збитків.    
Аналізуючи точку беззбитковості, визначають, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства.

до аналізу та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів

одного й того самого підприємства

сконцентрований на порівняльному аналізі товарів (робіт, послуг), продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристи-ками підприємств-конкурентів.  Найкращий аналог для порівняння є “ринковий лідер”. Ідентифікація факторів, які призводять до відставання досліджуваного підприємства від лідера, дає змогу розробити рекомендації щодо скорочення відставання.

має на меті проаналізувати окремі процеси, функції, методи й технології в порівнянні з іншими підприємствами, які не є конкурентами розглядуваного

суб'єкти господарської діяльності інших галузей;
структурні підрозділи досліджуваного чи

інших підприємств.
Об'єкти бенчмаркінгу:
методи,
процеси,
технології,
якісні параметри продукції,
показники фінансово-господарської діяльності підприємств (структурних підрозділів).
Фази бенчмаркінгу.
Підготовча стадія. На цій стадії здійснюють вибір об'єкта бенчмаркінгу та порівняльних аналогів; визначають оцінні показники (наприклад, собівартість, затрати часу, частка браку); збирають необхідну для аналізу інформацію.
Аналіз. На підставі порівняння з підприємством-партнером виявляються недоліки в об'єктах бенчмаркінгу та ідентифікуються причини їх виникнення. Критерієм оцінювання процесів, функцій, методів чи виробничих процесів є показники їх продуктивності.
Впровадження. Виконується робота щодо реалізації результатів аналізу в практичній діяльності підприємства. Увага зосереджується на розробці стратегії і тактики нейтралізації виявлених у ході бенчмаркінгу слабин підприємства.

банкрутства

та реагування( СРПР) - це особлива інформаційна система, яка

сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.







СРПР доцільно впроваджувати на підприємствах з метою швидкої ідентифікації фінансової кризи, виявлення причин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів . СРПР розглядають як один з важливих інструментів системи контролінгу.

на підприємстві;
виявлення можливостей розвитку або додаткових шансів для

підприємства;
виявлення загрози банкрутства.

головних завдань СРПР.
    Значення прогнозування банкрутства :
своєчасна розробка контрзаходів,

спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.
    Зміст прогнозування :
передбачення та оцінювання можливих негативних сценаріїв діяльності підприємства, які можуть призвести до його неплатоспроможності і втрати ліквідності.
    Існують різноманітні моделі прогнозування банкрутства. Одним притаманний фундаментальний підхід, іншим - технічне вирішення проблеми прогнозування банкрутства.

від інших систем діагностики банкрутства підприємства є те, що

в цій системі основним не є інтегральний показник, а також не враховується вага кожного окремого коефіцієнта. Значення декількох коефіцієнтів порівнюються з нормативними величинами, і відповідно з ними підприємству присвоюється один з трьох станів:
1) Фінансово стійке
2) Вірогідність банкрутства на протязі 5 років
3) Вірогідність банкрутства на протязі 1 року

що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток

підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства.

ІІ. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
   В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій "дискримінантній функції". В загальному вигляді, алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:
Z = a0 + a1x1 + a2x2 + a3x3 + .......+ anxn,
а1, а2, а3 ......, аn - коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;
 х1, х2, х3......., хn - показники (змінні) дискримінантної функції.
Величина окремих ваг, характеризує різний вплив окремих показників (змінних), на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи "хворих" чи "здорових" залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв'язку дискримінантної функції.

Альтманом має також назву "розрахунок Z-показника" і є класичною

в своїй сфері. Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:
Z = 0,012 X1 + 0,014 X2 + 0,033 X3 + 0,006 X4 + 0,999 X5
Це 5-ти факторна модель, де факторами виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:
X1 - робочий капітал/ валюта балансу;
X2 - сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;
X3 - звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;
X4 - ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;
X5 - чиста виручка від реалізації продукції/ валюта балансу.
Альтман зробив наступний висновок щодо інтерпретації значень Z-показника:

наступним чином (горизонт прогнозування 1 рік):
   Z >

0,32 - підприємство знаходиться під загрозою банкрутства;
   0,32 > Z > 0,236 - неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу
   Z < 0,236 - підприємству не загрожує банкрутство.

практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний

економіст О. Терещенко. Він розробив універсальну дискримінантну функцію, яка є найбільш оптимальною для діагностики ризику банкрутств українських підприємств, оскільки на його думку, оптимальна дискримінантна функція повинна враховувати всі складові фінансового стану: ліквідність, прибутковість, оборотність, структуру майна, капіталу тощо.
Вона має такий вигляд:
Z = 1,5 Х 1 + 0,08 Х 2 + 10 Х 3 + 5 Х 4 + 0,3 Х 5 + 0,1 Х 6
де Х 1 – Cash Flow / зобов’язання;
Х 2 – валюта балансу/ зобов’язання;
Х 3 – чистий прибуток/ баланс;
Х 4 – чистий прибуток/ виручка;
Х 5 – виробничі запаси/ виручка;
Х 6 – виручка/ обіговість основного капіталу.
Для обчислення коефіцієнта X1 використовується показник Cash Flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються в результаті операційної та інвестиційної діяльності й залишаються в розпорядженні підприємства в певному періоді.