Презентация на тему Планування, бюджетування і контроль витрат (тема 10)

планів фінансового-господарської діяльності підприємства необхідна достовірна інформація, яку формують

у системі управлінського обліку.
У процесі планування визначають:
1) що хоче досягнути підприємство у майбутньому (через 5–10 років), тобто обґрунтовують основну стратегічну мету діяльності підприємства, яка може полягати у підвищенні рівня рентабельності виробництва, збільшенні вартості капіталу, збільшенні обсягу реалізації продукції, підвищенні рівня якості продукції, підвищенні рівня кваліфікації персоналу, формуванні нового позитивного іміджу підприємства тощо;

досягти поставленої мети, тобто вибирають варіанти діяльності підприємства: вийти

на нові ринки з продукцією, яку вже виготовляють на підприємстві; розробити нову продукцію для існуючих ринків збуту; розробити нову продукцію для нових ринків збуту тощо. На основі прогнозів ринку розробляють декілька альтернативних варіантів дії і вибирають ту, яка дає можливість отримати найкращі результати у поєднанні з довгостроковою фінансовою стабільністю підприємства;
3) які ресурси і в яких обсягах необхідні підприємству. Для цього розробляють план (бюджет) підприємства;
4) яким чином здійснюватиметься контроль за виконанням планових показників.

поточне та оперативне планування діяльності підприємства, у процесі яких

розробляють різні види бюджетів.
БЮДЖЕТ – це план майбутніх дій та заходів підприємства, виражений в грошових або натуральних вимірниках, що відбиває доходи та витрати, надходження і видатки, як підприємства загалом так і його структурних підрозділів, на певний період часу, а також суму капіталу, яку необхідно залучити підприємству для досягнення планових завдань.

діяльності підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи

бюджетів називають бюджетуванням.
Бюджети складають на певний термін часу, який називають бюджетним періодом.
Зазвичай таким терміном є рік, у межах якого виділяють коротші періоди: квартали, місяці.

планування діяльності підприємства

розробляють різні види бюджетів. Класифікація бюджетів за окремими класифікаційними

ознаками:
цільове призначення: - операційні;
- фінансові;
2) об’єкт бюджетування:
- бюджети певних видів господарської діяльності підприємства;
- бюджети виробництва певних видів продукції;
бюджети реалізації певних проектів (програм);
бюджети діяльності структурних підрозділів;

окремих чинників:
статичні;
динамічні;
гнучкі;
4) види витрат:
бюджети капітальних витрат;
бюджети поточних витрат;
5) система

калькулювання:
бюджети, сформовані за змінними витратами;
бюджети, сформовані за повними витратами;

(локальні);
зведені (загальні);
7) тривалість бюджетного періоду:
стратегічні (3-5 років);
річні;
квартальні;
місячні;
тижневі;
інші;

бюджети доходів і витрат операційної діяльності підприємства (бюджет реалізації

продукції, бюджет виробництва, бюджет використання матеріалів, бюджет придбання матеріалів, бюджет прямих витрат на оплату праці, бюджет виробничих накладних витрат, бюджет собівартості виготовленої продукції, бюджет собівартості реалізованої продукції, бюджет адміністративних витрат, бюджет витрат на збут тощо). Фінансові бюджети – це сукупність бюджетів, що відображають плановий рух грошових коштів і фінансовий стан підприємства (бюджет капітальних вкладень, бюджет грошових коштів, бюджетний баланс, бюджет зміни власного капіталу тощо).

бути: певні види діяльності підприємництва – виробнича, комерційна, інвестиційна

тощо;
певні види продукції;
конкретні проекти чи програми, які реалізує підприємство;
структурні підрозділи підприємства (виробничий відділ, відділ збуту, бухгалтерія).

впливу окремих чинників на показники бюджету розрізняють: статистичні бюджети

– бюджети, у яких конкретні значення показників визначають на початок планового періоду і вони не коригуються;
змінні (динамічні) бюджети – бюджети, показники яких постійно коригують після завершення певного періоду (місяця, декади) у зв’язку зі зміною як внутрішніх, так і зовнішніх умов діяльності підприємства;
гнучкі бюджети – бюджети, складені для кількох можливих рівнів діяльності підприємства, які можуть настати у межах релевантного періоду внаслідок впливу імовірнісних факторів (зміни кон’юнктури ринку, рівня інфляції, курсу валюти, податкових ставок тощо).

виділяють бюджети капітальних витрат, які пов’язані зі створенням чи

поліпшенням основних засобів підприємства та бюджети поточних витрат, які виникають в процесі здійснення робіт чи надання послуг у поточному періоді.
Бюджети можуть формувати на основі калькулювання лише змінних витрат або за повними витратами (сукупність змінних та постійних витрат). Тому за системою калькулювання бюджети, поділяють на такі що формуються за змінними витратами, та бюджети, які формуються за повними витратами.

бюджети поділяють на часткові або локальні (стосуються окремих підрозділів,

видів діяльності, видів продукції, окремих програм тощо) і зведені або загальні (бюджети підприємства загалом). Останні переважно є фінансовими бюджетами.
Як вже було сказано вище, бюджетним періодом переважно є рік, проте бюджети можна складати і на квартал, і на місяць, і на тиждень, і на інший термін часу.

бюджетування необхідно дотримуватись таких основних принципів його організації:
1) принцип

зворотного зв’язку, згідно з яким менеджери протягом бюджетного періоду мають регулярно отримувати інформацію про виконання бюджетів. Отримання такої інформації дає можливість своєчасно оцінити успішність поточного виконання планових завдань та вжити, у разі потреби, необхідних коригувальних заходів;
2) принцип стимулювання, згідно якого ефективне виконання бюджетів має заохочуватися системою фінансових і моральних стимулів. Фінансові стимули передбачають залежність заробітної плати працівників від виконання бюджетів загалом чи окремих їх показників. Моральні (негрошові) стимули включають підвищення рівня повноважень менеджерів, визнання їхньої професійної майстерності, покращення умов роботи тощо;

виконавців у формуванні бюджетів полягає в тому, що менеджери

беруть безпосередню участь у розроблянні бюджетів для очолюваних ними підрозділів. Бюджетування за участю виконавців формує у менеджерів усвідомлення відповідальності і заохочує до повного виконання планових завдань;
4) принцип реальності, який передбачає, що бюджети розробляють з врахуванням реальних умов діяльності підприємства та їх очікуваних змін (тенденцій розвитку галузей економіки, рівня конкуренції, фінансового ринку, фіскальної політики, ресурсного забезпечення тощо);
5) принцип контрольованості, згідно якого менеджери повинні відповідати лише за ті показники бюджетів, які вони можуть контролювати, тобто на рівень яких менеджери можуть впливати безпосередньо або через підлеглих осіб;

(стратегічного підходу), суть якого полягає у тому, що оцінювання

бюджетів має здійснюватися за збалансованою системою показників, яка дає можливість визначити ефективність бюджетування з точки зору досягнення стратегічних завдань діяльності підприємства;
7) принцип економічності, відповідно до якого ефект від запровадження системи бюджетування (у вигляді збільшення суми доходів підприємства чи зниження його витрат) має перевищувати суму витрат на організацію бюджетування та на здійснення бюджетного контролю.

бюджетів використовують такі основні методи:
- метод приросту, при застосуванні

якого бюджетні суми визначають на підставі звітних даних попереднього бюджетного періоду з урахуванням перспектив діяльності підприємства в майбутньому бюджетному періоді;
- пріоритетний метод – який також ґрунтується на даних попереднього бюджетного періоду, однак передбачає обґрунтування пріоритетних напрямків відносного скорочення або збільшення бюджетних сум (наприклад, зменшення прямих матеріальних витрат на 5 %);

з нульової точки (ZBB-бюджетування) – метод бюджетування, за якого

менеджери обґрунтовують значення бюджетних показників на основі детального аналізу господарських операцій і нормативів витрачання ресурсів (тобто, якщо б діяльність здійснювалася уперше, «з нуля»). Застосування ZBB-бюджетування дає змогу отримати найточніші та найоб’єктивніші планові показники, однак вимагає значних витрат часу і коштів на здійснення розрахунків.

основних варіанти організації процесу бюджетування:
1) «Згори – донизу»;
2) «Знизу

– догори»;
3) «Згори – донизу, знизу – догори».
Формування бюджетів вимагає зусиль і участі представників різних структурних підрозділів під виконання значної кількості розрахунків і обґрунтувань. Для організації бюджетування доцільно затверджувати відповідальну посадову особу – директора з бюджетування та створювати бюджетний комітет.

Бюджетний комітет – це спеціальний робочий орган, основними завданнями

якого є обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення процесу стратегічного і поточного планування, вирішення проблем, які виникають у процесі бюджетування, формування бюджетної політики. Членами бюджетного комітету є: керівник підприємства, директор з бюджетування, керівник фінансового відділу, головний економіст тощо. Бюджетний комітет виконує, як правило, консультаційні функції, проте його рекомендації є дуже вагомими для налагодження ефективного бюджетування.

підприємстві

підприємстві

бюджетного фактора, так званого «вузького місця» на підприємстві. Оскільки,

за умов ринкової економіки найчастіше «вузьким місцем» діяльності підприємства є обсяг реалізації продукції, та насамперед складають бюджет реалізації (продажу). Інші бюджети (бюджети прямих витрат, витрат на збут, грошових потоків тощо) залежать від бюджету реалізації.

основі даних про очікувані обсяги і ціни реалізації з

розбивкою:
∙       за періодами (найчастіше за місяцями);
∙       за видами продукції;
∙       за географічними регіонами;
∙       за продавцями;
∙       за клієнтами.

розробляють бюджет виробництва продукції в натуральних одиницях – виробничу

програму підприємства.
Обсяг виробництва продукції визначають за формулою:
Ов = Ор + Зк – Зп,
де, Ов – обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;
Ор – обсяг реалізації продукції в натуральних одиницях;
Зк – запас готової продукції на кінець бюджетного періоду, одиниць;
Зп – запас готової продукції на початок бюджетного періоду, одиниць.

за бюджетний період розраховують за кожним їх видом за

співвідношенням у натуральних і грошових одиницях виміру та обчислюють загальну потребу в коштах на придбання матеріалів.
Мз = Мв + Мк – Мп,
де, Мз – обсяг закупівлі матеріалів;
Мв – виробнича потреба в матеріалах;
Мк – запас матеріалів на кінець бюджетного періоду;
Мп – запас матеріалів на початок бюджетного періоду.

витрат, прямих витрат на оплату праці та бюджету загальновиробничих

витрат (який також розробляють на основі даних бюджету виробництва та інформації за попередній бюджетний період), формують бюджети собівартості виробленої і реалізованої продукції.
Собівартість виробленої готової продукції визначають за співвідношенням :
Сг = В + НВп – НВк,
де, Сг – собівартість виробленої готової продукції, грн.;
В – виробничі витрати за бюджетний період, грн.;
НВп – обсяги незавершеного виробництва на початок бюджетного періоду, грн.;
НВк – обсяги незавершеного виробництва на кінець бюджетного періоду, грн.

продукції визначають за співвідношенням:

Ср = Сг + ГПп – ГПк, де, Ср – собівартість реалізованої продукції, грн.;
ГПп – залишки готової продукції на початок бюджетного періоду, грн.;
ГПк – залишки готової продукції на кінець бюджетного періоду, грн.;

досягнути підприємство у бюджетному періоді. Однак, вплив різноманітних непередбачених

факторів у процесі господарської діяльності спричиняє до виникнення відхилень між бюджетними і фактичними показниками. Для своєчасного виявлення таких відхилень і відповідного реагування на них здійснюють бюджетний контроль.
Бюджетний контроль – це процес зіставлення фактичних результатів діяльності з бюджетними, аналізу відхилень та внесення необхідних коригувань.

виявлення суттєвих відхилень (наприклад, тих, що перевищують 5 %)

між бюджетними і фактичними показниками, зосередження уваги менеджерів на них як таких, що вимагають детального аналізу і виявлення основних причин відхилень та способів їх усунення. Щоб здійснювати бюджетний контроль та управління за відхиленнями на підприємстві бухгалтери-аналітики складають звіти про виконання бюджетів і подають їх відповідальним менеджерам.

це звіт у якому порівнюють заплановані та фактичні показники,

розраховують відхилення і вказують їхні причини. Такий звіт готують, найчастіше, щомісяця.
Відхилення від бюджету бувають сприятливими та несприятливими. Сприятливим називають відхилення, якщо фактичний дохід перевищує запланований, а фактичні витрати менші, ніж бюджетні. Відповідно несприятливим є відхилення, коли фактичний дохід менший, ніж запланований, а фактичні витрати більші ніж бюджетні.

бюджетних показників

помилками, що були допущені під час складання прогнозів, визначення

функцій витрат і доходів, калькулювання планової собівартості, обґрунтування цін тощо.
Відхилення, зумовлені діяльністю, є результатом дій персоналу або певних непередбачених подій у діяльності підприємства.

прийняття таких альтернативних рішень:
1) коригування показників бюджету, якщо результати

контролю засвідчують, що у ньому допущені помилки і неточності;
2) внесення відповідних коригувань у дії персоналу для того, щоб забезпечити досягнення поставленої мети.

звітні (фактичні) дані потрібно порівнювати з показниками бюджету, скоригованими

на фактичний обсяг діяльності підприємства, тобто з показниками гнучкого бюджету. Гнучкий бюджет розробляють у процесі планування, або на стадії бюджетного контролю.
Формування гнучкого бюджету здійснюють за формулою:
(Змінні бюджетні витрати на одиницю продукції × Фактичний обсяг виробництва) + Загальні постійні витрати

при аналізі відхилень

висновок, що підприємство працює: ефективно і результативно; результативно, але

не ефективно; ефективно, але нерезультативно; нерезультативно і неефективно.
Методика обчислення відхилень залежить від системи калькулювання витрат, яку використовує підприємство при складанні внутрішньої звітності. За умови використання системи калькулювання змінних витрат розрахунок відхилень базується на показнику маржинального доходу, а за умови калькулювання повних витрат – на показнику прибутку. При застосуванні системи калькулювання змінних витрат в основу класифікації відхилень покладено розподіл витрат на змінні та постійні, а в умовах калькулювання повних витрат – розподіл на виробничі та операційні.